рми монополістичних об’єднань—картелі та синдикати.
Конкуренція між декількома потужними фірмами називаються
олігополією. На одному ринку стикаються інтереси декількох поту-
жних фірм, кожна з яких мають певну ринкову владу. Олігополії бувають двох видів. На галузевому ринку господарюють невелика кількість продавців ідентичної продукції. Продукція відрізняється не суттєво. Але на неї можна встановити різну ціну, що привабить чи відштовхне покупців. Виробник, таким чином, має деякий контроль
над цінами. У зручному випадку на галузевому ринку мається неве-
лике число диференційованої продукції ( наприклад, ринок машин).
Третя модель недосконалої конкуренції має місце , коли на ринку богато продавців, але продукція їх ідентична. У продукції є розбіжно-
сті ( реальні чи уявні ), які дозволяють продавцю назначати свою ціну. Це модель “диференціації продуктів”. Під цим терміном розуміють всі фактори, які обумовили відносно стійку перевагу по-
купців, віддаючи одним видам взаємозаміняємій продукції порів-
няно з іншими . Наявність деференціації продукції зменшується значення цінової конкуренції. Покупці реагують в меншій мірі ні зміну цін взаїмозаміняючих товарів, виходячи з власних стійких переваг.
Розрізняють форми нецінової конкуренції, їх ділять на основні групи: конкуренція по продукту та конкуренція по умовах продажу.
Конкуренція по продукту проявляється в бажанні захватити части-
ну галезевого ринку конкурента шляхом випуску нового асортимен-
ту і якості товару. Розробка нових моделей, відрізняється від старої продукції тогож призначення часто і якісними перемінами,стала од-
ним з провідних напрямків науково-технічного прогресу.Значна час-
тина витрат на науково-дослідницькі цілі в окремих компаніях пов’я-
зана зі створенням нових видів продукції.
Конкуренція по умовах продажу обіймає всі ті багатогранні засоби, які широко використовуються окремими компаніями для стійкого залучення покупців до своїх товарів.Серед таких засобів перш за
все--реклама, яка здійснює реалізацію тієї чи іншої продукції, на-
дання послуг по споживанню проданої продукції, а також певних пі-
льг постійним чи великим покупцям. При цьому вибір методів неці-
нової конкуренції вирішує в залежності від виду продукту, спеціалі-
зації форми виробника, а також покупців, для яких предназначений
цей предмет.
Які ж функції виконує конкуренція в ринковому господарстві?
Перший напрямок це конкуренція сприяє встановленню рівноваги
цін.Ця властивість конкуренції описувалась раніше, коли розглядався
процес ціноутворення.Тому перейдемо до другого напрямку: конку-
ренція підтримує суспільно нормальні умови виробництва і реаліза-
ції товару.
Завдяки конкуренції в любій галузі виробництва в кожний даний момент на ринку встановлюється загальна (рівна) ціна на однорідні продукти, які мають однакову якість.Це заставляє всіх товаровироб-
ників слідувати єдиній лінії господарської поведінки, чи як говори-
ться слідувати загальним “правилам гри”.В них відбиваються ті ви-
моги суспільного нормального господарювання, які предписують об’єктивні економічні закони.
Рівень рівноважної ціни виступає для товаровиробника як норма-
тив раціонального господарювання.При порушенні такого нормативу
підприємство, яке встановило, припустимо, дуже високу ціну за свою
продукцію заради отримання великого прибутку, може опинитись в
безвихідній ситуації.Попит на дорогоцінні товари впаде і вони не бу-
дуть продаваться.Тоді прийдеться занижувати ціни чи навіть робити
розпродаж товарів по низьким цінам і при цьому терпіти збитки.
Так конкуренція дає наглядний урок всім, хто не враховує суспі-
льно-нормативні умови виробництва та реалізації товарів.
Третій напрямок: ринкове суперництво стимулює науково-техніч-
ний процес та підвищує ефективність виробництва.
Як вже було зазначено, конкуренція веде до врівноваження цін. В таких умовах великий прибуток може отримати лише той товарови-
робник, який затрачує менше ресурсів на одиницю продукції. Він створює товари з низькою індивідуальною вартістю, і реалізує їх по
більш високій ціні.
Четвертий напрямок: протиборство агентів ринку підсилює їх соціально-економічне розслоєння.
В конкуренції приймають участь товаровиробники, які мають неоднакову економічну силу. Звичайно, що не витримують іспит на
міцність,як правило, велика кількість малих фірм. Вони не мають достатньої кількость грошей, сучасних засобів виробництва та інших
господарських ресурсів. Конкуренції властива тенденція до погли-
блення спочатку нерівності, а потім і межі між мілким та великим власником.
