Окрім того, спрощена система оподаткування, обліку та звітності не поширюєтьсяна юридичних осіб, які займаються: гральним бізнесом, проведенням лотерей (в тому числі державних) та розіграшів із видачею виграшів у грошовій або натуральній формі; ліцензійним видобутком і виробництвом дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів природного та органічного походження; оптовою і роздрібною торгівлею промисловими виробами з дорогоцінних металів; обміном іноземної валюти; виробництвом підакцизних товарів (пиво солодове, всі види алкогольних напоїв та тютюнових виробів, спирт етиловий і коньячний, нафтопродукти, автомобілі і мотоцикли, причепи і напівпричепи житлові); експортом та імпортом підакцизних товарів; оптовою торгівлею підакцизних товарів; оптовою і роздрібною торгівлею підакцизними пально-мастильними матеріалами.
Підприємства, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування, сплачують такі податки і збори:
- акцизний збір (якщо є об'єкт акцизного збору);
- єдиний податок (за ставкою 6 або 10 відсотків);
- податок на додану вартість (за умови сплати єдиного податку у розмірі 6 відсотків);
- податок із власників транспортних засобів;податок на репатріацію доходів нерезидента;
- всі утримання із заробітної плати громадян, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку;
- плату за торговий патент у випадку, якщо підприємство здійснює торговельну діяльність за готівкові кошти.
Ставка єдиного податку для суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб:
- 6 відсотків від обсягів виручки від реалізації продукції товарів, робіт, послуг) без урахування сум акцизного збору і податку на додану вартість;
- 10 відсотків від обсягів виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування суп акцизного збору.
Реалізованою продукцією (роботами, послугами) вважаєтьсявартість відвантаження продукції (виконаних робіт, послуг), що зазначена в оформлених (як підстава для розрахунків з покупцями -(замовниками) документах, включаючи продажну вартість відвантаженої на виконання товарообмінного (бартерного) контракту продукції (робіт, послуг).
Отже, податки це - встановлені вищим органом державної законодавчої вдали обов'язкові платежі, які сплачують юридичні (фізичні) особи до бюджету в розмірах і у терміни, передбачені законом.
Відповідно до чинного законодавства України, суб'єкти господарювання є платниками загальнодержавних і місцевих податків, платежів, зборів, та відрахувань.
Для суб'єктів господарювання важливим є поділ податків, зборів і платежів за джерелами їх сплати до державного і місцевого бюджетів: (вирахування з ціни: податок на додану вартість, акцизний збір, мито; виробнича собівартість продукції: збори на обов'язкове державне пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного виписку на виробництві та професійного захворювання, які спричинюй втрату працездатності, загальнообов'язкове Державне соціальне страхування України на випадок безробіття та збір до Фонду України соціального захисту інвалідів; податки і збори відносяться на зменшення валового прибутку: податок на нерухоме майно підприємств, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, плата за землю, рентні платежі, державне мито, комунальний податок, податок з реклами, збір за спеціальне використання, природних ресурсів, плата за забруднення навколишнього середовища, збір за припаркування автотранспорту, ринковий збір, митні збори та ін.; з прибутку, отриманого від звичайної та надзвичайної діяльності нараховується: податок з нарахованих дивідендів, плата за торговельний патент на окремі види підприємницької діяльності (відносяться на зменшення суми податкових зобов'язань з податку на прибуток).
1. 3. Оподаткування юридичних осіб
Підсистема оподаткування юридичних осіб передбачає поділ - податків і зборів на три групи: непрямі податки, прямі податки та інші податки, збори і платежі.
Непрямі податки - податки, які визначаються розміром споживання і не перебувають у тісному зв'язку з доходами або майном платника і встановлюються у вигляді надбавки до ціни товарів чи послуг.
Джерелом сплати непрямих податків є ціни або тарифи, які, оплачені кінцевим споживачем товарів або послуг.
В Україні справляються такі непрямі податки:
Податок на додану вартість включається до ціни товарів і сплачується на всіх етапах руху товарів, тобто він є ціноутворюючим елементом.
Платниками податку є підприємства, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг), протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти місяців перевищує 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (обсяг оподатковуваних операцій може змінюватися на підставі виданих нормативних актів).
