2. Уведено «Збір за проведення гастрольних заходів». Мета цього збору — формування фонду бюджетів на підтримку вітчизняних закладів, підприємств і організацій культури, творчих колективів, окремих виконавців.
Платниками цього збору є організатори гастрольних заходів. Об'єкт оподаткування — виручка від реалізації білетів на гастрольний захід. Ставка оподатковування — 3 % виручки від реалізації білетів на гастрольний захід. Термін сплати — протягом 20 календарних днів, наступних за датою завершення гастрольного заходу.
Дальше вдосконалення системи місцевих податків і зборів передбачене в підготовленому проекті Податкового кодексу України. У ньому сформульовано суттєві зміни стосовно до встановлення місцевих податків і зборів, зокрема, скорочується їх загальна кількість.
1.2 Відповіді на тестові завдання
3 - собівартість продукції;
4 - вартість продукції в оптових цінах;
3 - відпускна ціна, включаючи акцизний збір;
4 - відпускна ціна, включаючи акцизний збір і ПДВ.
5 - Національним банком;
6 - комерційними банками;
7 - підприємствами;
8 - контрольно-ревізійними управліннями.
6 - статутний капітал;
7 - цільові внески юридичних і фізичних осіб;
8 - короткострокові кредити банків;
9 - субсидії бюджетні;
10 - страхові відшкодування.
1.3 Сутність наступних категорій: Кредитування, власний капітал, самофінансування, фіксована ціна
Кредитування – це надання суб'єктові підприємництва банківських кредитів на засадах платності, строковості і повернення.
Власний капітал – це частина активів підприємства,що залишається після вирахування його зобов'язань.
Самофінансування – фінансування діяльності підприємства за рахунок власних фінансових ресурсів.
Фіксована ціна – незмінна відпускна ціна на окремі види продукції, робіт, послуг.
1.4 Задача
Розрахувати відсутні елементи в графіку погашення кредиту:
| Термін погашення кредиту, квартали | Сума основного боргу на початок періоду, грн. | Сума відсотків за даний період, грн. 6% квартал | Сума виплати боргу, грн. | Сума погашення основного боргу, грн. |
| 1 | 300000 | 18000.00 | 61008.78 | 43008.78 |
| 2 | 43008.78 | 2580.52 | 61008.78 | 58428.26 |
| 3 | 58428.26 | 3505.70 | 61008.78 | 58503.08 |
| 4 | 58503.08 | 3510.18 | 61008.78 | 60698.60 |
| 5 | 60698.60 | 3641.92 | 61008.78 | 57366.86 |
| 6 | 57366.86 | 3442.01 | 61008.78 | 57566.77 |
| Разом | 578005.58 | 3468.33 | 366052.68 | 300000.00 |
Кредит видається під 24% річних.
Заліковий модуль ІІ. Теоретичне питання
2.1 Характеристика наявності, стану, руху та використання основних засобів підприємства
Основні засоби — це матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) котрих становить понад один рік і які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам, для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій (або використання в процесі операційного циклу, якщо він триваліший за один рік).
Не належать до основних засобів:
1) предмети терміном служби меншим за один рік незалежно від їхньої вартості;
2) предмети вартістю до 600 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. Гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;
3) спеціальні інструменти і спеціальні пристосування для підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виконання індивідуальних замовлень незалежно від їхньої вартості;
4) спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;
5) формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості й терміну служби.
Перелічені вище малоцінні необоротні матеріальні активи не відносять до основних засобів у тому разі, коли суб'єкти господарювання вибрали метод нарахування амортизації основних засобів, передбачений податковим законодавством. Якщо підприємство вибрало інший метод нарахування амортизації, передбачений П(С)БО №7, тоді вартісні ознаки предметів, які можна віднести до малоцінних і швидкозношуваних, визначаються суб'єктом господарювання самостійно. Згідно з податковим законодавством щодо нарахування амортизації основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі основні фонди.
Виробничі основні фонди є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих фондів переноситься на вироблений Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від розв'язання цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.
продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі фонди через капітальні інвестиції.
Невиробничі основні фонди — це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються в господарській діяльності, але перебувають на балансі підприємства.
На відміну від виробничих, невиробничі основні фонди не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те що невиробничі основні фонди безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому підсумку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці.
За П(С)БО основні виробничі фонди поділяються на такі групи:
І. Основні засоби
1.Будинки, споруди та передавальні пристрої.
2.Машини та обладнання.
3.Транспортні засоби.
4.Інструменти, прилади, інвентар (меблі).
5.Інші основні засоби.
II. Інші необоротні матеріальні активи
1.Бібліотечні фонди.
2.Малоцінні необоротні матеріальні активи.
3.Тимчасові (не титульні) споруди.
4.Інвентарна тара.
5.Інші необоротні матеріальні активи.
Співвідношення окремих груп основних засобів становить їхню структуру. Поліпшення структури основних засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.
Для обчислення амортизаційних відрахувань з метою визначення оподатковуваного прибутку основні засоби поділяють на такі групи:
Група 1 — будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні пристрої.
Група 2 — автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти
Група 3 — робочі машини й устаткування, вимірювальні й регулювальні прилади.
Група 4 — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Підприємству байдуже, в яку групу основних виробничих засобів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства. Ясна річ, що для забезпечення нормального функціонування активних елементів основних виробничих засобів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних засобів.
Структура основних засобів є різною в різних галузях промисловості, народного господарства. Наприклад, у промисловості України частка будівель у загальній вартості основних засобів найвища в легкій та харчовій промисловості (близько 44 %); споруд — у паливній промисловості (17%); передавальних пристроїв — в електроенергетиці (32 %); устаткування та робочих машин — на підприємствах машинобудівного комплексу (45 %).
Основними факторами, які впливають на структуру основних засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру основних засобів. Поліпшити структуру основних засобів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування; ефективнішого використання виробничих приміщень; установлення додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й малоефективного устаткування.
Відтворення основних засобів — це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.
За простого відтворення основних засобів здійснюється заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто в процесі простого відтворення постійно відновлюється попередня виробнича потужність.
Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.
Процес відтворення основних засобів має низку характерних ознак, зокрема: