Смекни!
smekni.com

Удосконалення інвестиційної діяльності торгівельного підприємства (стр. 10 из 10)

Говорячи про іноземні інвестиції треба враховувати світовий досвід, який показує, що найбільших успіхів у залученні іноземних інвестицій досягають ті країни, які, по-перше, ставлять таку мету, як пріоритетну в своїй економіці, по-друге, використовують при цьому можливо більший набір заходів. Головне тут:

- створення привабливого інвестиційного клімату;

- створення міжнародного образу країни як такої, що надає інвестору кращі, ніж інші країни, можливості.

Підводячи підсумок, необхідно сказати, що загалом інвестиційно-підприємницький клімат України є складним. Залучаючи до країни іноземний капітал, не слід забувати, що з нинішньої кризи Україну виведуть лише власні зусилля. Не варто надавати підприємствам з іноземними інвестиціями податкові пільги, яких не мають українські, зайняті у тій же сфері діяльності. Як показав досвід, такий захід майже не впливає на інвестиційну активність іноземного капіталу, але призводить до виникнення на місці колишніх вітчизняних виробництв підприємств з формальною іноземною участю, які претендують на пільгове оподаткування [11].

Необхідно намагатися створити сприятливий інвестиційний клімат не тільки для іноземних інвесторів, але й для вітчизняних. І мова не про те, щоб надати їм гроші на здійснення інвестицій. Українському приватному капіталу також потрібні гарантії від примусових вилучень і свавілля влади, система страхування від некомерційних ризиків, а також стабільні умови роботи при здійсненні довгострокових капіталовкладень.

Нинішня ситуація в Україні підтверджує ту відому істину, що коли назріла потреба у загальних змінах, тоді часткові перетворення зовсім нічого не дають, а то й ведуть до негативних результатів. Пожвавлення економічної, у тому числі інвестиційної та інноваційної, діяльності і поліпшення на цій основі соціальних умов можливе тільки шляхом рішучих, комплексних, швидких, прозорих і послідовних ринкових реформ, які (як показує досвід інших країн, що реально здійснюють такі реформи) вивільнять підприємницьку ініціативу, створять конкурентне середовище й нададуть економіці стимули ефективного розвитку.

Визначаючи інвестиційну привабливість окремої сфери діяльності, потрібно враховувати комплекс факторів, що становлять зовнішні умови інвестиційного проекту:

• важливість галузі — значення продукції, її особливості, частка експорту, залежність від імпорту, рівень забезпеченості внутрішніх потреб країни, частка галузі або конкретної продукції у ВВП, основні споживачі продукції;

• характеристика споживання продукції галузі, рівень конкуренції чи монопольності, особливості ринку збуту, фактичні та потенційно можливі обсяги ринку, сталість галузі щодо загального економічного спаду у країні;

• рівень державного втручання в розвиток галузі — низький, середній чи великий, включаючи державні капітальні вкладення, податкові пільги, можливість прискореної амортизації;

• соціальна значущість сфери діяльності — кількість робочих місць, регіональне розміщення виробництв, середня заробітна плата, діяльність профспілок, екологічна небезпечність виробництва та продукції, статистика страйків і збитків від них;

• фінансові умови роботи галузі — рівень загальної прибутковості, середня рентабельність, віддача на вкладений капітал, оборотність активів, їх середня ліквідність.

Ринкові відносини в інвестиційній діяльності насамперед стосуються її джерел. Інвестиційна діяльність може здійснюватися за рахунок власних фінансових ресурсів інвестора (прибутку, амортизаційних відрахувань, грошових заощаджень, заощаджень громадян і юридичних осіб), позичених фінансових коштів інвесторів (облігаційних позик, банківських та бюджетних кредитів), залучених фінансових коштів інвестора (коштів, отриманих від продажу акцій, пайових та інших внесків громадян і юридичних осіб), а також бюджетних інвестиційних асигнувань.

З метою реалізації економічної, науково-технічної та соціальної по­літики країни здійснюється державне регулювання інвестиційної діяль­ності. Воно визначається планами й програмами розвитку народного господарства, бюджетами та передбаченими в них обсягами державного фінансування. При цьому створюються пільгові умови інвесторам, які здійснюють інвестиції у найважливіші (для задоволення суспільних потреб) напрямки, і насамперед у соціальну сферу, технічне вдосконалення виробництва, впровадження відкриттів і винаходів.

Велике значення, особливо в умовах різноманітності форм власності, мають гарантії прав і захист інвестицій. В основі законодавства про інвестиційну діяльність держава повинна гарантувати стабільність прав суб'єктів цієї діяльності. У разі прийняття державними органами актів щодо прав інвесторів і учасників інвестиційної діяльності завдані їм збитки (у тому числі неодержані доходи) відшкодовуватимуться цими органами за рішенням суду чи арбітражу.

