Смекни!
smekni.com

Формування власного капіталу підприємств (стр. 4 из 8)

2.3 Оцінка ефективності формування і використання власного капіталу підприємства ВАТ «Електромашина»

Аналіз фінансового стану підприємства здійснюється з метою визначення ефективності використання ресурсів підприємства та трудового потенціалу і можливих резервів підвищення рентабельності підприємства.

Виконаємо рорахунки показників ліквідності підприємства ВАТ «Електромашина» за формулами, наведеними у таблиці 2.6 на підставі даних балансу товариства, наведеному у додатку.


Таблиця 2.6 – Розрахунки показників ліквідності ВАТ «Електромашина»

Показник На початок 2008 року На кінець 2008 року Зміна (+, -)
Коефіцієнт абсолютної ліквідності: грошові кошти та їх еквіваленти (р. 230 + р. 240) поточні зобов'язання (р. 620) + доходи майбутніх періодів (р. 630) 0,007 0,012 0,005
Коефіцієнт швидкої ліквідності: оборотні активи (р. 260) – запаси (р. 100 – р. 140) + витрати майбутніх періодів (р. 270)поточні зобов'язання (р. 620) + доходи майбутніх періодів (р. 630) 0,467 0,496 0,028
Коефіцієнт поточної ліквідності: оборотні активи (р. 260) + витрати майбутніх періодів р. 270поточні зобов'язання (р. 620) + доходи майбутніх періодів (р. 630) 3,571 3,286 -0,286
Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості: розрахунки з дебіторамирозрахунки з кредиторами 0,244 0,297 0,054

Товариство має низький показник абсолютної ліквідності, тому що має невелику кількість грошових коштів на рахунках, але досить високий показник поточної ліквідності. Збільшився за 2008 рік і коефіцієнт ліквідної платоспроможності, що вказує що більша частина позикових засобів вкладена у оборотні активи товариства, які мають середню ліквідність.

Виконаємо розрахунки фінансової стійкості підприємства ВАТ «Електромашина» за формулами, наведеними в таблиці 2.7 на підставі даних балансу товариства, наведеному у додатку А.

Таблиця 2.7 – Розрахунки коефіцієнтів фінансової стійкості ВАТ «Електромашина»

Показник й метод розрахунку На початок На кінець Відхилення
1. Коефіцієнт незалежності (автономії)1 розділ пасиву балансуПідсумки балансу 0,518 0,525 0,007
2. Коефіцієнт фінансової стійкостіВласних коштів + Довгострокові зобовязання Підсумки балансу 0,851 0,816 -0,04

Аналіз коефіцієнтів фінансової стійкості показує, що збільшився коефіцієнт автономії підприємства за рахунок збільшення питомої ваги власних коштів у структурі капіталу підприємства. Коефіцієнт фінансової стійкості зменшився та складає 0,816. Такі зміни відбулися завдяки тому, що товариство отримало додаткові короткострокові кредити, чим зменшило свою фінансову стійкість.

Отже, товариство зменшило обсяги виробництва та реалізації продукції, але це надало змогу збільшити рентабельність виробництва, отримати прибутки та збільшити власний капітал. Товариство має достатній фінансовий та майновий потенціал для успішної господарської діяльності, подальшого розвитку та нарощування власного капіталу.


3. Шляхи вдосконалення структури та ефективності використання власного капіталу підприємств

3.1 Напрямки оптимізації розмірів власного капіталу підприємств

Основою управління власним капіталом підприємства є управління формуванням його власних фінансових ресурсів. З метою забезпечення ефективності управління даним процесом на підприємстві розробляється спеціальна фінансова політика.

Політика підприємства щодо формування власного капіталу є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого розвитку.

Так, у процесі господарської діяльності власники, керуючись економічною доцільністю, мають право змінювати (збільшувати, зменшувати) розмір статутного капіталу.

Однак, будь-які зміни, не зареєстровані у встановленому порядку, є порушенням і тягнуть за собою покарання у вигляді адміністративних штрафів за порушення обліку і звітності, в деяких випадках може бути анульована державна реєстрація підприємства, а саме підприємство ліквідоване. Таким чином, при зміні статутного капіталу потрібно внести зміни в установчі документи і реєстраційну карту.

