Смекни!
smekni.com

Фінансова система України (стр. 6 из 8)

Наприкінці 1999 року в Україні налічувалося 700 страхових організацій, яким було видано ліцензії на здійснення страхової діяльності. Як відомо, створення страхових організацій відбувається у формі господарських товариств переважно закритого типу. Становище у страхуванні дає підставу для висновку, що тут слід вжити рішучих заходів щодо його розвитку та перетворення в надійний інструмент ринкових відносин.

Нині потрібна науково обґрунтована концепція розвитку страхової справи у напрямках:

- створення правового поля для забезпечення ефективного функціонування ринку страхових послуг, регулювання страхової діяльності та дотримання прав і зобов’язань усіх сторін, що беруть участь у страхуванні;

- визначення форм і напрямків страхової діяльності, які найточніше відповідають сучасному стану в економіці та потребам як страховиків і страхувальників, так і держави;

- обґрунтування засобів та форм державного контролю і регулювання страхового ринку, включення страхування до переліку важливих фінансових інструментів регулювання економіки;

- створення умов стабільності розвитку страхових підприємств;

- забезпечення пріоритетного розвитку тих видів страхування, що сприяють фінансовій стабілізації в державі;

- створення конкурентного середовища між суб’єктами, що здійснюють страхову діяльність;

- забезпечення гарантії компенсації коштів юридичним і фізичним особам у разі настання страхового випадку;

- створення системи обліку та звітності страхової діяльності з метою формування банку достовірної інформації та її доступності.

Неабияке значення для ефективного функціонування фінансової системи має підсистема “Фінансовий ринок”. Фінансовий ринок має у своєму складі ринок грошей, ринок кредитів, ринок цінних паперів і ринок фінансових послуг, що лише формується в Україні. Упродовж 1999 року інтенсивного розвитку набув лише один напрям фінансового ринку - ринок цінних паперів.

Прийняття Указу Президента України “Про інвестиційні компанії” дало поштовх до розвитку спільного інвестування в цінні папери, що створює механізм захисту дрібних інвесторів. На фондовому ринку нині працює 500 торговців цінними паперами, які отримали відповідні дозволи.

Розроблена й подана на розгляд урядова концепція створення та розвитку фондового ринку України. Її погоджено з відповідними відомствами, фондовою біржею та Асоціацією торговців цінними паперами.

Протягом 1999 року закінчено формування законодавчої бази для випуску державних цінних паперів, які забезпечують державні не інфляційні засоби фінансування бюджетного дефіциту.

Створення повноцінного фінансового ринку потребує прискореного розвитку ринку кредитів і ринку грошей. Надалі ці напрямки матимуть сприятливі умови для свого удосконалення й активніше впливатимуть на стабілізацію фінансового стану в державі.

Функціонування кожної зі складових фінансової системи держави можливе лише за умов чіткого законодавчого урегулювання їхньої взаємодії та якщо вони доповнюють одна одну. Так, наприклад, при недоліках в організації фінансової діяльності підприємницьких структур, їхньої збитковості зменшуються надходження до бюджетної системи, централізованих позабюджетних фондів, страхових і резервних фондів. Це звужує фінансові можливості держави, зумовлюючи дефіцит бюджету. Дефіцит бюджету може призвести до зростання інфляції або державного боргу, що негативно позначиться на діяльності всіх учасників фінансового ринку.

Схожих взаємозумовлених як негативних, так і позитивних варіантів може бути багато. Важливо в цьому разі своєчасно їх спрогнозувати та розробити заходи щодо їх локалізації.

4. Місце та сукупна структура діяльності економіста з фаху фінансів підприємництва.

Фінанси відіграють надзвичайно важливу роль у суспільстві. Вони формують його життєздатність, його потенціал, забезпечуючи при цьому реалізацію поставлених кожною людиною, кожним підприємством та державою в цілому завдань і цілей. Щодня ми вступаємо у безліч різноманітних відносин, важливе місце серед яких належить фінансам. Уже давно фінансова діяльність перестала бути привілеєм професіоналів, хоча вони і не втратили своєї провідної ролі у суспільстві. При цьому ефективність фінансової системи залежить від двох основних чинників: фінансової освіченості громадян та майстерності фінансистів-професіоналів. На тлі фінансової безграмотності населення діяльність фахівців втрачає міцну опору, без якої дуже важко досягти належної організації у функціонуванні фінансів. Без достатньої ж кількості висококваліфікованих професіоналів неможливо забезпечити відповідну результативність фінансової діяльності, надійність і стабільність фінансової системи. Цим обумовлюється значення фінансової освіти у суспільстві, необхідність донесення фінансових знань усім і кожному.

Економіка вчить нас, що треба шукати найкращого розміщення наявних ресурсів. Отже, на фінансистах лежить відповідальність за пошуки найкращих і найдешевших джерел фінансування і вкладання коштів у найефективніші активи. Для цього вони намагаються знайти й використати такий наявний капітал, що принесе найвищу віддачу за найменшого ризику. Добре чи погано працює фінансист, визначати інвеститорам, бо, врешті, все відбивається на вартості акцій. Грамотний фінансист уникає надмірного ризику для досягнення високих прибутків.

