ЗМІСТ
Вступ
РОЗДІЛ 1. Науково-теоретичні аспекти теми дослідження
1.1 Історія розвитку бюджетного обліку
1.2 Теоретичні основи звітності бюджетних установ
РОЗДІЛ 2. Організаційна та фінансово-економічна характеристика об’єкта дослідження - Тульчинського районного відділення Державного казначейства України
2.1 Структура Тульчинського районного відділення Державного казначейства України
2.2 Характеристика основних показників діяльності Тульчинського районного відділення Державного казначейства України
РОЗДІЛ 3. Аналіз динаміки дохідної і видаткової частин бюджету Тульчинського району Вінницької області та шляхи покращення роботи органів казначейства Тульчинського районного відділення Державного казначейства України
3.1 Аналіз динаміки дохідної і видаткової частин бюджету Тульчинського району Вінницької області
3.2 Шляхи покращення системи організаційних заходів по обслуговуванню місцевих бюджетів
3.3 Інформаційно-комп’ютерні системи в обслуговуванні місцевого бюджету Тульчинського районного Відділення Державного казначейства. Шляхи усунення недоліків нинішньої системи бюджетного обліку
Висновки та пропозиції
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
У другій половині XX століття в країнах Заходу істотно збільшилася питома вага та абсолютні розміри державних видатків на соціальні цілі, які у ряді країн стають одними з головних. Значно зросла державна підтримка розвитку базових галузей промисловості та сільського господарства. За рахунок державних коштів створюються нові галузі, зокрема атомна промисловість. Розвинені держави стимулюють науково-технічний прогрес, здійснюють якісно нові видатки на охорону довкілля, подолання економічної відсталості окремих регіонів, надають допомогу країнам, що розвиваються. Фінансова діяльність держави передбачає насамперед акумулювання значних фінансових ресурсів на законних підставах і цивілізованими методами до державних цільових фондів. Лише володіючи такими ресурсами, держава отримує можливість оптимально розподілити їх в інтересах усього суспільства. Саме тому вивчення практичної сторони функціонування державних фінансів є актуальним та досі досліджуваним питанням.
Метою написання даної роботи є проведення оцінки стану, методики та практики формування і виконання місцевих бюджетів, визначення основних напрямків по удосконаленню механізму діяльності органів Державного казначейства України.
Об’єктом дослідження є бюджет Тульчинського району Вінницької області та діяльність Тульчинського районного відділення Державного казначейства України. Предметом дослідження виступає діяльність районного відділення Державного казначейства України у Тульчинському районі Вінницької області.
Дослідження даної теми здійснено за допомогою групи логічних методів, порівняння та групування, а також було проведено аналітичне дослідження діяльності Тульчинського районного відділення Державного казначейства України.
При вивченні теми та проведенні дослідження було розглянуто ряд нормативно-правових документів, що стосуються організації бюджетного обліку, діяльності Державного Казначейства України, формування та виконання місцевих бюджетів. Крім цього проведено огляд аналогічних досліджень вітчизняних та зарубіжних економістів, що стосується даної тематики.
У результаті проведеного дослідження було висунуто ряд пропозицій по удосконаленню обслуговування місцевих бюджетів та діяльності структурних одиниць Державного Казначейства України.
Дана робота виконана на ___аркушах, містить 3 таблиці, 11 рисунків, 1 діаграму та додатки; складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.
Перший розділ дипломної роботи присвячено дослідженню теоретичних аспектів досліджуваної теми.
В другому розділі роботи за обраною методикою проводиться внутрішній аналіз фінансового стану Відділення Державного казначейства м. Тульчина, забезпеченості підприємства оборотними коштами; проводиться аналіз використання капіталу підприємства; аналізується прибутковість (рентабельність) капіталу, досліджується характер впливу структури активів, що склалася на підприємстві на основні показники фінансового підприємства.
Третій розділ присвячений розгляду заходів по покращенню роботи органів казначейства по обслуговуванню Державного та місцевих бюджетів.
Завершують роботу висновки та пропозиції, які було зроблено у процесі проведеного дослідження.
РОЗДІЛ 1. Науково- теоретичні аспекти теми дослідження
1.1 Історія розвитку бюджетного обліку
На ранніх стадіях розвитку суспільства потребу в організації виробництва і торгівлі задовольняв відносно простий облік, який полягав у веденні облікових книг. З ускладненням і збільшенням виробництва та торгівлі такий облік вже не міг забезпечувати потреби щодо управління великими земельними господарствами, підприємствами, торговельними компаніями, морехідними та страховими компаніями, банками. Також неможливо було здійснювати контроль за їх діяльністю. Саме це зумовило формування у XIII—XIV сторіччі бухгалтерського обліку (від німецької Buch — книга, halten — тримати), який характеризувався складною системою методів і прийомів його ведення.
