Смекни!
smekni.com

Міжнародна інвестиційна діяльність (стр. 3 из 3)

· Питання про корупцію було і залишається предметом обговорення різних органів ООН. Гострота питання визначається тим, що ТНК широко застосовують в своїй діяльності протиправну політику підкупу державних посадових осіб приймаючої країни з метою прийняття вигідних для них рішень, які протирічать інтересам цих країн, не відповідають національним планам їх розвитку. На 30-й сесії ООН була прийнята Резолюція 3514 (ХХХ) «Заходи проти корупції, яка практикується ТНК та іншими корпораціями, їх посередниками та іншими причетними до справи сторонами», що регулює питання боротьби з корупцією.

· У 1985 р. була прийнята Сеульська конвенція про створення Агентства по страхуванню іноземних інвестицій, яке повинно займатися страхуванням інвестицій від комерційних і некомерційних ризиків.

Аналіз різних систем регулювання міжнародної інвестиційної діяльності на національному рівні показує, що формуються вони двома шляхами:

· через прийняття єдиного акта, який регулює допуск іноземного капіталу в економіку країн;

· через розробку тих чи інших правових актів, що регулюють різні аспекти іноземної інвестиційної та підприємницької діяльності.

Вибір того чи іншого із зазначених шляхів залежить від ролі конкретної країни на світовому ринку капіталів. Для країн, які активно експортують капітал, характерним є ліберальне ставлення до регулювання іноземних капіталовкладень. Країнам, які переважно імпортують капітал, притаманне прагнення прийнятий єдиний законодавчий акт щодо міжнародної підприємницької діяльності.

Проте в цілому (і в першому, і в другому випадках) однаковим є перелік питань (об’єктів) регулювання: визначення іноземного інвестора; видів та форм іноземних інвестицій; участі у власності; репатріації прибутку іноземного інвестора; вимог до результатів діяльності іноземного інвестора; системи інвестиційних пільг та обмежень; гарантій щодо прав іноземного інвестора.

Інститути міжнародної інвестиційної діяльності

Основними міжнародними державними організаціями є: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) – спеціалізоване агентство, створене в 1945 році, що працює у співробітництві з ООН з метою допомоги у фінансуванні повоєнного відновлення господарства та підвищення рівня життя в країнах, що розвиваються, шляхом надання позик урядам чи шляхом гарантій позик, які отримані з інших джерел. Банк надає позики на комерційній основі для спеціалізованих проектів чи більш загальних цілей соціального розвитку. Засоби для позик мобілізуються на міжнародних грошових ринках. Банк разом із своїми філіями – Міжнародною асоціацією розвитку та Міжнародною фінансовою корпорацією – часто називають Світовим Банком (Word Bank). Ним володіють уряди 151 країни, які також повинні бути членами Міжнародного валютного фонду. Штаб-квартира банку знаходиться у Вашингтоні, відділення – у Парижі і Токіо. У 50-і роки МБРР почав спеціалізуватися на фінансуванні «проектів розвитку» в галузі сільського господарства, будівництва і промисловості. Збільшується кількість кредитів, що надаються для здійснення програм «структурного регулювання», тобто на повну перебудову економіки. Діяльність МБРР дедалі тісніше поєднується з діяльністю і політикою МВФ, коли надаються «обумовлені кредити», тобто кредити під зобов’язання держави провадити рекомендовані МВФ і МБРР реформи. «Обумовлені кредити» видаються на термін до 25 років на умовах ставки з «плаваючими» відсотками, яка переглядається кожні півроку. Пост президента МБРР традиційно обіймає представник США. МБРР має дві спеціалізовані філії. Одна з них – Міжнародна фінансова корпорація (МФК), яка покликана фінансувати підприємства приватного сектора в країнах-членах МФК. Корпорація надає позики на 15 років. Вона має право безпосередньо брати участь в акціонерному капіталі підприємств, що будуються або розширюються, з правом подальшого перепродажу акцій приватним підприємцям. Другою філією МБРР є Міжнародна асоціація розвитку (МАР), яка спеціалізується на сприянні економічному розвитку найбільш економічно відсталих країн світу шляхом надання пільгового фінансування [9].

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) – філія МБРР, створена у 1956 році з метою надання допомоги приватним проектам. Вона є юридично і фінансово самостійною організацією, але використовує кошти Світового банку для надання приватним інвесторам. Роль МФК значно посилилася у 80-90 роки з розвитком кризи державних заборгованостей та переорієнтації міжнародних фінансових структур на приватнопідприємницький сектор. Штаб-квартира МФК знаходиться у Вашингтоні.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) – підрозділ ООН, створений у 1945 році для сприяння валютному співробітництву та розширенню міжнародної торгівлі, стабілізації обмінних курсів валют і допомоги державам, які мали короткострокові проблеми у вирівнюванні своїх платіжних балансів, у підтримці обмінних курсів їх валют. Фінансова база МФВ складається із внесків країн-членів цієї організації. До складу МФВ входять більш ніж 150 країн світу. Більшість поточних рішень фонду приймається не голосуванням, а шляхом консенсусу, що розширює можливості невеликих держав висловлювати і захищати власну точку зору. Роль МВФ у світовій економіці, його кредитна діяльність стали важливими елементами стратегії врегулювання проблеми міжнародної заборгованості. Штаб-квартира знаходиться у Вашингтоні. МФВ є центральним регулюючим органом світової валютної системи. Він встановлює основні правила міждержавних відносин у валютній сфері.

