Формування параметрів інвестиційного проекту (стр. 5 из 7)

4.2 Вимір та урахування впливу ризику

Вимір ризику можна здійснити статистичним методом, методом експертних оцінок, комбінуванням статистичного й експертного методів та спеціальних методів. Мета цього процесу полягає у встановленні розміру аналізованого фактора, що характеризує прибутки або втрати, та ймовірності його настання. З використанням статистичного методу ймовірність настання події визначається на підставі частоти, із якою відбувається ця подія.

При експертному методі ці дані базуються на суб'єктивних оцінках експертів, тобто їхніх пропозиціях. Для використання об'єктивного статистичного методу необхідно мати статистичні дані про рівень прибутків або втрат, що мали місце при здійсненні оцінюваного або аналогічного йому процесу, для встановлення розміру і частоти одержання визначеного результату та упорядкування прогнозу.

Метод експертних оцінок використовується в тому випадку, коли відсутня необхідна статистична інформація для розрахунку показників, що характеризує рівень ризику, а також коли інвестиційний проект не має аналогів.

Зміна ризику складає лише один бік впливу фактора невизначеності. Необхідно співвіднести ризик з очікуваними прибутками і відібрати прийнятні виробленій стратегії інвестиції. У практиці одержали поширення наступні методи урахування впливу невизначеності і ризику:

- метод поправок;

- аналіз чутливості;

- побудова профілю ризику;

- спеціальні методи формалізованого опису невизначеності. ([10], с. 15).

Найпростішим є метод поправок. Цей метод дозволяє врахувати невизначеність шляхом коригування параметрів проекту на величину поправок. З поправленими даними потім проводять обчислення як у випадку визначеної інформації. Метод поправок спрямований на встановлення результатів інвестування в гіршій ситуації. Якщо інвестиція залишиться вигідною в несприятливій ситуації, що створюється штучно за допомогою поправок, то вона буде задовольняти встановленим критеріям у сприятливішій ситуації.

Широке поширення одержало коригування норми дисконтування або норми накопичення капіталу. Для урахування ризику, користуючись методом поправок, необхідно змінювати ставку дисконтування. Розмір коригування залежить від розміру ризику. У результаті ставка дисконтування (i) коректується на розмір ризику (Z):

r = (i +Z).

Визначити розмір коригування ставки дисконтування на ризик можна на підставі експертних оцінок, а також за допомогою спеціальних методів. ([1], с. 14).

При використанні методу поправок необхідно враховувати, що він недостатньо точно обґрунтовує розмір поправок, що може призвести до нереальності інвестиційних розрахунків по проекту. Тому цей метод можна назвати простим, але недостатньо точним. Його використовують частіше усього для оцінки загального ризику інвестиції, а потім окремі операції по проекту підрозділяють за рівнем ризику та уточнюють вплив ризику.

Наступним методом виконання інвестиційних розрахунків при невизначеності є аналіз чутливості. Аналіз чутливості відповідає на запитання, чи залишиться колишнім рішення при змінах даних. У випадку якщо рішення є незмінними для визначених областей з інтервалу невизначеності даних, необхідно визначити критичні значення, при яких оптимальне рішення змінюється.

Аналіз чутливості інвестиційного проекту включає наступні етапи:

- вибір ключового показника, щодо якого відбувається оцінка чутливості (прибуток, чиста дисконтована вартість капіталу, внутрішня норма рентабельності та ін.);

- вибір факторів, що обумовлюють зміну ключового показника (рівень інфляції, конкуренції та ін.);

- розрахунок значення ключового показника на різних стадіях здійснення проекту та перевірка чутливості прийнятого рішення. ([1], с. 18).

Аналіз ризику інвестиції може виконуватися на основі профілю ризику, тобто накопичених ймовірностей досягнення визначених результатів. Для його побудови повинні бути виділені параметри проекту, які впливають на результативність інвестиції, що пов'язане з невизначеністю, та задані варіанти їхніх значень, що формуються в залежності від сформованої ситуації. Наочно це можна подати у вигляді дерева рішень.