Фінансисти краще працюють, коли знають, як ефективніше реагувати на зміни попиту, пропозицій і цін (мікро фактори), а також на зміни більш загальних економічних показників (макро фактори). Хто опанував їх, здобуває потужний інструмент ефективного фінансового планування.

Перш ніж фінансисти вирішують вкладати гроші, вони ретельно вивчають, як впливають зміни у попиті, пропозиції і цінах на діяльність фірми. Усвідомлення природи цих факторів допомагає менеджерам приймати найвигідніші оперативні та довгострокові рішення. А точніше, у такий спосіб менеджери краще визначають, коли саме слід випускати акції, облігації та інші цінні папери.

Прибутковість реалізації продукції значною мірою залежить від того, як менеджери уміють проаналізувати і оцінити попит та пропозицію ринку. Врахування ринкової пропозиції пов’язане з контролем рівня витрат на виробництво, де найголовнішим є підтримання витрат на такому рівні, щоб можна було встановити конкурентноспроможні ціни на продукцію. Для цього слід закуповувати найкращу техніку чи обладнання та наймати найкваліфікованіших робітників. Мета – досягти найвищого прибутку. Низькі витрати дають фірмі змогу тримати конкурентоспроможні ціни на свою продукцію та контролювати певну частину ринку і водночас мати достатній доход.

Знання принципів економіки корисне й тоді, коли треба продати якомога більше продукції. Розуміння змін попиту та відповідне реагування на них, дають змогу менеджеру повністю скористатися перевагами ринкових ситуацій. Для цього досвідчені менеджери розробляють та впроваджують надійні, дійові статистичні методи, які дають змогу передбачити зміни попиту і визначити, коли і в якому напрямку вони підуть.

Але не все так просто. Ніколи точно не передбачиш зміни економічних ситуацій. Будь-які проекції мають значні вади. А проте, досвідчені менеджери вчасно переглядають свою оцінку ситуацій на ринку, щоб їхні прогнози з певною похибкою відповідали дійсності. Іншими словами, здібні фінансисти знають, коли підняти або скинути ціну. Якщо є сподіванка на високий попит, вони роблять усе, щоб запобігти перевиробництву товарів та зайвому накопиченню запасів. Отже, всі менеджери мають прогнозувати, але тільки найдосвідченіші з них можуть володіти ситуацією.

Якщо ціни на ринку можна більш-менш точно передбачити, то ще слід визначити, на якому обладнанні виробляти товари, щоб досягти найнижчої собівартості. Очевидно, слід бути неабияк кмітливим, аби визначити, яке саме обладнання буде ефективним і як скоро воно застаріє. Вибір обладнання завжди пов’язаний з ризиком. За ризикованого рішення слід враховувати, що на ринку те чи інше обладнання скоро може стати зовсім зайвим. Ці важливі моменти мікроекономіки також має передбачати фінансист.

На рішення, які приймають люди, впливають мінливі економічні умови. З газет, розмов можна відчути економічний клімат. Якщо він погіршується, споживачі починають менше витрачати грошей, стримують звичку щось купувати. І навпаки, коли умови покращуються, люди схильні частіше відкривати свої гаманці. Такі зовнішні економічні фактори, як підвищення та спад ділової активності або зміни в законодавстві про оподаткування, впливають на поведінку фірм.

Коли загальна ділова активність зростає, фірма збільшує свої капіталовкладення і виробництво; коли йде спад – вона згортає свою діяльність. Дуже важливо визначити, коли саме стануться такі зміни активності в економіці. Ось чому фінансист спирається на зовнішнє та внутрішнє моделювання, щоб передбачити ситуацію як за місяці, так і за квартали. Фірма повинна виробити гнучку стратегію, щоб реагувати на демографічні зміни, зміни в законодавстві, оподаткуванні, технології. Це змушує менеджера займатися фінансовим плануванням, аби мати альтернативні варіанти рішень для різних економічних ситуацій.

Невдача чи успіх у реагуванні на макроекономічні фактори впливають на ринкові ціни акцій фірми.

Більшість споживачів знає, що можна зробити вигідну покупку, коли попит на товар падає. У цьому разі своєчасність може добре прислужитися. Наприклад, ціна на різдвяні вітальні картки після свята падає вдвічі.

Так і кмітливий менеджер інстинктивно знає, коли вчасно зреагувати на зміну попиту, пропозиції і цін. Закупівля сировини за низькими цінами зменшує витрати на виробництво та підвищує конкурентноздатність товарів. І навпаки, якщо гроші вже вкладено, а попит не зростає, як передбачалось, то можуть несвоєчасно зрости виробничі потужності фірми, марно накопичуватимуться запаси товарів та сировини, не повністю використовуватимуться виробничі потужності. Те, як фінансисти враховують у своїй роботі мінливі мікроекономічні фактори, цілком відбивається на підвищенні або зниженні цін на акції компанії.