метод багатоваріантності,
економіко-математичне моделювання.
Метод економічного аналізу використовується для визначення основних закономірностей, тенденцій у русі натуральних і вартісних показників, внутрішніх резервів підприємства.
Нормативний метод полягає в тому, що на основі заздалегідь установлених норм і техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб'єкта, що хазяює, у фінансових ресурсах і їхніх джерелах. Такими нормативами є ставки податків і зборів, норми амортизаційних відрахувань і інші нормативи, що встановлюються або самим суб'єктом, або для суб'єкта державою у виді спеціальної нормативної чи законодавчої бази. Нормативи самого суб'єкта, що хазяює це нормативи, розроблені безпосередньо на підприємстві і використовувані їм для регулювання виробничо-господарської діяльності, контролю за використанням фінансових ресурсів, інших цілей по ефективному вкладенню капіталу. Існують сучасні методи калькулювання витрат: стандарт маржинал-костинг. Вони засновані на використанні внутрішньогосподарських норм.
Використання методу балансових розрахунків для визначення майбутньої потреби у фінансових засобах ґрунтується на прогнозі надходження засобів і витрат по основних статтях балансу на визначену дату в перспективі.
Метод грошових потоків є універсальним при складанні фінансових планів і служить інструментом для прогнозування розмірів і термінів надходження необхідних фінансових ресурсів. Теорія прогнозу грошових потоків ґрунтується на очікуванні надходження коштів на визначену дату і бюджетуванні усіх доходів і витрат. Цей метод дає набагато більше корисної інформації, ніж метод балансового кошторису.
Метод багатоваріантності розрахунків складається в розробці альтернативних варіантів планових розрахунків, для того щоб вибрати з них оптимальний, при цьому критерії вибору можуть бути різними. Наприклад, в одному варіанті може бути врахований триваючий спад виробництва, інфляція національної валюти, а в іншому ріст процентних ставок і, як наслідок, уповільнення темпів росту світової економіки і зниження цін на продукцію.
Методи економіко-математичного моделювання дозволяють кількісно виразити взаємозв'язок між фінансовими показниками й основними факторами, які їх визначають.
Процес фінансового планування складається з декількох етапів. На першому етапі відбувається аналіз фінансових показників за попередній період. Для цього використовують інформацію з основних фінансових звітів підприємств: бухгалтерського балансу, звіту про прибутки і збитки, звіту про рух коштів. Ці документи мають важливе значення для фінансового планування, тому що містять дані для аналізу і розрахунку фінансових показників діяльності підприємства, а також є основою для складання прогнозу.
На другому етапі відбувається складання основних прогнозних документів, таких як прогноз балансу, звіту про прибутки і збитки, руху коштів, що відносяться до перспективних фінансових планів і включаються в структуру науковообгрунтованого бізнес-плану підприємства.
На третьому етапі відбувається уточнення і конкретизація показників прогнозних фінансових документів за допомогою складання поточних фінансових планів.
На четвертому етапі здійснюється оперативне фінансове планування.
Завершується процес фінансового планування практичним упровадженням планів і контролем за їхнім виконанням.
Фінансове планування, у залежності від змісту призначення і задач, можна класифікувати на перспективне, поточне (річне) і оперативне.
Розглянемо методи здійснення перспективного фінансового планування. Цей тип фінансового планування використовується для визначення найважливіших показників, пропорцій і темпів розширеного відтворення, є головною формою реалізації цілей підприємства. Перспективне фінансове планування в сучасних умовах охоплює період часу від одного року до трьох років. Часовий інтервал носить умовний характер, оскільки залежить від економічної стабільності і можливості прогнозування обсягів фінансових ресурсів і напрямків їхнього використання. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства і прогнозування фінансової діяльності. Фінансова стратегія впливає на загальну стратегію підприємства. Зміна ситуації на фінансовому ринку приводить до корегування фінансової, а потім і загальної стратегії розвитку підприємства. Мети фінансової стратегії повинні бути підлеглі загальній стратегії розвитку і спрямовані на максимізацію ринкової вартості підприємства.
В основі фінансової стратегії лежить фінансова політика підприємства по конкретних напрямках фінансової діяльності: податкової, амортизаційної, дивідендної, емісійної. При формуванні фінансової стратегії варто врахувати фактори ризику.
Основою перспективного планування є прогнозування, що визначає стратегію компанії на ринку. Основою прогнозування є узагальнення й аналіз наявної інформації з наступним моделюванням можливих варіантів розвитку ситуацій і фінансових показників. Методи і способи прогнозування повинні бути досить динамічними для того, щоб вчасно врахувати ці зміни. Початок прогнозування визнання факту стабільності змін основних показників діяльності від одного звітного періоду до іншого.
Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних фінансових документів:
прогнозу звіту про прибутки і збитки;
прогнозу руху коштів;
прогнозу бухгалтерського балансу.
Ще одним видом планування на підприємстві є кошторис. Кошторис це форма планового розрахунку, що визначає докладну програму дій підприємства на майбутній період. При складанні кошторисів використовуються різні методи: нормативний, розрахунково-аналітичний, балансовий, оптимізації, моделювання.
Сутністю нормативного методу складання кошторису є розрахунок обсягів витрат і потреби в ресурсах шляхом множення норм витрати ресурсів на планований обсяг економічного показника.
Сутністю розрахунково-аналітичного методу складання кошторису є розрахунок обсягів витрат і потреби в ресурсах шляхом множення середніх витрат на індекс їхньої зміни в плановому періоді.
Сутністю балансового методу складання кошторису є ув'язування обсягів витрат і джерел розширення ресурсів.
Сутність методу оптимізації при складанні кошторисів є багатоваріантність. З декількох кошторисів вибирається найкраща з погляду мінімуму чи витрат максимуму одержуваного ефекту.
Сутність методу моделювання кошторисів є факторний аналіз функціональних зв'язків між різними елементами процесу виробництва. Наприклад, моделюється залежність прибутку від рівня витрат і обсягів реалізації продукції.
Для цілей оптимального фінансування проектів можна використовувати в плануванні сфер вкладення фінансових ресурсів метод подвійного бюджету. Це ефективний спосіб захисту стратегії розвитку підприємства від усіляких несподіванок у плані фінансування поділ бюджету фірми на поточний і стратегічний.
Поточний бюджет включає наступні позиції :
забезпечення безупинного надходження прибутку від використовуваних потужностей фірми;
капіталовкладення в розвиток наявних потужностей;
капіталовкладення для зростання прибутку від зниження виробничої собівартості продукції;
Стратегічний бюджет включає наступні позиції:
капіталовкладення в ріст конкурентоздатності в існуючій стратегічній зоні господарювання;
освоєння суміжних, у географічному відношенні, зон;
освоєння нових стратегічних зон господарювання і припинення капіталовкладень у збиткові зони.
При здійсненні прогнозних розрахунків підприємство повинне враховувати два фактори: інфляцію і необхідність періодичного надходження доходу на інвестований капітал, причому не нижче визначеного мінімуму( облікова ставка дисконту).Тому майбутні грошові надходження повинні оцінюватися з позиції поточного моменту(дисконтована оцінка).
Взаємозв'язок фінансового і виробничого планування зумовлює необхідність складання на підприємстві єдиного виробничо-фінансового плану, складова частина якого “Баланс доходів і видатків” – фінансовий план підприємства на поточний рік з поквартальною розбивкою. У ньому знаходить відображення рух усіх фінансових ресурсів підприємства, які надходять підприємству і витрачаються ним у відповідних напрямках. Як правило, баланс доходів і видатків складається з таких чотирьох розділів [59], [60]:
1. Доходи і надходження коштів.
2. Витрати і відрахування.
3. Кредити і взаємовідносини з банками.
4. Взаємовідносини з бюджетом.
Розробка планового балансу доходів і видатків – це заключний етап фінансового планування. Для його складання потрібно мати всі плани виробничо-господарської діяльності підприємства, а також зробити всі розрахунки фінансових ресурсів, а саме :
- план прибутку і його використання;
- план надходження і використання амортизаційних відрахувань;
- розрахунок планового приросту нормативу власних оборотних коштів і джерел його покриття;
- розрахунок обсягу і джерел капіталовкладень;
- розрахунок надходження ПДВ (податку на додану вартість) і його сплати до бюджету і інш.
Крім того, необхідно зробити розрахунки планових обсягів валових доходів і валових витрат для визначення суми прибутку, яка має бути сплачена до бюджету у вигляді податку на прибуток. Проте як джерело всіх витрат, які плануються у фінансовому плані, може виступати лише балансовий ( тобто реальний ) прибуток, саме він і є основним об'єктом фінансового планування.
1.3 Характеристика фінансових ризиків та способи забезпечення фінансової стабільності діяльності підприємства в умовах ринкових відносин
Під фінансовим розуміється ризик, що виникає при здійсненні фінансового підприємництва чи фінансових угод, виходячи з того, що у фінансовому підприємництві в ролі товару виступають або валюта, або цінні папери, або кошти.