– ставка лізингових виплат, як правило, вища, ніж при фінансовому лізингу. Це пов'язано з тим, що лізингодавець не має повної гарантії окупності
витрат і змушений враховувати різні комерційні ризики (ризик не знайти орендатора на повний обсяг обладнання, що є в наявності, ризик поломки об'єкта угоди, ризик розірвання договору) шляхом підвищення ціни на свої послуги.
Фірми, що займаються оперативним лізингом, повинні добре знати кон'юнктуру ринку інвестиційних товарів як нових, так і тих, що знаходилися в користуванні. Лізингові компанії при цьому виді лізингу самі страхують майно, яке надане в оренду, та забезпечують його технічне обслуговування та
ремонт.
Після закінчення терміну лізингового договору лізингоодержувач має право:
– продовжити термін договору на більш вигідних умовах;
– повернути обладнання лізингодавцю;
– купити обладнання у лізингодавця при наявності відповідної угоди (опціону) на купівлю за реальною ринковою ціною. Оскільки при укладанні угоди неможливо достатньо точно визначити остаточну ринкову вартість об'єкта угоди, то це положення потребує від лізингових фірм гарного знання
кон'юнктури ринку обладнання, що було в користуванні
Лізингоодержувач за допомогою оперативного лізингу прагне уникнути ризиків, пов'язаних із володінням майном, його моральним старінням,
зниженням попиту на продукцію, що виробляється, поломкою обладнання, збільшенням витрат, викликаних ремонтами та простоями обладнання та ін. Тому лізингоодержувач надає перевагу оперативному лізингу у випадках, коли:
– очікувані доходи від використання орендованого обладнання не окупають його початкової вартості;
– обладнання потрібно на невеликий термін (сезонні роботи або разове обслуговування);
– для обладнання необхідне спеціальне технічне обслуговування;
об'єктом угоди виступає нове, неперевірене обладнання.
Особливості оперативного лізингу, що перелічені, визначили його розповсюдження у таких галузях, як сільське господарство, транспорт, будівництво, електронна обробка інформації.
3.2 Фінансовий лізинг.
Фінансовий лізинг — це угода, що передбачає протягом своєї дії сплату лізингових виплат, що покривають повну вартість амортизації обладнання
або більшої його частини, додаткові видатки і прибуток лізингодавця.
Фінансовий лізинг характеризується такими основними рисами:
– участь третьої сторони (виробника чи постачальника об'єкта угоди);
– неможливість розірвання угоди протягом так званого основного терміну оренди, тобто терміну, що необхідний для покриття витрат орендодавця.
Однак на практиці це іноді трапляється, що оговорюється у лізинговій угоді, але в цьому випадку вартість операції значно збільшується;
– більш тривалим періодом лізингової угоди (у більшості випадків близьким до терміну служби об'єкта угоди);
– об'єкти угод при фінансовому лізингу, як правило, відрізняються високою вартістю. Після завершення терміну контракту, як і при
оперативному лізингу, лізингоодержувач може:
– купити об'єкт угоди за залишковою вартістю;
– укласти новий договір на менший термін і за пільговою ставкою;
повернути об'єкт угоди лізинговій компанії.
Про свій вибір лізингоодержувач сповіщає лізингодавця заздалегідь, наприклад, за 6 місяців до закінчення терміну договору. Якщо в договорі передбачається згода (опціон) на купівлю предмета угоди, тоді сторони заздалегідь визначають залишкову вартість об'єкта. Як правило, вона
складає від 1 до 10% початкової вартості, що дає право лізингодавцю нараховувати амортизацію на всю вартість обладнання.Оскільки фінансовий лізинг за економічними ознаками подібний до довготермінового
банківського кредитування капітальних вкладень, то особливе місце на ринку фінансового лізингу займають банки та фінансові компанії, що тісно
пов'язані з банками. У ряді країн банкам дозволяється займатися тільки фінансовим лізингом. Законодавством цих країн визначається тип орендних відносин, що може бути віднесений до фінансового лізингу. Інші види лізингу.
