Групу інвестиційно-фінансових посередників представляють різноманітні інвестиційні і кредитно-фінансові інститути, основними з яких є:
• спеціалізовані відділи комерційних банків;
• інвестиційні компанії;
• інвестиційні фонди;
• інвестиційні дилери або андерайтери;
• трастові компанії або інвестиційні управляючі;
• фінансово-промислові групи або фінансові холдингові компанії;
• інвестиційно-фінансовий дім або інвестиційно-фінансовий супермаркет;
• страхові компанії і пенсійні фонди;
• інші інвестиційні і кредитно-фінансові інститути.
З метою запобігання можливим недобросовісним діям інвестиційно-фінансових посередників по відношенню до своїх клієнтів, в останні роки значно посилено державний контроль за їх діяльністю.
Учасники, що здійснюють допоміжні функції на інвестиційному ринку, представлені численними суб'єктами його інфраструктури. У складі цих суб'єктів інфраструктури інвестиційного ринку виділяються наступні установи:
• товарна біржа;
• фондова біржа;
• валютна біржа;
• депозитарій цінних паперів;
• реєстратор цінних паперів;
• розрахунково-клірингові центри;
• інформаційно-консультаційні центри.
2 Аналіз інвестиційного ринку України
2.1 Дослідження інвестиційного ринку України
Стан інвестиційного ринку в цілому та окремих його складових сегментів характеризують такі елементи, як попит, пропозиція, ціна і конкуренція. Їх співвідношення постійно змінюється. Цей загальний стан динаміки інвестиційного ринку є складним економічним явищем, оскільки воно формується під впливом безлічі різноспрямованих внутрішньо ринкових та загальноекономічних факторів. У той же час кожному інвестору важливо знати ступінь активності інвестиційного ринку, де він збирається діяти.
Ступінь активності інвестиційного ринку, співвідношення окремих його елементів здійснюється шляхом вивчення ринкової кон'юнктури. Ринкова кон'юнктура - це форма прояву на інвестиційному ринку в цілому і на окремих його сегментах системи факторів (умов), що визначають співвідношення попиту, пропозиції, цін та рівня конкуренції.
Для кон'юнктури інвестиційного ринку характерні наступні чотири стадії:
1. Підйом кон'юнктури - підвищення активності ринкових процесів в зв'язку з пожвавленням економіки в цілому. Характеризується зростанням попиту на об'єкти інвестування, підвищенням рівня цін на них, розвитком конкуренції серед інвестиційних посередників;
2. Кон'юнктурний бум - різке зростання попиту на всі інвестиційні товари та інші об'єкти інвестування, яке пропозиція задовольнити не може. Одночасно зростають ціни на всі об'єкти інвестування, зростають доходи інвесторів та посередників;
3. Послаблення кон'юнктури - зниження інвестиційної активності в цілому, відносно повне насичення попиту на об'єкти інвестування та певний надлишок їх пропозиції. Спостерігається поступове зниження цін на об'єкти інвестування і, відповідно, доходів інвесторів та посередників;
4. Кон'юнктурний спад - найнижчий рівень попиту та скорочення обсягів пропозиції об'єктів інвестування. Суттєво знижуються ціни на всі об'єкти інвестування, інвестиційні товари і послуги. Доходи інвесторів падають до найнижчої позначки, часто інвестиційна діяльність стає збитковою.
Вивчення кон'юнктури інвестиційного ринку охоплює наступні три етапи:
- поточне спостереження за інвестиційною активністю, у першу чергу у тих сегментах ринку, де планувалося здійснення інвестиційної діяльності;
- аналіз поточної кон'юнктури інвестиційного ринку та виявлення тенденцій її розвитку;
- прогнозування кон'юнктури інвестиційного ринку для вибору основних напрямків стратегії інвестування та формування інвестиційного портфелю.
2.2 Тенденції розвитку інвестиційного ринку
На сучасному етапі в науковій літературі приділяється значна увага питанням визначення пріоритетних напрямків інвестування, формування інвестиційної привабливості, оцінки ефективності реалізації інвестиційних проектів тощо. Однак нестабільність внутрішніх інвестицій, що пов'язана в першу чергу з фінансовими обмеженнями бюджету, призводить до того, що великі надії покладаються на надходження зовнішніх інвестицій. Особливу актуалізацію ці питання для України набувають в умовах євроінтеграції.
Важливою умовою успішної ринкової трансформації економіки України є реалізація її інвестиційного потенціалу, який складається з ресурсного, інфраструктурного, фіскального, регуляторного та економічного факторів.
З цією метою необхідно виявити складові інвестиційної привабливості, основні тенденції інвестиційного ринку України та основні пріоритети на майбутнє.
