Стратегія концентрованого маркетингу жадає від підприємства зосередження зусиль на одному або декількох, але прибуткових сегментах ринку. На цих сегментах ринку фірма концентрує один або кілька продуктів і супроводжує їх цільовими маркетинговими програмами. По своєму змісті ця стратегія відповідає концепції ринкової ніші, тобто роботі на такому сегменті ринку, для якого товар даної фірми і її можливості поставки є найбільш підходящими. Стратегія концентрованого маркетингу найбільш краща для малих і середніх підприємств, які не мають у розпорядженні досить більших фінансових коштів, щоб працювати на всіх сегментах ринку. У теж час, підприємства використовующих цю стратегію, змушені більше уваги приділяти репутації, престижності свого продукту, проводити своєчасний аналіз обраних сегментів і стежити за динамікою частки ринку, що вони мають, а також за тим, щоб на цьому сегменті ринку не зростало число конкурентів. Завдяки політики спеціалізації виробництва, збуту й маркетингу фірма, в умовах цієї стратегії, може забезпечити собі значну економію фінансових і матеріальних ресурсів. З іншої сторони варто мати через можливість появи високого ризику від діяльності на одному сегменті, а для його зниження здійснювати диверсифікованість своєї діяльності й охоплення різних сегментів ринку.
Стратегія диференційованого маркетингу потребує від фірми організації її діяльності на декількох сегментах зі спеціально для них розробленими товарами й маркетинговими програмами. Ця стратегія відповідає основному принципу маркетингу, тому що орієнтовано на покупців і маркетингові програми, які відповідають їхнім мотивам і уявленням. Ця стратегія найбільше повно відображає ситуацію на рику покупця. Тому, як правило, забезпечує більше високий обсяг продажів і менший, у порівнянні зі стратегією концентрованого маркетингу, рівень ризику. Стратегія диференційованого маркетингу вимагає високих інвестиційних, виробничих й управлінських витрат, тому вона, в основному, посильна для великих підприємств.
Певні труднощі викликає формування раціональної структури інструментарію маркетинга-мікса. Навряд чи можна, хоча потрібно, говорити зараз про оптимальну структуру маркетинга-мікса в умовах стратегії диференційованого маркетингу. Це досить складне завдання, що вимагає різних економіко-математичних методів, таких як маржинальный аналіз, теорія ігор й економічного поводження. У той же час є рекомендації з розробки інструментарію маркетинга-мікс стосовно до стратегії диференційованого маркетингу. Ціни й система знижок і надбавок до них виступають тут найважливішим об'єктом диференціації. Ці інструменти маркетинга-мікса повинні варіюватися навіть при продажі покупцям того самого продукту, але при різних умовах продажу. Найважливішими критеріями диференціації ціни можуть бути: повне володіння ціновою політикою, механізм розподілу доходу, знання цілей споживання й частоти споживання продукту. Варто знати, що до окремих продуктів, які мають чисто символічне значення покупці ставляться не типово. Вони готові платити високу ціну за продукт, що має супермодний характер. У той же час ціна часто виступає як масштаб, показник якості продукту, коли висока ціна асоціюється з гарною якістю товару.
Диференціація продукту наступна можливість виходу на різні ринки. Це, у першу чергу, проведення диверсифікованості й варіації розмірів упакування.
Диференціація стратегій розподілу товару можлива коли пропонуються різні варіанти одного продукту й відповідно встановлюються різні ціни. Особливу увагу варто приділяти цьому питанню, коли імідж продукту узгодиться з іміджем даного типу підприємства. Щодо коштів комунікативного міксу особливу увагу звертають на створення постійного, безперервного контакту, взаємодії з покупцями, щоб формувалася позитивна, діяльна участь покупців у формуванні попиту на товари фірми. Тому повинні мати місце індивідуальна система рекламних кампаній, заснована на психологічних критеріях формування цільових груп покупців. Важливе значення при цьому має використання сучасних мультимедійних коштів й інформаційних технологій таких як Internet і віртуальних процесів.
При виборі стратегії поводження на цільових ринках, сегментах або субринках доцільно застосовувати аналіз функції "Ефекту-витрати" Як економічний критерій у цьому випадку може бути рівень домірності граничних витрат із граничним доходом, що відповідає обраній стратегії діяльності на ринку. У той же час не слід зневажати факторами, облік яких при виборі стратегії має істотне значення. Це – ресурсозабезпеченість фірми, ступінь однорідності продукції, етапи життєвого циклу товару, ступінь однорідності ринку й характер маркетингових стратегій конкурентів.
Позиціювання ринку - технологія визначення позиції продукту на окремих ринкових сегментах. Позиція продукту в цьому випадку розглядається як сформоване подання певної групи споживачів про найважливіші характеристики продукту, що перебуває або буде перебуває на одному з ринкових сегментів. Це думка споживача завжди відносно, тому що на ринку є продукти конкурентів. Ціль позиціювання - дослідження сформованого або думки, що формується, аналіз оцінок покупців або їхніх груп щодо параметрів продукту для того, щоб здійснити їхню оптимізацію відповідно до побажань і вимогами споживачів й, відповідно, створити, шляхом проведення маркетингових заходів, таку позицію товару, що забезпечити продукту конкретні переваги на даному сегменті цільового ринку.
Для ефективного позиціювання продуктів необхідно вивчити найважливіші характеристики попиту та пропозиції. Установити можливу пріоритетність факторів, які істотні для споживачів на даному ринку, орієнтуючись на які вони ухвалюють рішення щодо покупці. Визначальними факторами можуть виступити ціна продукту, рівень якості, надійності, енергоємності, дизайн й інші показники конкурентноздатності товару.
На практиці позиції продукту визначають за допомогою карт позиціювання, які являють собою двовимірну матрицю різних пар характеристик, наприклад, функції "якість-ціна", для товарів конкуруючих фірм. Очевидно кожна з фірм-продуцентів буде прагне зайняти місце у верхніх квадрантах за рівнем якості й ближче до осі середніх цін. Для обраної позиції фірма повинна розробити заходу щодо освоєння й виробництва обраного продукту.
При побудові карт позиціювання можуть прийматися різні пари характеристик досліджуваних продуктів. Наприклад, режими прання й температура прання; або ж температура прання й витрата прального порошку - для пральних машин.
Для закріплення позицій на ринку серед конкурентних фірм здійснюють диференціацію продуктів. Як відзначалася вище диференціація може мати різні напрямки. Можна здійснювати продуктову, цінову, сервісну, кадрову й іміджеві диференціації. Усяка диференціація покликана забезпечити таку пропозицію фірми або її основних факторів виробництва й іміджу, які б перевершували відповідні показники конкуруючих організацій. На практиці може здійснюватися диференціація як по одному напрямку, так і по їхньому комплексі, тобто по декількох напрямках одночасно.
Правильно організоване позиціювання ринку є передумовою ефективної розробки комплексу й плану маркетингу.
Список літератури
1. Орлов А.І. Сертифікація й статистичні методи. – К., 1997.
2. Сэндидж Ч., Фрайбургер В., Ротцолл К. Реклама: теорія й практика: Пер. с англ. – К., 2005
3. Зав'ялов П.С., Демидов В.Е. Формула успіху: маркетинг. - К., 2006
4. Котлер Ф. Основи маркетинга. - М., 1990.