У міжнародній практиці також розповсюджені такі форми лізингових угод:
– лізинг «стандарт» — при цій формі постачальник продає об'єкт угоди товариству, яке через свої лізингові компанії здає його в оренду споживачам;
– повернений лізинг (lеаsе-bаск) — власник обладнання продає його лізинговій фірмі і одночасно бере це обладнання в оренду. Внаслідок
такої операції продавець стає орендарем. Використовується вона у випадках, коли власник об'єкта угоди відчуває гостру потребу у коштах;
– компенсаційний лізинг – орендні виплати здійснюються поставками продукції, яка виготовлена на обладнанні, що є об'єктом лізингової угоди;
– відновлюваний лізинг – передбачається періодична заміна обладнання за вимогою орендаря на більш досконалі зразки;
– лізинг із залученням коштів — передбачається одержання лізингодавцем довготермінової позики в одного чи декількох орендарів на суму до 80%
орендованих активів. Кредиторами у таких угодах є великі комерційні та інвестиційні банки, що користуються значними ресурсами, які залучені на
довготерміновій основі. Фінансування лізингових угод банками здійснюється двома способами:
а) позика — банк кредитує лізингодавця з наданням йому кредиту на одну лізингову операцію або, як буває частіше, на цілий пакет лізингових угод;
б) придбання зобов'язань – банк купує лізингодавця зобов'язання його клієнтів без права на регрес (зворотної вимоги), враховуючи при цьому репутацію лізингоодержувачів і ефективність проекту;
-- контрактове наймання – це спеціалізована форма лізингу, при якій лізингоодержувачу надаються в оренду колективні парки машин, сільськогосподарської, дорожньо-будівної техніки, тракторів, автотранспортних засобів.
При наданні в оренду великомасштабних об'єктів (літаки, кораблі, бурові платформи, вишки) найчастіше використовується груповий (акціонерний)
лізинг. При таких угодах у ролі лізингодавця виступають декілька компаній;
– генеральний лізинг — право лізингоодержувача доповнювати перелік обладнання, що орендується, без укладання нових контрактів.
Вище були перелічені найбільш розповсюджені форми лізингових контрактів. На практиці використовується і злучання різних форм контрактів
Відповідно до результатів вишукувань Стенфордського дослідницького інституту росту лізингових операцій сприяють загальні тенденції
економічного розвитку:
скорочення об'єму ліквідних засобів через постійно виникаючих на грошових ринках труднощів;
загострення конкуренції, що потребує оптимізації інвестицій;
зменшення прибули підприємств, що обмежують їхні можливості виділення достатніх засобів для бажаного розширення виробництва.
Фінансовий менеджмент спрямований на управління рухом фінансових ресурсів і фінансових відносин, що виникають між господарюючими суб'єктами у процесі руху фінансових ресурсів. Відповідь на питання, як правильно управляти цим рухом і відносинами, становить зміст фінансового менеджменту. Фінансовий менеджмент являє собою процес вироблення мети управління фінансами і здійснення впливу на них за допомогою методів і важелів фінансового механізму.
Таким чином, фінансовий менеджмент поєднує стратегію і тактику управління. Під стратегією тут розуміють загальний напрям і спосіб використання засобів для досягнення поставленої мети. Цьому способу відповідає визначений набір правил і обмежень для ухвалення рішення. Стратегія дає змогу сконцентрувати зусилля на варіантах рішення, яке не суперечить прийнятій стратегії, відкинувши всі інші варіанти. Після досягнення поставленої мети стратегія як напрям і засіб її досягнення припиняє своє існування. Нові цілі передбачають розробку нової стратегії.
Фінансовий менеджмент як система управління складається з двох підсистем: керованої підсистеми, або об'єкта управління, і керуючої підсистеми ,або суб'єкта управління .