Наявність добре розвинутого страхового ринку та потужних страхових компаній з бездоганною репутацією дозволяє високорозвиненим державам світу суттєво скоротити бюджетні витрати, зокрема на охорону здоров'я, пенсійне забезпечення та в значній мірі перекласти тягар багатьох інших соціальних виплат на плечі страхових компаній.
Вищезазначені проблеми в значній мірі знайшли своє відображення в проекті Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про страхування" В зв'язку з цим треба відзначити, що 27 липня 1998 року Кабінет Міністрів України за пропозицією Укрстрахнагляду, Мінфіну, Мінекономіки, Національного банку та інших установ, подав до Верховної Ради України проект Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про страхування ". 18 листопада 1998 року Комітет Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності схвалив зазначений проект і рекомендував його на перше читання, яке відбулося 20 травня цього року. В цьому проекті вже враховано цілий ряд пропозицій. Зокрема це стосується:
• напрямів розвитку страхової галузі;
• розширення можливостей страховиків як інституційних інвесторів;
• процедури реорганізації та санації страховиків;
• збільшення статутних фондів до 500 000 ЄВРО тощо.
• удосконалення і розширення можливостей системи страхування експортно-імпортних ризиків з використанням можливостей створеного сьогодні фонду експортних гарантій "Ексімстрах".
• визначення поняття уповноваженої страхової компанії.
Загальноприйнятою нормою для страхових компаній є публічне підтвердження ділової репутації шляхом регулярного проходження міжнародних аудиторських перевірок та отримання офіційного рейтингу від таких визнаних в світі консалтингових компаній, як, Standart & Poors, A.M. Best, які щоквартально аналізують стан страхових фірм і публікують офіційні рейтинг страхових компаній по надійності для клієнта та дані щодо стану їх платоспроможності. Думаю, не за горами той час, коли і українські компанії також підтягнуться до такого рівня.
Ще однією, на мій особистий погляд, головною проблемою страхового ринку України є недовіра населення в своїй переважній більшості до страхування як такого. Без зміни повернення віри населення, український страховий ринок не зможе піднятися на ноги і зайняти належне йому місце в економічній інфраструктури держави. Ті можна повернути лише поступово, цілеспрямовано і потужно протягом кількох років направляючи зусилля всіх зацікавлених суб'єктів страхового ринку, в першу чергу звичайно страховища, на підвищення страхової культури населення. Оскільки це можна зробити тільки консолідовано, то рівень страхової культури буде показником зрілості страхового ринку України. На сьогоднішній день страховий ринок можна порівняти з немовлям, котре ще не все вміє, але невпинно росте і зупинити процес розвитку неможливо. Тому рано чи пізно він виросте і скаже своє вагоме слово.
На сьогодні згідно із Законом України «Про страхування» національний страховий ринок захищається від іноземних страхових компаній та їх конкуренції протекціоністськими нормами.
Вищезазначені норми Закону України «Про страхування» свідчать про захист на рівні законодавства України вітчизняного страхового ринку від іноземного конкурента, який має більші фінансові можливості і сформований за багато років досвід роботи як на вітчизняному страховому ринку, так і на іноземному.
Вже зараз стоїть питання про зняття обмежень щодо участі іноземних інвесторів у статутному фонді страховика. Проте, враховуючи нерозвинутість українського страхового ринку, держава має вжити певних протекціоністських заходів по відношенню до нього з метою захисту національного страхового ринку від знищення іноземною конкуренцією.
Важливо зрозуміти, що державне регулювання допуску інозем-. них страховиків передбачає встановлення рівноправного партнерства із взаємними правами й зобов'язаннями, що сприятиме інтенсивному розвитку процесу інтеграції українського страхового ринку.
Для цього необхідні заходи, завдяки яким на страховому ринку України будуть існувати умови для ефективного державного регулювання страхової діяльності та становлення національного страхового сектору в економіці поряд з інтеграційним процесом. Варто поетапно визначити шляхи подальшого розвитку страхового законодавства в галузі міжнародного співробітництва, взаємопроникнення на ринки страхових послуг, прийняття певних кількісних і якісних обмежень щодо доступу іноземних страховиків на страховий ринок України.