Бухгалтерський облік здійснювався в основному в окремих промислових та торговельних господарствах і не надавав загальної картини господарювання в цілому по державі. Це призвело до появи у XVIII сторіччі статистичного обліку, статистики (від латинської Status — статок), спочатку "державознавства", тобто збору необхідних для управління державою даних про населення, доходів і видатків тощо. В подальшому статистику почали відносити до особливої науки, а статистичний облік, що забезпечував її необхідними даними, використовувати для проведення статистичних досліджень про господарську діяльність.
З ускладненням промислового виробництва, розвитку системи банків і торговельних фірм бухгалтерський і статистичний облік вже не могли забезпечувати потреби щодо оперативного керівництва господарством, що зумовило на початку XIX сторіччя виділення нового виду господарського обліку — оперативного.
Існують архівні свідчення про те, що в Росії вже у 1645 році застосовувалися як міські, так і загальні кошториси витрат. Але якихось визначених правил їх складання не було. Не існувало й звітності про виконання кошторисів. Прикази збирали гроші, витрачали їх, решта - залишалась у їх розпорядженні на наступні періоди. При дефіциті грошей їх могли позичити у іншого приказу. Оприлюднення, розголошення даних про фінансовий стан приказу не допускалось.
У 1802, після створення Міністерства фінансів, стали складати розпис доходів та витрат на підставі кошторисів міністерств. Але знову ж таки загальних правил складання таких кошторисів не було.
У 1811 році видано „Наказ Міністерства фінансів” в основу його покладено „план фінансів”, відповідно до якого витрати поділялися на:
· Необхідні,
· Корисні,
· Надмірні,
· Зайві,
· Не корисні.
Згідно з цим наказом Міністерства подавали до 15 листопада до Міністерства фінансів кошторис за єдиною формою. Міністерство фінансів складало зведений кошторис, який подавало в Державну Раду. А остання на затвердження – государеві. Фінансові справи держави були таємницею. Недоліки діючих правил довели державні фінанси до хаотичного стану. Тоді Міністерство фінансів відрядили спеціальну комісію для вивчення бюджетної справи у країнах Західної Європи. Результатом такого вивчення стали підготовлені комісією і затверджені Міністерством фінансів „Правила складання, розгляду, затвердження і виконання державного розпису” від 22.05. 1862 року. Ці правила передбачали складання кошторисів для усіх управлінь за єдиною методикою з обов’язковим обґрунтуванням необхідності тих чи інших статей витрат, розмежування постійних і тимчасових витрат, спеціалізацію витрат за основними напрямками, порівняння кошторисних показників зі звітними показниками минулого року. Пізніше було прийнято доповнення до цих правил, яке передбачало суворе дотримання розподілу доходів і витрат на параграфи та статті, що застосовуються до цього часу.
Бюджетні правила 1906 року дали право міністерствам перекладати попередній розгляд кошторисів на комісії Державної Думи та Державної Ради. Усі зміни або нові асигнування на виникаючі потреби були можливі за умови прийняття нового закону.
Якщо розпис не затверджувався, то залишався в силі розпис попереднього періоду.
У становленні і розвитку бюджетного обліку радянського періоду можна виділити такі етапи:
1. 1917- 1938 р.р. – бюджетний облік ведеться зав простою системою відповідно до трьох планів рахунків:
a. для обліку операцій з виконання кошторису витрат за бюджетом,
b. для обліку операцій з позабюджетними коштами,
c. для обліку операцій в нестатутних підсобних господарствах.
Облік регламентувався „Інструкцією з рахівництва та звітності для урядових адміністративних установ” (1923), „Інструкцією з ведення обліку за простою системою” (1927), „Інструкцією про бухгалтерський облік за простою системою в установах, що знаходяться на Державному бюджеті СРСР”(1932),
2. 1939- 1955 рр. – запроваджується подвійна система обліку. У 1938р. затверджується „Інструкція про бухгалтерський облік за подвійною системою в установах, що знаходяться на Державному і місцевих бюджетах” та „Інструкція про бухгалтерський облік за простою системою в установах, що знаходяться на Державному і місцевих бюджетах”. Перша передбачала роздільний облік виконання кошторису з бюджетом і позабюджетними коштами, операцій щодо капітальних вкладень і підсобних господарств на госпрозрахунку. У цьому ж році затверджений єдиний план рахунків для обліку виконання кошторисів. Підсобні господарства повинні були користуватися планами рахунків відповідних галузей народного господарства. У зв’язку з цим бюджетні організації стали складати і подавати два окремі баланси. Таким чином, в країні було створено єдину систему бюджетного обліку.