Смекни!
smekni.com

Основні напрямки фінансового аналізу (стр. 2 из 3)

Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання, оптимальне співвідношення структури джерел їх формування ви­значають ринкову та фінансову стійкість підприємства, його пла­тоспроможність і ліквідність, ділову активність, конкуренто­спроможність.

Від величини фінансових ресурсів, рівня забезпеченості та ра­ціонального їх використання залежить формування виробничого потенціалу, забезпечення поточної діяльності, зростання обсягів виробництва і реалізації, соціально-економічний розвиток під­приємства.

Тому на сьогодні фінансовий аналіз є особливо актуальним, оскільки він вивчає всю сукупність фінансових ресурсів, яка ха­рактеризується визначеною системою показників їх наявності, розміщення та використання.

Крім цього, фінансовий аналіз являє собою систему знань про методи і організаційні форми його проведення. Тому оволодіння знаннями з фінансового аналізу полягає не лише у вивченні фі­нансових ресурсів та їх потоків, але й методики цієї науки. При­чому для підготовки фахівців вивчення методики має першочер­гове значення.

Основними завданнями фінансового аналізу є:

— вивчення теоретичних основ фінансового аналізу;

— загальна оцінка фінансового стану підприємства (оцінка складу і структури джерел фінансових ресурсів, аналіз джерел власних і позикових коштів, аналіз кредиторської заборгованості;

оцінка складу та структури активів, їх стану і руху, аналіз основ­ного та оборотного капіталу, аналіз дебіторської заборгованості);

— аналіз ринкової стійкості підприємства;

— аналіз фінансової стійкості (аналіз абсолютних та віднос­них її показників, оцінка запасу фінансової стійкості (зони безпе­чності);

— аналіз платоспроможності та ліквідності;

— аналіз грошових потоків;

— аналіз ефективності використання капіталу (аналіз прибут­ковості, обертання оборотних коштів, дослідження ефекту фінан­сового важеля);

— оцінка кредитоспроможності підприємства;

— оцінка виробничо-фінансового лівериджу;

— аналіз ділової активності підприємства;

— прогнозування фінансових показників підприємства;

— аналіз фінансового стану неплатоспроможних підприємств і пошук шляхів запобігання банкрутству;

— стратегічний аналіз фінансового ризику та пошук шляхів нового зниження.

Вирішення зазначених завдань сприяє удосконаленню управ­ління підприємством, поліпшенню його економіки, підвищенню ринкової та фінансової стійкості, платоспроможності і ліквіднос­ті, забезпеченню його конкурентоспроможності і взагалі успіш­ній рентабельній життєдіяльності.

Перехід економіки України до ринкових відносин викликав відповідні зміни в окремих галузях знань. Відбувся розподіл бух­галтерського обліку на фінансовий та управлінський, який, в свою чергу, обумовив відповідний розподіл фінансово-госпо­дарського аналізу (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Види фінансово-господарського аналізу

Залежно від того, яка інформація використовується у фінансо­вому аналізі, якими є мета та об'єкти дослідження, суб'єкти ко­ристування результатами аналізу, розрізняють два його види:

зовнішній аналіз базується на звітних даних, що підля­гають опублікуванню; базою аналізу виступає досить обмежена частина інформації про діяльність підприємства, що є надбанням всього підприємства;

внутрішній аналіз використовує всю достовірну інфор­мацію про стан справ підприємства, якою володіє лише певне коло осіб, як правило, керівництво підприємства та його підрозділів.

Якщо метою зовнішнього фінансового аналізу є оцінка та економічна діагностика фінансового стану підприємства за да­ними лише публічної звітності, поверховий аналіз прибутку і рентабельності, то в системі внутрішнього фінансового аналізу розв'язується ширше коло питань за рахунок наявності більш глибокої бази даних про діяльність підприємства.

Задачі зовнішнього фінансового аналізу визначаються ін­тересами користувачів аналітичного матеріалу.

До основних задач зовнішнього фінансового аналізу можна віднести:

— оцінювання фінансових результатів діяльності підприємства;

— аналіз ринкової та фінансової стійкості підприємства;

— аналіз ліквідності та платоспроможності;

— досліджування динаміки дебіторської та кредиторської за­боргованості;

— аналіз ефективності вкладеного капіталу;

— оцінювання матеріального стану підприємства;

— аналіз валюти бухгалтерського балансу.

Внутрішній фінансовий аналіз глибше досліджує причини фі­нансового стану, що склався на підприємстві, ефективність вико­ристання основних та оборотних засобів, взаємозв'язок показни­ків обсягу, собівартості і прибутку. Результати внутрішнього фі­нансового аналізу використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану підприємства.

Мета внутрішнього фінансового аналізу полягає в забезпечен­ні планомірного надходження грошових коштів і розміщенні вла­сного та позикового капіталу так, щоб створити умови для нор­мального функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення ризику банкрутства.

Користувачів фінансового аналізу можна поділити на три гру­пи (рис. 1.4).

власники-акціо­неризасновники

інвестори

- кредитори постачальники аудитори

- податкова інспекція


Рис. 1.4. Класифікація користувачів фінансового аналізу

До внутрішніх користувачів належать: керівництво всіх ран­гів: керівник підприємства, його заступники, робітники бухгалте­рії, фінансово-економічного відділу, інші служби підприємства, його співробітники. Кожен з них використовує інформацію, ви­ходячи із своїх інтересів. Наприклад, керівнику важливо знати реальну оцінку діяльності свого підприємства та його фінансовий стан; начальнику фінансового відділу необхідно добре володіти інформацією про формування та використання прибутку підпри­ємства; головному бухгалтеру необхідна інформація про надхо­дження та використання грошових коштів підприємства і т. д.

Зацікавленими користувачами є власники-акціонери, заснов­ники, для яких важливо знати рівень ефективності ресурсів, своїх вкладень, визначити розмір дивідендів і перспективи розвитку підприємства.

Сторонні користувачі — це:

• потенційні інвестори, які мають прийняти або відкинути рі­шення про вкладення своїх коштів у підприємство;

* кредитори, які мають бути впевненими у поверненні їм боргу;

• постачальники — із впевненістю в платоспроможності своїх клієнтів для своєчасного отримання платежів;

* аудитори — якщо необхідно виявити фінансові хитрощі своїх клієнтів;

» податкова інспекція — для виконання плану надходження коштів до бюджету.

Порівняльну характеристику зовнішнього і внутрішнього ана­лізу можна навести у вигляді табл. 1.1.

Таблиця 1.1

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДІВ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

Критерій порівняння Фінансовий аналіз
зовнішній внутрішній
Мета аналізу Оцінка та економічна діагнос­тика підприємства за даними публічної фінансової звітності, поверхневий аналіз прибутку і рентабельності Забезпечення планомірного над­ходження грошових коштів та оп­тимальні розміри власного та по­зикового капіталу для створення умов для нормального функціо­нування підприємства
Об'єкти аналізу Підприємство як єдине ціле Підприємство як єдине ціле та його структурні підрозділи
Джерела інформації Форми публічної фінансової звітності Пакет економічної інформації підприємства
Користувачі інформації Внутрішні, сторонні, зацікав­лені Внутрішні
Періодичність аналізу Складання звітності (рік, квартал) У міру необхідності для внутрі­шнього користування
Доступність результатів інформації Доступні всім, хто має певний інтерес у діяльності даного підприємства Доступні лише керівному складу та працівникам підприємства

Таким чином, особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

—наявність широкого кола суб'єктів аналізу;

—різнобічні цілі користувачів інформації;

—використання публічної звітності, що веде до єдиної типо­вої методики аналізу;

—розв'язання лише певного кола завдань;

—доступність для всіх бажаючих мати інформацію про діяль­ність підприємства;

—прив'язка проведення достовірного аналізу за об'єктивними даними до термінів подання звітності (рік, півріччя, квартал). Особливостями внутрішнього фінансового аналізу виступають:

— вузьке коло суб'єктів аналізу;

— орієнтація результатів аналізу тільки на внутрішнього ко­ристувача, як правило, керівництво підприємства; максимальна їх закритість;

— використання всіх існуючих джерел інформації для прове­дення змістовного глибокого фінансового аналізу;

— застосування поряд з типовими методиками аналізу нерегламентованих прийомів аналітичного дослідження; відсутність регламентації аналізу;

— проведення більш глибокої аналітичної роботи і прийняття правильних управлінських рішень;

— проведення аналізу в міру необхідності у зв'язку із потре­бами управління.

Узагальнюючи, можна зробити висновки, що внутрішній і зов­нішній аналіз доповнюють один одного; разом вони дають реаль­ну картину надходження, стану і використання фінансових ре­сурсів на підприємстві.