Економіка України має значну ресурсну привабливість. Особливо варто відзначити земельні, лісові та водні ресурси, багаті надра та ґрунти. Більше 60% сільськогосподарських угідь - це високоякісні родючі чорноземи. В більшості регіонів України достатня кількість опадів, сонячної енергії, сприятлива температура, що дозволяє вести господарську діяльність з обмеженими затратами у будь-якій галузі економіки.
Людські ресурси є найбільшою конкурентною перевагою економіки України. Країна має один з найбільш сприятливих серед держав світу показників щільності населення. У 1999 р. Україна входила до десятки найбільш освічених націй світу і до двадцятки країн за рівнем наукової підготовки кадрів.
Можна сказати, що сучасні тенденції на Українському ринку повинні відповідати тенденціям світовому ринку інвестицій, що ґрунтуються на таких положеннях:
- заохочення окремих, важливих для економіки країни видів діяльності, включаючи експорт конкурентоспроможної продукції та імпорт нових технологій;
- галузеві пріоритети: залучення ПІІ (1) у високотехнологічні галузі (інформаційні технології, аерокосмічна й атомна промисловість); (2) галузі, що мають характер "вузьких місць" в економіці; і (3) галузі, що обумовлюють розвиток експорту;
- пріоритети стосовно компаній: нині країни ще не відмовляються від стимулювання інвестицій великих компаній (хоча в більш віддаленій перспективі це буде зроблено), проте водночас звертають увагу на залучення інвестицій дрібних і середніх іноземних компаній, що значно більшою мірою потребують удосконалення загальної законодавчої бази стимулювання ПІІ і надання гарантій стабільності умов інвестиційної діяльності на державному рівні;
- пріоритети регіонального розвитку: замість практики штучного створення сприятливих умов інвестиційної діяльності шляхом надання їм статусу вільних економічних зон розвинені країни використовують нову стратегію, спрямовану на використання ресурсного потенціалу своїх регіонів з урахуванням розвитку інфраструктури та адміністративних інститутів, необхідних для цільового залучення перспективних інвесторів;
- державні пріоритети: активізація процесу залучення ПІІ в економіку країни поєднується з диверсифікацією країн-походження інвестицій як за рахунок економічно розвинених країн, так і країн з динамічно розвиненими ринками.
Отже, інвестиційний ринок - це ринок об'єктів інвестування у всіх його формах, тобто це сукупність окремих ринків (об'єктів реального і фінансового інвестування), у складі якого виділяють ринок прямих капітальних вкладень, ринок об'єктів приватизації, ринок нерухомості, ринок інших об'єктів реального інвестування, фондовий ринок та грошовий ринок. На інвестиційному ринку працює велика кількість різних посередників, які створюють його інфраструктуру. Саме взаємодіями цих посередників і характеризується стан інвестиційного ринку.
Важливою умовою успішної ринкової трансформації економіки України є реалізація її інвестиційного потенціалу, який складається з ресурсного, інфраструктурного, фіскального, регуляторного та економічного факторів. Сучасні тенденції розвитку інвестиційного ринку України повинні відповідати світовому механізму роботи ринку інвестицій.
2.3 Оцінка і прогнозування макроекономічних показників розвитку інвестиційного ринку
Вивчення макроекономічних показників розвитку інвестиційного ринку є первинним і найскладнішим етапом його вивчення.
Першим його етапом є формування переліку первинних досліджуваних показників. Воно відбувається в процесі побудови системи моніторингу інвестиційного ринку.
Система моніторингу може будуватися за наступними розділами:
- показники, що визначають макроекономічні показники розвитку інвестиційного ринку в цілому;
- показники розвитку ринку капітальних вкладень;
- показники розвитку ринку об'єктів приватизації;
- показники розвитку ринку нерухомості;
- показники розвитку фондового ринку;
- показники розвитку грошового ринку.
Кожен з розділів моніторингу включає ряд первинних показників, які дозволяють в залежності від цілей аналізу розробляти цілу систему вторинних аналітичних показників. Інформаційною базою здійснення моніторингу є статистичні дані, матеріали спостереження за окремими сегментами ринку. За найважливішими показниками моніторинг відбувається щомісячно.
Другий етап вивчення показників розвитку інвестиційного ринку є аналіз поточної ситуації. Він базується на системі аналітичних показників, що характеризують цей ринок в цілому та окремі ринки, що входять у його склад. На базі первинних показників, включених до моніторингу інвестиційного ринку, будуються показники динаміки, індекси, коефіцієнти співвідношення, коефіцієнти еластичності.