Факторинг є також високоефективною формою фінансового маркетингу , котра широко практикується в країнах з розвитою ринковою економікою.
У загальному вигляді факторинг можна охарактеризувати як процес перевідступлення факторинговій компанії (фактор-фірмі) неоплачених боргових вимог (рахунків –фактур та векселів ), що виникають між контрагентами в процесі реалізації товарів та послуг на умовах комерційного кредиту в поєднанні з елементами бухгалтерського, інформаційного, збутового, страхового, юридичного та іншого обслуговування постачальника.
Таке визначення факторингу повністю відповідає Конвенції про міжнародний факторинг.
В операції факторингу бере участь три контрагенти:
- факторинговий відділ банку чи факторингова компанія (фактор-фірма);
- первісний кредитор - постачальник (клієнт факторингового відділу банку);
- платник (покупець), що одержує товари від клієнта факторингового відділу.
У сформованій практиці фактор-фірма ( факторинговий відділ банку) купує вимоги (рахунки-фактури) клієнта на умовах негайної сплати близько 80-90% вартості від отфактурованих постачань і сплати іншої частини, за винятком відсотка за кредит і комісійних платежів, у строго обумовлений термін, незалежно від надходження виторгу від дебіторів.
Постачальник передає фактор-фірмі (спеціалізованій факторинговій компанії , факторинговому відділу банку) список своїх клієнтів на сьогоднішній день і передбачуваних на майбутнє. Крім того, він повідомляє, у якому обсязі він припускає здійснення постачання названим клієнтам, а також який кредитний ліміт йому буде потрібно у відношенні кожного клієнта.
На підставі отриманої інформації, а також перевірки платоспроможності кожного з зазначених клієнтів, фактор-фірма повідомляє постачальнику можливі, з його погляду, кредитні ліміти по кожному торговому партнері. У рамках цих кредитних лімітів постачальник може здійснювати свої постачання вже без усякого ризику. Тим самим фактор-фірма одержує можливість точно контролювати платіжну дисципліну клієнта і, по можливості, вносити корективи в кредитні ліміти. У випадку, коли факторинговий відділ фактор-фірмі встановлює ліміти окремим дебіторам і постачання по цих кредитних лімітах уже здійснені, відділ негайно оплачує рахунка ще до настання терміну платежу. Однак 10-20% суми вимог клієнта фактор-фірма тимчасово утримує до того моменту, коли одержувач товару буде вважати договір виконаним і не буде пред'являти претензій.
Якщо боржник не сплачує у термін рахунок факторингу, то виплати замість нього здійснює фактор-фірма (факторинговий відділ банку ), тому, що відповідно до договору, фактор-фірма зобов’язується сплатити суму наданих йому платіжних вимог, незалежно від того, чи сплатили свої борги контрагенти-постачальники. У цьому полягає відмінність між факторингом і банківською гарантією.
Таким чином, перевагами цієї форми фінансування для клієнта є покриття кредитних ризиків і мінімізація втрат прострочення платежу; своєчасність виплат, дозвіл планувати здійснення платежів; своєчасне інкасування фактор-фірмою дебіторської заборгованості. Усе це створює умови для нормальної виробничої діяльності підприємства-постачальника, допомагає йому забезпечити підвищення оборотності оборотних коштів, ріст прибутковості.
Фактор-фірма також зацікавлена у проведенні факторингових операцій, тому що вона одержує винагороду у виді комісійних платежів за керування рахунками клієнта, включаючи кредитний ризик і факторинговий збір. У світовій практиці комісійний збір звичайно складає 0,5-3% від загальної вартості куплених рахунків. Його розмір залежить від торгового обороту клієнта, ступеня ризику й обсягу необхідної конторської роботи.
Ступінь ризику, що бере на себе фактор-фірма, залежить від платоспроможності боржників клієнта, а обсяг конторської роботи при даному торговому обороті пов'язаний в основному із середньою величиною рахунків-фактур.
Крім того, клієнт звичайно виплачує фактор-фірмі суму, рівну позичковому відсотку з щоденного залишку виплаченого йому авансу (попереднього платежу за рахунками). Відсоток стягується з дня видачі авансу до дня погашення заборгованості. Вартість факторингового обслуговування досить висока. Це визначає високу прибутковість факторингових операцій для фактор-фірм. Здійсненню факторингової угоди передує серйозна аналітична робота. Фактор-фірма вивчає всі рахунки-фактури, визначаючи при цьому платоспроможність покупців.
Комісійна оплата, стягувана фактор-фірмою з постачальника, складається з двох частин:
- плата за управління: ведення обліку, юридичне та інформаційне обслуговування, тобто забезпечення інфраструктури факторингу. Розмір цієї плати розраховується як процент , котрий виступає одиницею виміру даного фактора. У більшості країн він становить у межах 0,5 -3 %. Плата за облік ( дисконтування) рахунків становить 0,1 -1,0 % річного обороту постачальника.