В сучасних умовах в розвинутих країнах існує велика кількість мілких підприємців, які створюють свої маленькі підприємства.Але
значна їх частина з них невзмозі тривалий час нормально існувати та
витримати конкуренцію з більш потужними підприємствами.До того
ж постійно росте тей мінімум грошових средств, який дозволяє бути
конкурентноспроможним.
П’ятий напрямок: конкуренція сприяє розвиткуринкового господа-
рства до монополії.
Не по чіємусь умислу, а стихійно та об’єктивно суперництво про-
давців та покупців суттєво змінює всю структуру ринкового просто-
ру.Ці структурні переміни обумовлені слідуючими умовами:
а) конкуренція знищує з ринкової арени всі відсталі та неефективні
господарства.Ця санація економіки супроводжується зазвичай деяки-
ми скороченнями чисельності господарських суб’єктів, особливо по-
мітними в ряді галузей.
б) Ринкове суперництво, як відомо, скріплює позиції потужного виробника. Один промисловий гігант по об’єму випуску продукції можна співставити з сумарною виробничою потужністю декількох і навіть тисяч мілких виробників. Тому ринкове господарство швидше за все збільшується за рахунок абсолютного і відносного посилення ролі великих власників.
в) Головний фронт змагань на ринковому просторі проходить між арміями продавців та армією покупців, які стоять на різних позиціях по відношенню до рівня ціни. Яка ж армія може впевнено виграти битву? Звичайно та, що більше сплочена і в результаті може нав’язати супернику свою ціну. Виходить—як це не пораження пара-
доксальним—перемогу в крупному конкурентному змаганні може дати монополістичне об’єднанням протиборствуючих сил.
Значить, об’єктивна логіка розвитку ринка така, що вільна конку-
ренція сама пропонує монополію, рух йде від одного протиборствую-
чого стану ринку до іншого.
Сучасна конкуренція державно регульована. Державне регулюван-
ня конкурентних відносин полягає в дотриманні оптимального поєд-
нань монопольно-регулюючих та конкурентних сил на таких чи інших ринках. Засобами державного регулювання є законодавство про правила створення й припинення діяльності підприємств і регу-
лярний вибірковий контроль з боку виконавчої влади, в тому числі через аудиторську систему.
Найважливіші напрями державного регулювання економіки, а отже, і встановлення рівноваги національного ринку такі:
1) антициклічне регулювання, що має короткочасний характер і спрямоване на послаблення циклічних коливань, зниження рівня інфляції;
2) програмування ( капіталістична планомірність), що має тривалий характер, прагне цілеспрямовано ввпливати на обсяг і напрями капіталовкладень, зміну структури народного господарства, тобто має стратагічні цілі.
Для досягнення, як короткочасних, так і тривалих цілей викорис-
товують:
1) пряме ( адміністративне) регулювання, що здійснюється за допо-
могою прийняття актів і дій виконавчої влади;
2) непряме регулювання, що грунтується на використанні різних економічних, фінансових важелів ( зміна ставки податків, нор-
ми подання податкових пільг та ін.). економічна роль держави в цьому разі полягає в тому, що вона забезпечує регулювання суспі-
льного капіталу в цілому.
1) проведення реформ в оподаткуванні корпорацій, державних під-
приємств і підприємств немонополізованого суктора економіки;
2) державне стимулювання науково-дослідних і дослідно - конст-
рукторських розробок, або науково-технічна політика;
3) активна амортизаційна політика;
4) кредитно-грошова політика;
5) здійснення структурної або промислової політики.
Антимонопольне законодавство в Україні визначає правові основи обмеження монополізму, недопущення недобросовісної конкурен-ції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контро-
лю за його дотриманням. Монопольним вважають таке становище підприємств, коли його частка на ринку певного товару перевищує 35 вітсотків і він має змогу самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати тут конкуренцію. Щоб недопустити зловживання монопольним становищем на ринку, створюють компетентні державні органи, які повинні контролювати угоди, що укладаються між підприємцями та органами влади й управління. До їхніх функцій входить також контроль за веденням підприємцями конкуренції і метою запобігань недобросовісним формам і методам її.
Нині у країнах з ринковою і в тих, що переходять до ринкової економіки, посилюється підтримка держави ринково-конкурентних сил. Незважаючи на специфічні особливості, переорієнтація на пріоритет ринкового механізму в країнах обох степенів розвитку має загальні риси, основу яких становить зміна економічних функ-
цій держави. На перший план було висунуто завдання створити сприятливого інвестиційного клімату і стимулювання капіталоутво-
рень шляхом здійснення бюджетно- податкової та кредитно-грошової політики;заохочення сил конкуренції і створення приват