У перспективі потребують вирішення питання впорядкування діяльності в Україні представництв та філій страховиків-нерезидентів, а також питання порядку виконання договорів страхування при транскордонному способі постачання страхових послуг іноземними страховиками та страховиками-резидентами при поширенні дії договорів страхування на іноземну територію тощо.
Тому з урахуванням перспектив приєднання України до ГАТТ/СОТ державне регулювання доступу на український страховий ринок послуг іноземних страховиків має передбачати 3 етапи: підготовка, лібералізація, об'єднання.
Перший етап – це етап стабілізації української економіки взагалі і фінансового сектору зокрема. Необхідно зняти обмеження Щодо участі іноземного капіталу в статутних фондах страховиків-резидентів України і встановити рівні вимоги до створення та діяльності усіх страховиків. Це сприятиме надходженню іноземних інвестицій до страхового ринку України, а також технологій, страхових продуктів на рівні стандартів розвинутих країн без деформації національного страхового ринку.
Крім того, на даному етапі має бути закладено чітке законодавче підґрунтя з усіх аспектів діяльності страхових компаній, у тому числі встановлення чітких норм проведення реорганізації та банкрутства страховиків, антимонопольного та податкового законодавства, здійснення соціально-орієнтованих видів страхування, а саме: страхування життя, пенсійного страхування, медичного страхування тощо. Останнє стане головним чинником у подальшому розвитку сегменту особистого страхування в Україні.
Разом з тим необхідно підвищити законодавчі вимоги до статутних фондів страховиків. Цей фактор має відігравати головну роль у забезпеченні фінансової стійкості при створенні нових страховиків, а також спонукатиме діючих страховиків до капіталізації власних коштів.
Не треба забувати і про підвищення рівня страхової культури населення, а також про поступову переорієнтацію його із загальнодержавних програм соціального страхування на додаткове комерційне страхування. Цей захід дуже важливий, оскільки без нього неможливе становлення страхового ринку України. Він актуальний на будь-якому етапі.
Другий – етап поступального економічного розвитку та переважаючої ролі приватного сектору в економіці, завдяки чому зростатиме попит на страховий захист. Він найскладніший і водночас найвідповідальніший, адже в цей період під контролем держави необхідно здійснити допуск страховиків-нерезидентів на страховий ринок України. Підставами для поступового відкриття страхового ринку України мають стати підвищені вимоги до страховиків-резидентів, наприклад, підвищений розмір статутного фонду, європейські вимоги до платоспроможності з метою забезпечення можливості витримувати конкуренцію іноземних страховиків.
Вже на даному етапі необхідно забезпечити всебічний розвиток особистих видів страхування, завдяки цьому зменшиться навантаження на бюджетні видатки щодо соціального захисту населення.
Третій етап – етап прискореного розвитку. В цей час мають завершитися роботи з гармонізації страхового законодавства відповідно до директив ЄС у галузі страхування і запровадження разом з країнами ЄС режиму свободи надання послуг у цій галузі. Але до цього часу необхідно завершити прийняття мінімальних рівнів страхового покриття з обов'язкових видів страхування, що приймаються в країнах Центральної Європи.
Вивчення та аналіз потреб і проблем страхового ринку України вже вкотре свідчать про їх тісний взаємозв'язок із загальноекономічними проблемами. Головним висновком дослідження інтернаціоналізації страхового ринку України слід визнати те, що без підвищення ефективності його функціонування, подолання тих загальних негативних явищ, які існують на ньому, є проблематичним його активне включення в інтеграційні процеси.
Список використаної літератури
1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. –К.: Знання, 2003. –216с.
2. Головне завдання – подальший розвиток страхового ринку // Україна-Business. – 2003. –10-17 кв.. –с.2
3. Зубарєв В. Стан та проблеми розвитку страхового ринку України // Український інвестиційний журнал. –2002. –№6-7. с.11-17
4. Страхування / за ред. С.Осадця. –К.: КНЕУ, 1998. –528 с.
5. Субачов І.І. Розвиток страхового ринку в Україні як фактор фінансової стабілізації економіки // Фінанси України. –2001 р. –№11