Аналіз ступеня ризику здійснюється по таких правилах:

- аналіз умов здійснення інвестиційного проекту та вибір параметрів, пов'язаних із невизначеністю інформації;

- фіксація точки ухвалення рішення, вхідної інформації, установлення цільової функції;

- встановлення альтернативних варіантів випадкового розвитку подій;

- установлення ймовірності здійснення події;

- визначення значень цільової функції;

- побудова профілю ризику;

- аналіз профілю ризику та прийняття інвестиційного рішення відповідно виробленої стратегії.

Основною перевагою використання профілю є попередня проробка інформації про розвиток ситуації інвестування.

Водночас цей метод аналізу ризику має такі обмеження:

- велика кількість альтернатив у реальних умовах здійснення інвестицій, що значно ускладнює розрахунок;

- проблема в одержанні альтернативної оцінки ймовірності настання аналізованих ситуацій.

У даному розділі необхідно виконати огляд методів виміру та урахування впливу ризику, оцінити можливості їхнього використання.

4.3 Визначення граничних параметрів інвестиційного проекту

Граничні параметри змінних – це параметри, відносно значень яких інвестиція не надає прибутків, але ще залишається вигідною. Визначення таких параметрів проекту доповнює розрахунок економічної ефективності. Формулювання граничних параметрів може здійснюватися

- відносно оцінки окремої інвестиції;

- порівняння альтернативних варіантів інвестування.

Відносно окремої інвестиції умову розкриття граничних параметрів можна представити у вигляді:

Ця умова при використанні різних критеріїв оцінки ефективності конкретизується через наступні рівняння:

В якості граничних параметрів інвестиції можна розглядати показники приведені в таблиці 13.

Таблиця 13. Параметри інвестиції, що обумовлюють граничний рівень ефективності

Граничні параметри інвестиційного процесу
припустимі максимальні значення	припустимі мінімальні значення
· собівартість одиниці продукції; · річні витрати; · вартість інвестиційного об`єкту; · вартість ресурсів, що використовуються; · процентна ставка, що характеризує вартість (прибутковість капіталу).	· ціна одиниці створюваної продукції; · обсяг виробництва продукції; · тривалість використання об`єкту; · річні прибутки.

Визначити граничний обсяг випуску продукції, граничну собівартість одиниці продукції і граничну ціну одиниці продукції.

Визначимо граничний обсяг виробництва:

Таблиця 14. Граничний обсяг виробництва

Параметр	Значення
Вінв.	150000
О	Окр = ?
Cод.	662,11
Цод.	700
Впост.	63000
i	17
t	5

Рис. 5. Граничний обсяг виробництва

28,4175х-47138,038=150000*2,192

28,4175х=328800+47138,038

28,4175х=375938,038

х=9786 шт/рік

Висновок: якщо обсяг виробництва буде дорівнювати9786 шт. / рік, то NPV = 0, тобто дисконтовані доходи дорівнюють дисконтованим витратам.

Визначимо граничну собівартість одиниці продукції:

Таблиця 15. Гранична собівартість одиниці продукції.

Параметр	Значення
Вінв.	150000
О	5625
Cод.	Сод. = ?
Цод.	700
Впост.	63000
i	17
t	5

Рис. 6. Гранична собівартість одиниці продукції

2905986,962-4218,75х=328800

-4218,75х= -2577186,962

х=610,888 грн. / од

Висновок: якщо собівартість одиниці продукції буде дорівнювати 610,888 грн. / од., то NPV = 0, тобто дисконтовані доходи дорівнюють дисконтованим витратам.

Визначимо мінімальне значення ціни одиниці продукції:

Таблиця 16. Мінімальне значення ціни одиниці продукції.

Параметр	Значення
Вінв.	150000
О	5625
Cод.	662,11
Цод.	Цод.(мін.) =?
Впост.	63000
i	17
t	5

Рис. 7. Мінімальне значення ціни одиниці продукції