Основними завдання МВФ є:

– забезпечення постійного механізму міжурядових консультацій і співробітництва у валютних питаннях;

– стабілізація валютних курсів;

– запобігання конкурентному знеціненню грошової одиниці;

– встановлення між країнами-членами багатосторонньої системи платежів за поточними операціями та усунення валютних обмежень з метою безперешкодного розвитку зовнішньоекономічного обміну;

– надання кредитів для врегулювання дефіцитів платіжних балансів;

– поновлення в деяких випадках міжнародної заборгованості шляхом випуску штучних резервних активів.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) - був створений 25.05.90 на основі міжурядових угод щодо сприяння проведення реформ в країнах Центральної Європи в умовах переходу до ринкових відносин (штаб-квартира в Лондоні). ЄБРР є комерційним банком, і тому умови його кредитування відрізняються від умов кредитування МВФ та МБРР. До основних напрямів фінансової підтримки належать:

1. надання прямих кредитів і участь у спільному (з іншими кредиторами) фінансуванні;

2. інвестування акціонерного капіталу підприємств приватного і державного сектора;

3. гарантоване розміщення цінних паперів, випущених як підприємствами приватного, так і державного сектора;

4. забезпечення вказаним підприємствам доступу до внутрішніх і міжнародних ринків капіталу шляхом надання гарантій, фінансових консультацій;

5. надання або участь у позиках і здійснення технічного сприяння для реконструкції та розвитку інфраструктури [9].

Таким чином, на основі використаних літературних джерел, власних спостережень і міркувань, можна зробити висновок, що міжнародна інвестиційна діяльність займає надзвичайно важливе місце в економіці світових держав сьогодні. Вона сприяє розвитку міжнародного співробітництва, є важливим джерелом надходження ресурсів для країн, що розвиваються; стимулює підприємницьку активність. Міжнародну інвестиційну діяльність можна визначити як сукупність дій її суб’єктів (інвесторів і учасників) щодо здійснення інвестицій за рубіж та іноземних інвестицій з метою одержання прибутку

Міжнародні інвестиції – це інвестиції за рубіж та іноземні інвестиції. Вони дають можливість отримати більш високу прибутковість вкладення капіталу в порівнянні з національним ринком інвесторів. Основними чинниками вивезення капіталу закордон є надлишок капіталу у країні, потреби у нових ринках збуту сировини; необхідність формування певного рівня конкурентоспроможної економіки тощо. Основними чинниками залучення іноземних інвестицій є обмеження внутрішніх інвестиційних ресурсів, низька інвестиційної активності власних інвесторів, необхідність забезпечення разом з інвестиціями нової техніки та технології, бажання створити конкурентоспроможну економіку та освоїти світові ринки.

Міжнародна інвестиційна діяльність має свої переваги і недоліки. Вона дає змогу отримати більшу доходність і менший ризик порівняно з національними інвестиціями, проте існує ряд психологічних, інформаційних, юридичних та інших бар’єрів на шляху здійснення міжнародного інвестування. Крім того, воно зумовлює додаткові витрати та підвищений ризик.

Найбільш важливими міжнародними інвестиційними інститутами є Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку.


Список використаної літератури:

1. Господарський кодекс України [Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=436-15].

2. Закон України «Про інвестиційну діяльність» вiд 18.09.1991 № 1560-XII. [Режим доступу:http://www.twirpx.com/file/130367/]

3. Види і форми іноземного інвестування. Міжнародна інвестиційна діяльність і її чинники. [Режим доступу: http://otherreferats./finance/00033605_0.html].

4. Інвестування: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / А.А. Пересада, О.О. Смірнова, С.В. Онікієнко, О.О. Ляхова. — К.: КНЕУ, 2001. – 251 ст.

5. Лекції з міжнародної інвестиційної діяльності [Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/130367/ ].

6. Мельник В.В. Міжнародна інвестиційна діяльність / В.В. Мельник, В. В. Козюк. – Тернопіль : Карт-бланш, 2003. – 249 ст.

7. Міжнародна інвестиційна діяльність. Підручник / Лук’яненко Д.Г., Губський Б.В., Мозговий О.М. та ін. — К.: КНЕУ, 2002. – 310 ст.

8. Мойсеєнко І.П. Інвестування. Навч. посіб. - К.: Знання, 2006.- ст. 496.

9. О.Д. Данілов, Г.М. Івашина, О.Г. Чумаченко. Інвестування: Навчальний посібник. – Ірпінь, 2001. [Режим доступу: http://www.vuzlib.net/invest_D/_index.htm].