Підприємства, які продають товари (роботи, послуги) на митній території України за готівкові кошти, сплачують податок незалежно від обсягів продажу.
Для обчислення податку на додану вартість Законом визначено дві ставки податків - 20 процентів та нульова ставка. Застосування нульової ставки означає повне відшкодування податку сплаченого постачальниками за товари (роботи, послуги), матеріальні ресурси, використані для здійснення вищезазначених поставок.
Нульову ставку оподаткування застосовують при виконанні операцій з продажу вітчизняних товарів платниками податку за межі митної території України та продажу товарів і послуг, призначених для використання і споживання за межами митної території України та ін.
Податкове зобов'язання - це загальна сума податку на додану вартість, нарахована платником податку в податковому періоді [28,32].
ПЗ = Бо *Со
де ПЗ – податкове зобов"язання
Бо – база оподаткування
Со – ставка оподаткування
Бо = С +П+АЗ+Под.в цін.вир.
де С – собівартість
П – прибуток
АЗ – акцизний збір
Под.вцін.вир. - податки,що включається в ціну виробу.
Суму податку, яку належить сплатити до бюджету, визначають як різницю між загальною сумою податкових зобов'язань протягом податкового періоду і сумою податкового кредиту в податковому періоді.
Акцизний збір належить до специфічних акцизів, характерним для яких є застосування до обмеженої кількості товарів.
Акцизний збір - це непрямий податок па окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, що включається до ціни цих товарів (продукції).
Мито є непрямим податком, що стягується за товари та інші предмети, які перетинають митний кордон України (ввезення, вивезення, транзит через територію країни товарів, предметів будь-яким способом, включаючи використання трубопровідного транспорту, мереж електропередач) і включається до ціни товару.
Прямі податки - це податки, які залежать від доходу або майна, і платниками яких безпосередньо є власники таких доходів або майна.
Джерелом сплати прямих податків можуть бути: дохід (малі суб'єкти підприємницької діяльності), прибуток (валовий прибуток, прибуток, отриманий від звичайної і надзвичайної діяльності), амортизація або частка майна за відсутності власних фінансових ресурсів.
Об'єктом оподаткування прямими податками є дохід, прибуток або майно. Ці податки накладають безпосередньо на платників і їх розмір прямо залежить від розмірів об'єктів оподаткування.
До прямих податків, які сплачують юридичні особи відносять; податок на прибуток (дохід); податок (плата) на землю; рентні платежі: податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин.
Комунальний податок сплачують усі підприємства, крім бюджетних та сільськогосподарських. Об'єктом оподаткування є фактичний фонд оплати праці, обчислений з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та середньоспискової кількості працівників. Ставка податку встановлена у розмірі до 10 процентів неоподатковуваного мінімуму громадян у місяць за кожного середньоспискового працівника. Сума комунального податку враховується у валових втратах підприємства і відноситься на доходи підприємства (валовий прибуток).
Для обрахування комунального податку головним є визначення середньоспискової чисельності штатних працівників.
У списковий склад включаються всі працівники, які прийняті на постійну, сезонну, а також тимчасову роботу строком на один день і більше з дня зарахування їх на роботу (відповідно до наказу Держкомстату України "Про внесення змін до Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України" від 18.02.99 №67, зареєстрованої Мінюстом України від 09.03.99 за.№145/3438 до середньооблікової чисельності включаються працівники, які виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру (включаючи договір підряду), і якщо розрахунки за виконану роботу проводяться безпосередньо самим підприємством, а також за умови, що ці працівники не включаються до списків інших підприємств).
У списковому складі враховуються як фактично працюючі, так і відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від форми договору.
Середньоспискова чисельність працівників за звітний період (місяць) обчислюється шляхом підсумування кількості працівників спискового складу за кожний календарний день звітного періоду (місяця), включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні, та ділення одержаної суми на число календарних днів звітного періоду (місяця).
Розрахунок середньої чисельності позаштатних працівників (працюючих за договорами цивільно-правового характеру та зовнішніх сумісників) за наявності систематичного обліку явок та - неявок на роботу здійснюється аналогічно до вищезазначеного порядку.