Основними перспективними напрямами інвестиційної стратегії з погляду максимальної ефективності є такі:

• поліпшення відтворюваної структури капіталовкладень, підвищення питомої ваги витрат на технічне переозброєння та реконструкцію діючих підприємств за рахунок зменшення питомої ваги нового будівництва у виробничій сфері;

• удосконалення технологічної структури капітальних вкладень, збільшення в них питомої ваги устаткування й відповідно скорочення будівельно-монтажних робіт;

• зміна галузевої структури капітальних вкладень з погляду істотного підвищення життєвого рівня населення на користь галузей, що виробляють продукти харчування та предмети особистого споживання (сільського господарства, переробних галузей, легкої та харчової промисловості);

• пріоритетне забезпечення капітальними вкладеннями прогресивних напрямів науково-технічного прогресу, які сприяють зниженню ресурсомісткості виробництва та підвищенню якості продукції;

• збільшення обсягів капітальних вкладень в реалізацію житлової та інших соціальних програм (охорони здоров'я, освіти тощо);

• збалансованість інвестиційного процесу.

Для того щоб ці прогресивні напрями інвестиційної стратегії та важливі складові її ефективності було реалізовано, потрібно всіма можливими способами нарощувати й підтримувати інтелектуальний потенціал інвестиційної діяльності, стимулювати підвищення його творчої віддачі, реконструювати старий господарський механізм і створити новий, який зробив би процес упровадження науково-технічного прогресу життєво необхідним і тому вигідним.

Найпоширенішим є метод оцінювання ефективності інвестицій за допомогою визначення розмірів грошового потоку, який складається із суми чистого прибутку та амортизаційних відрахувань за час експлуатації. При цьому суму грошового потоку й капіталовкладень необхідно привести до теперішньої їх вартості.

До показників, які використовують для визначення ефективності інвестицій, належать сума чистого приведеного доходу, індекс дохідності, період окупності та внутрішня норма дохідності.

Отже, в курсовій роботі:

· проведено дослідження економічної сутності інвестицій та наведено основні поняття інвестиційної діяльності;

· сформульовано принципи управління інвестиційною діяльністю та порядок формування інвестиційної стратегії;

· наведено характеристику стадій інвестиційного процесу;

· зроблено аналіз перспективних напрямків розвитку інвестиційної діяльності в Україні;

· наведено методи оцінки економічної ефективності інвестиційної діяльності підприємства;

· розраховано за вихідними даними про діяльність торгівельного підприємства наступні показники: товарооборот в купівельних і реалізаційних цінах, реалізаційну вартість товарів кожного виду, валовий дохід та його рівень, витрати обігу, показники продуктивності праці, ефективності використання основних фондів та оборотних активів, товарооборотністі, рентабельність діяльності торгівельного підприємства, прибуток.

Аналізуючи отримані результати можна зробити висновок, що валовий дохід даного умовного торгівельного підприємства в 2004р. становив 131145грн. Прибуток від реалізації товарів – 89066грн., в тому числі чистий прибуток – 66799грн. Отже, дане торгівельне підприємство є прибутковим.

Дані, одержані при виконанні курсової роботи можуть бути використані в діяльності торгівельного підприємства.

ДОДАТКИ

Додаток А

Діаграма обсягів продажу товарів за видами

Додаток Б

Діаграма валового доходу торгівельного підприємства за видами товарів

Додаток В

Діаграма реалізаційної вартості товарів за видами

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Закон України " Про інвестиційну діяльність" (1991р.)
2. Закон України "Про підприємства в Україні" //Галицькі контракти, №42. 1996р.
3. Закон України "Про підприємництво" //Галицькі контракти, №42. 1996р.
4. Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні: Зб. норм. прав. актів /Упорядник Д.О.Горлов, І.О.Шпак. – К.: Хрінком Інтер, 200. –232с.
5. Типове положення про склад витрат обігу та порядок їх планування і розподілу в торгівельній діяльності //Діло. –1996.- №42.
6. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятий (объединений): учебник/Под. ред. В.А.Раевского. – 2-е узд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 1988. – 415с.:ил.
7. Бойчук І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств. – Львів, 1998.
8. Бондаренко О. Оптимізація інвестиційного забезпечення інновацій. – Банківська справа, 1999, №4.
9. Ландарь І.Особливості залучення іноземних інвестицій в Україну// Економіка України, 1998, №12.
10. Лукінов І. Інвестиційна політика в стабільному економічному розвитку// Економіка України, 1999, №10.
11. Мережа Інтернет. (www.kmu.gov.ua , www.bank.gov.ua , zakon.rada.gov.ua )
12. Омельченко А. В. .Правове регулювання іноземних інвестицій. в Україні. – К., 1996.
13. Савчук В. П., Прилипко С. И., Величко Е. Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов.К., 1999.
14. Федоренко В.Г., Гойко А.Ф.Інвестознавство: Підручник / За наук. ред. В.Г.Федоренка. – К.: МАУП, 2000. – 408с.:іл.
15. Федоренко В.Г.Інвестиційний менеджмент: Навч. посібник. –К.: МАУП, 1999. – 184 с.: іл.
16. Цигилик І.І., Кропельницька С.О., Мозіль О.І.Економічний аналіз господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник. – Центр навчальної літератури, 2004. – 123с.
17. Щукін Б.М. Інвестиційна діяльність: Методичний посібник. – К.: МАУП, 1998. – 68 с.