- плата за облікові операції: це поточна банківська ставка, використовувана при короткостроковому кредитуванні клієнтів, на період факторингу збільшується на 2-4 % для компенсації ризику.
Таким чином витрати постачальника по факторингу будуть складатися із суми витрат на управління у розмірі встановленого відсотка за управління від суми переуступленої дебіторської заборгованості та плати за кредит , яка визначається, виходячи , із ставки за наданий кредит і суми попередньо сплаченого фактор-фірмою авансу постачальникові.
4 Види факторингових операцій
В основі факторингу лежить переуступка несплачених боргових вимог фактор-фірмі, що єзагальним елементом для усіх видів факторингу.
У світовій практиці діють таки види факторингового обслуговування:
· купівля рахунків із знижкою і з оплатою фактору;
· взяття на себе фактор-фірмою (чи банками) усіх операцій з обліку продажів компаній і з веденням рахунків її дебіторів, підготовкою регулярних звітів про стан рахунків та інкасації боргу;
· надання гарантій повної оплати товару навіть у тому разі, якщо покупець прострочить або взагалі не сплатить борг.
Як правило, подібні послуги надаються великим фірмам, котрі мають великий торговий оборот. Розмір комісійних оборотів, як правило, становить від 1,5 до 2,5 %. Тому не кожне підприємство може скористатися послугами фактор-фірм..
Необхідною умовою використання факторингу як фінансової послуги високої вартості для постачальника є вимога виробництва товарів та послуг високої якості з перспективою швидкого розширення виробництва і збільшення прибутку. Тільки в цьому разі тимчасові причини наявності грошових коштів, пов’язані з невчасним погашенням боргів кредиторами, наявністю наднормативних запасів і ризиком виробничого процесу, які викликають використання факторингових операцій, можуть виправдати себе економічно.
Головна мета факторингового обслуговування – інкасування дебіторських боргів своїх клієнтів і одержання належних їм платежів. Ця послуга може надаватися фактор-фірмою клієнту як без фінансування, так і з фінансуванням. У першому випадку клієнт фактор-фірми (банку) , відвантаживши продукцію, пред’являє рахунки своєму покупцю через фактора, завдання якого одержати на користь клієнта платіж у строки, згідно із підписаним договором (як правило – 30-120 днів). У другому випадку фактор-фірма купує рахунки-фактури у своїх клієнтів на умовах негайної оплати 80 – 90 % вартості відвантажених товарів, тобто авансує обіговий капітал свого клієнта через дисконтування рахунків-фактур. Отримання такої послуги найбільш повно відповідає потребам підприємства, оскільки дозволяє їм через посередництво фактор-фірми перетворити продаж з відстрочкою платежу на продаж з негайною оплатою і, в результаті, прискорити рух свого капіталу.
У техніці здійснення факторингу можна виділити кілька основних найпростіших операцій, кожна із котрих окремо давно відома банкам – це ведення дебіторських рахунків, інкасо, фінансування вимог клієнтів, кредитні гарантії, тощо. Фактор-фірми інформують клієнтів про неплатоспроможність покупців, беруть на себе гарантії з неплатежів у зарубіжних країнах, приймають ризики неплатоспроможності боржників. Проте фактор-фірма ніколи не прийме на себе безнадійних боргів, укладаючи договір із новим клієнтом, тому що фактор пильно вивчає його фінансові показники, маючи потужні інформаційні бази усіх платників, не лише в своїй країні, а й за рубежем..
Факторингові операції бувають:
· Внутрішні, коли постачальник та його клієнт і фактор знаходяться в одній країні;
· Міжнародні , коли один з учасників угоди заходиться за рубежем;
· Відкриті . якщо боржника повідомлено про участь в угоді факторингової компанії, що здійснюється шляхом відповідного запису на рахунку - фактурі, який підтверджує, що правоспадкоємцем виникаючого боргу є факторингова компанія, з котрою укладено договір, і що платіж має здійснювати на її користь;
· Закриті (конфіденційні);
· З правом регресу, тобто зворотної вимоги до постачальника відшкодувати сплачену суму;
· Без права регресу, тобто відсутність таких вимог;
· Умови повязані з ризиками, котрі виникають при відмові платника від від виконання своїх зобовязань, тобто – з кредитними ризиками;
· З умовою про кредитування у постачальника у формі попередньої оплати (до 80 % перевідступлених їм боргових вимог), чи оплати вимог на первину дату; головною перевагою попередньої оплати є те, що її розміром є фіксований процент від суми боргових вимог, тобто, постачальник автоматично отримує більше коштів в результаті реалізації своєї продукції і має умови для збільшення обсягу продажів.
· За способом обліку рахунків-фактур факторингових операцій, коли можуть бути партії товарів, на які проводиться відкритий облік рахунків-фактур і платники переказують фактору всі платежі, призначені постачальнику, і агентського типу, коли дисконтуються продажі окремим покупцям, а кредит забезпечується фактор-фірмою з відкриттям спеціальних рахунків під конкретні операції.