Смекни!
smekni.com

Статистика грошової маси (стр. 2 из 2)

Прогнозні розрахунки грошової маси можна виконувати двома способами:

1) прогнозування попиту на гроші;

2) прогнозування пропозиції грошей.

Порівняння прогнозів попиту на гроші і пропозиції грошей дає підстави для висновків про рівновагу грошового обігу, сталість його розвитку.

Початковим моментом у прогнозуванні пропозиції грошей є визначення грошової бази. Грошова база охоплює готівку небанківського сектору економіки, готівку банківських установ, депозити комерційних банків, приватного сектору і державних структур.

Грошова база вимірюється як приріст активів банківської системи: державного боргу грошово-кредитним установам, зобов’язань комерційних банків перед Центральним банком, закордонних чистих активів (результат платіжного балансу), а також приріст нерезервних зобов’язань Центрального банку (капітал і прибуток цього банку, закордонні та інші зобов’язання).

Динаміка грошових агрегатів об’єднаної банківської системи може бути пов’язана з динамікою грошової бази Національного банку України таким рівнянням:

M = kR = K(NFA + NDCG + DCB + OIN),

де М — грошовий агрегат; NFA — чисті зовнішні активи; NDCG — чисті зобов’язання Уряду; DCB — чисті зобов’язання комерційних банків; OIN — інші статті (нетто), R — грошова база, k — грошовий мультиплікатор.

У разі прогнозування попиту на гроші незалежним параметром є обов’язкові фактори і змінні фактори «можливих витрат».

Обов’язкові фактори мають враховувати співвідношення кількості грошей з обсягом операцій, які потрібно профінансувати. Під обов’язковим фактором звичайно розуміють ВВП. Фактор «можливих витрат» виражає ступінь переваги готівки порівняно з іншими активами. Деякі економісти пропонують для «можливих витрат» використовувати ставки за короткостроковими цінними паперами (ощадні та позичкові депозити, векселі). На думку інших економістів, попит на гроші (реальні касові залишки) залежить від рівня доходів на облігації та акції. З огляду на це вони рекомендують у разі прогнозування попиту на гроші для фактора «можливих витрат» використовувати відсоткові ставки на довгострокові активи.

Попит на гроші залежить також від рівня інфляції. В інфляції більш реально відображується зміна цін попиту на гроші.