[Мандрик Б.М., Чомко Д.Ф., Чомко Ф.В. Гідрогеологія: Підручник. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005.-197с.]
15. Що таке природний режим підземних вод?
Режим підземних вод характеризується зміною їх кількості і якості в просторі та часі, а саме: рівня, витрати, швидкості, температури, в’язкості, хімічного, газового та бактеріального складу. Метою вивчення режиму підземних вод є встановлення об’єктивних законів розвитку явищ, що спливають в процесі формування підземних вод, їх пояснення і використання для обґрунтування різного роду гідрогеологічних прогнозів.
Природний режим формується під дією комплексу природних факторів
Вивчення природного режиму підземних вод виконується з метою вирішення таких завдань:
1) виявлення умов формування підземних вод (оцінка живлення, розвантаження та впливу окремих режимоутворюючих факторів і процесів, визначення елементів водного балансу);
2) вивчення закономірностей змін у часі природного живлення підземних вод;
3) встановлення закономірностей формування водного, сольового і теплового балансів підземних вод та використання їх для прогнозів режиму підземних вод;
4) регіонального вивчення природного режиму підземних вод у якості фону для аналізу і прогнозу порушеного режиму підземних вод на локальних ділянках;
5) оцінки фільтраційних властивостей і граничних умов водоносних горизонтів;
Прогнози природного режиму використовуються при плануванні і здійсненні різних видів будівництва (промислового, цивільного, гідроенергетичного, меліоративного та ін.), водопостачання, сільгоспвиробництва та вирішенні інших завдань.
[С.В.Корнєєнко Методика гідрогеологічних досліджень. Основні методи і види гідрогеологічних досліджень: Навч. посібник. – К.: ВПЦ «Киівський університет», 2001. – 69с. -54-55]
16. Перерахуйте головні типи боліт та заболочених земель
Болота розділяють на 3 основних типии:
Низинні болота утворюються в низинах, де збираються ґрунтові води. Завдяки багатому мінеральному складу ґрунтових вод низинні болота мають рясну рослинність і, зазвичай, вкриті зеленими мохами, хвощем, високою густою осокою, очеретом, заростями верби, вільхи та берези.
Верхові болота живляться лише за рахунок опадів. Ґрунтових вод в таких болотах або дуже мало, або ж вони розташовані занадто глибоко. Оскільки дощова вода майже не містить мінеральних речовин, на верхових болотах розвиваються лише рослини, пристосовані до дуже бідного харчування. Головним чином, це мох сфагнум (Sphagnidae).
Перехідні болота мають добре виражені ознаки як низинного, так і верхового боліт. На перехідних болотах росте велика кількість сфагнума, можна зустріти журавлину та росичку.
За типом водопостачання розрізняють болота: джерельного, річкового і атмосферного живлення.
За хімічним складом води, що надходить, болота поділяються на:
· оліготрофні, вода яких, а в зв'язку з цим і торф, що на них утворюється, характеризуються малим вмістом мінеральних солей (зольність торфу звичайно менша як 5%);
· мезотрофні — перехідні між оліготрофними і евтрофними (зольність торфу 4—8%);
· евтрофні — із значним вмістом мінеральних солей (зольність торфу 8—17%);
· алкалітрофні — з надмірним вмістом мінеральних солей, зокрема карбонатів (зольність торфу 18—40% і більше).
На болотах ростуть вологолюбні рослини, з яких найпоширеніші — мохи, осокові (різні види осоки, комишу, пухівки, ринхоспора), деякі злаки (очерет, куничник), рогіз, шейхцерія, бобівник, журавлина, буяхи, багульник, верби, сосна, вільха, береза Залежно від водного режиму та характеру мінерального живлення ці рослини утворюють різні угруповання з переважанням мохів і трав'янистих рослин або кущів і дерев.