Залежно від типу підприємства застосовуються ті чи інші методи та нормативне регулювання порядку збільшення (зменшення) статутного капіталу. Враховуючи ту обставину, що більшість підприємств організовано у формі акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю, порядок збільшення (зменшення) статутного капіталу розглянемо саме на прикладі цих організаційно-правових форм ведення господарської діяльності.

Перш ніж перейти до висвітлення питання щодо міни розмірів власного капіталу підприємств, розглянемо сутність номінального капіталу та корпоративних прав суб’єкта господарювання.

Корпоративні права – це права власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку, а також частки активів у разі її ліквідації. Емітентом корпоративних прав може бути держава в особі уповноваженого органу або юридична особа.

Основними видами корпоративних прав є акції, частки учасників у статутному капіталі товариств з обмеженою відповідальністю і паї.

Номінальна вартість акій (часток) це та вартість, яка відображається в сертифікаті акцій (чи у свідоцтві учасника) та в умовах їх випуску і береться до уваги при визначенні кількості голосів на зборах та реалізації інших прав власників.

Сукупна номінальна вартість корпоративних прав, випущених підприємством, становить його номінальний, або статутний, капітал.

Основними цілями збільшення статутного капіталу підприємств є:

1) мобілізація фінансових ресурсів для реалізації інвестиційних проектів;

2) поліпшення ліквідності та платоспроможності підприємства;

3) модернізація чи розширення виробництва;

4) поглинання чи придбання контрольного пакета інших підприємств;

5) досягнення інших цілей.

Збільшення статутного капіталу акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю може бути здійснено лише після повної сплати всіма учасниками (акціонерами) своїх внесків (оплати акцій) за вартістю, не нижчою за номінальну. Рішення про збільшення статутного капіталу приймається зборами акціонерів (зборами учасників). Слід зазначити, що законодавчими актами заборонено збільшення статутного капіталу (випуск акцій) з метою покриття збитків, пов’язаних з господарською діяльністю емітента.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю можна збільшувати шляхом здійснення додаткових внесків. Здійснюючи внески в статутний капітал, учасники не змінюють свого юридичного статусу.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників уступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам.

Учасники товариства користуються переважним правом на здійснення додаткових внесків у статутний капітал чи на придбання частки учасника, який її уступив пропорційно їх часткам у статутному капіталу товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.

Згідно Закону України «Про акціонерні товариства» порядок збільшення (зменшення) статутного капіталу акціонерного товариства встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Статутний капітал акціонерного товариства поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості.

Акція – цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує часткову участь у статутному капіталу акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Відповідно до рішення ДКЦПФР від 14.05.97 р. №6 «Про встановлення мінімальної номінальної вартості акції», номінальна вартість однієї акції не може бути меншою 1 копійки

Існують такі види акцій:

а) іменні та на пред’явника;

б) прості та привілейовані;

Проста акція надає її власнику (акціонеру) право на отримання дивідендів, право на участь в управлінні товариством, право на отримання інформації про діяльність підприємства, переважні права на придбання акцій нової емісії, на участь у розподілі ліквідаційної виручки у разі ліквідації підприємства та інші права передбачені законодавстом і статутом акціонерного товариства.

Привілейовані акції характеризуються тим, що вони мають переваги порівняно зі звичайними акціями. Привілеї, які надаються власникам привілейованих акцій, визначаються в статуті товариства та повідомлені про розміщення акцій і можуть полягати у такому:

– одержання певних переваг при розподілі прибутку;

– переваги при голосуванні на зборах акціонерів;

– преваги при розподілі ліквідаційної виручки.

Як правило, коли йдеться про привілейовані акції, то маються на увазі передусім переваги стосовно виплати дивідендів. При цьому розрізняють такі категорії привілейованих акцій:

1) Привілейовані акції з фіксованими дивідендами. Переважні права на одержання дивідендів обмежуються заздалегідь визначеною процентною ставкою, наприклад 10%. Згідно з цим методом після виплати дивідендів привілейованим акціонерам та формування резервів прибуток підприємства розподіляється між звичайними акціонерами. На практиці може статися так, що дивіденди на прості акції перевищуватимуть дивіденди на привілейовані акції. У такому разі статутом може бути передбачено обмін привілейованих акцій на звичайні або власникам привілейованих акцій може провадитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам.