2.2 Динаміка розвитку фінансових систем країн світу
Формування сучасної моделі фінансової системи відбувається в умовах посилення концентрації фінансово-промислового капіталу, інтернаціоналізації фінансових ринків, глобалізації фінансових потоків. Має місце стрімке зростання розмірів фінансових ринків. Сукупний обсяг світових фінансових активів уже перевищує 120 трлн. дол. США, і, за прогнозами, у 2010 році їхній обсяг збільшиться до 200 трлн. дол. У 1980 році цей показник становив 12 трлн дол., а у 1993-му - 53 трлн. дол. Близько 80 % світового обсягу капіталу припадає на США, країни єврозони та Велику Британію, а також Японію. Зокрема частка фінансового ринку США, що оцінюється у 46 трлн. дол., дорівнює близько 38 % світового фінансового ринку.
Окремі показники розвитку складових фінансових систем економічно розвинених країн світу наведено в таблиці 1. Місткість ринку акцій і облігацій розвивалася досить стрімкими темпами протягом останніх 10—15 років. Спостерігався стрімкий розвиток ринку акцій, обсяги якого за останні 30 років у США, Великій Британії збільшилися з 30-40 до 130—140 %, у Канаді, Франції, Італії — з 6-9 до майже 60—90 % порівняно з ВВП. У таких країнах, як США, Японія, Італія, обсяги ринку облігацій на початок 2000-х років майже в 1,2—1,5 разу перевищували ВВП цих країн. Частково це пояснюється стрімким зростанням обсягів випуску державних боргових цінних паперів більшістю економічно розвинених країн. Характеризуючи зміни, що позначилися на розвитку фінансових ринків, слід звернути увагу на те, що мало місце не лише зростання обсягів операцій із фінансовими активами, а й відбувалося формування нових сегментів світових фінансових ринків. До складу фінансових ринків, поряд із грошовим ринком і ринком капіталу, внесено ринок похідних фінансових інструментів (деривативів) як окремий елемент. Водночас спостерігається істотне посилення впливу небанківських фінансових інститутів у мобілізації і перерозподілі капіталу. У більшості розвинених країн світу зростання сукупних активів фінансових інститутів порівняно з ВВП відбувалося стрімкішими темпами порівняно із збільшенням сукупного обсягу банківських активів. За 1970—2004 роки майже в усіх розвинених країнах зростання капіталу сектору небанківських фінансових корпорацій майже у 3—4 рази перевищило ВВП (Табл. 1).
Таблиця 1. Показники розвитку фінансових систем окремих країн світу (у % до ВВП)
| Країна | 1970 | 1980 | 1990 | 2000 | 2004 |
| США | |||||
| Сукупні банківські активи | 54 | 54 | 53 | 58 | 53 |
| Сукупні активи фінансових інститутів | н/д | 111 | 171 | 257 | н/д |
| Вартість цінних паперів: | |||||
| Акції | 34 | 25 | 35 | 132 | 114 |
| Облігації | 47 | 53 | 108 | 157 | 159 |
| Велика Британія | |||||
| Сукупні банківські активи | 51 | 47 | 108 | 156 | 262 |
| Сукупні активи фінансових інститутів | н/д | 110 | 242 | 377 | н/д |
| Вартість цінних паперів: | |||||
| Акції | 41 | 23 | 57 | 167 | 133 |
| Облігації | 52 | 31 | 33 | 74 | 70 |
| Німеччина | |||||
| Сукупні банківські активи | 121 | 160 | 216 | 303 | 146 |
| Сукупні активи фінансових інститутів | н/д | 180 | 259 | 353 | и/д |
| Вартість цінних паперів: | |||||
| Акції | 11 | 7 | 17 | 48 | 38 |
| Облігації | 26 | 37 | 67 | 112 | 70 |
| Японія | |||||
| Сукупні банківські активи | 66 | 77 | 134 | 127 | 168 |
| Сукупні активи фінансових інститутів | 122 | 157 | 269 | 260 | н/д |
| Вартість цінних паперів: | |||||
| Акції | 41 | 25 | 76 | 70 | 71 |
| Облігації | 23 | 60 | 78 | 124 | 141 |
| Франція | |||||
| Сукупні банківські активи | и/д | н/д | н/д | н/д | 255 |
| Сукупні активи фінансових інститутів | н/д | н/д | н/д | н/д | н/д |
| Вартість цінних паперів: | |||||
| Акції | 6 | 4 | 14 | 84 | 65 |
| Облігації | 14 | 19 | 42 | 55 | 86 |
| Канада | |||||
| Сукупні банківські активи | н/д | н/д | н/д | н/д | 152 |
| Сукупні активи фінансових інститутів | н/д | н/д | н/д | н/д | н/д |
| Вартість цінних паперів: | |||||
| Акції | 9 | 18 | 26 | 87 | 89 |
| Облігації | 33 | 52 | 68 | 76 | 67 |
| Італія | |||||
| Сукупні банківські активи | н/д | н/д | н/д | н/д | 149 |
| Сукупні активи фінансових інститутів | н/д | н/д | н/д | н/д | н/д |
| Вартість цінних паперів: | |||||
| Акції | 7 | 3 | 10 | 57 | 42 |
| Облігації | н/д | 39 | 65 | 108 | 120 |
| Нідерланди | |||||
| Сукупні банківські активи | 71 | 129 | 184 | 254 | 362 |
| Сукупні активи фінансових інститутів | 116 | 191 | 285 | 431 | н/д |
| Вартість цінних паперів: | |||||
| Акції | 41 | 16 | 38 | 185 | 97 |
| Облігації | 11 | 25 | 73 | 85 | 98 |
2.3 Аналіз ринку похідних фінансових інструментів
З огляду на зміни у розвитку фінансових систем протягом останнього часу, слід звернути увагу на те, що найдинамічнішого розвитку в сучасних умовах набуває ринок похідних фінансових інструментів фінансової системи. Це передусім обумовлено стрімким зростанням загального обсягу операцій з фінансовими деривативами та використанням значного переліку нових фінансових інструментів, що перебувають в обігу (табл. 2). Ємність ринку похідних фінансових інструментів за період 1986—2004 рр. збільшилася майже у 76 разів — із 614 млрд. до 46,62 трлн. доларів. Найстрімкішими темпами зростала номінальна вартість похідних фінансових інструментів, що перебували в обігу, за такими видами, як процентні опціони (у 184 рази — зі 144 млрд. до 24,6 трлн. доларів) та опціони на фондові індекси (у 80 разів — із 37,8 млрд. до 3,02 трлн. доларів). Близько 60% обсягу ринку похідних фінансових інструментів припадає на зону Північної Америки (Табл. 2).
Таблиця 2. Похідні фінансові інструменти з розподілом за видами та географічними зонами млрд. доларів США
| Похідні фінансові інструменти | 1986р. | 1990р. | 1995р. | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. |
| Усього | 614,8 | 2286,4 | 9282,1 | 14257,7 | 23764,1 | 23815,7 | 36739,8 | 46621,5 |
| Номінальна вартість в обігу за видами | ||||||||
| Процентні ф’ючерси | 370,0 | 1454,8 | 5876,2 | 7907,8 | 9269,5 | 9955,6 | 13123,8 | 18191,5 |
| Процентні опціони | 144,0 | 5958,4 | 2741,8 | 4734,2 | 12492,8 | 11759,5 | 20793,8 | 24605,0 |
| Валютні ф’ючерси | 10,2 | 17,0 | 33,8 | 74,4 | 65,6 | 47,0 | 80,1 | 104,5 |
| Валютні опціони | 39,2 | 56,5 | 120,4 | 21,4 | 27,4 | 27,4 | 37,9 | 60,08 |
| Ф’ючерси на фондові індекси | 13,5 | 69,1 | 172,2 | 357,5 | 333,9 | 325,5 | 501,9 | 634,9 |
| Опціони на фондові індекси | 37,8 | 93,6 | 337,3 | 1148,3 | 1574,9 | 1700,8 | 2202,3 | 3024,8 |
| Номінальна вартість в обігу за географічними зонами | ||||||||
| Північна Америки | 514,6 | 1264,4 | 4852,3 | 8167,9 | 16203,2 | 13693,8 | 19504,0 | 27612,3 |
| Європа | 13,1 | 461,4 | 2241,3 | 4197,4 | 6141,3 | 8800,4 | 15406,1 | 16307,9 |
| Азія | 87,0 | 560,5 | 1990,2 | 1606,2 | 1308,5 | 1192,4 | 1613,2 | 2452,4 |
| Інші | 0,1 | 0,1 | 198,3 | 286,2 | 111,1 | 129,1 | 216,5 | 248,9 |
2.4 Оцінка збалансованості фінансової системи України
У структурі фінансового права фінансова система відіграє важливу роль, як детермінуючий чинник цієї галузі права. У неї входить декілька взаємопов’язаних ланок, у кожній з яких здійснюється утворення і використання економічних відносин, що регулюються правом і взаємопов’язані за формами і методами залучення, розподілу і використання грошових коштів. Фінансова система України, як предмет дослідження фінансового права, включає такі фонди грошових коштів і відповідні ім правові інститути: бюджетна система; позабюджетні цільові фонди; фінанси державних підприємств, об’єднань, організацій, установ, галузей; фінанси страхування; кредит. Центральне місце в фінансовій системі належить бюджетній системі, за допомогою якої утворюється фонди грошових коштів відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Державний бюджет, місцеві бюджети посідаючи провідне становище, тісно пов’язані з іншими ланками фінансової системи, і виступають координуючим центром, що надає необхідну допомогу іншим ланкам. Збалансованість фінансової системи держави – це оптимальне поєднання регульованих важелів впливу держави на забезпечення виконання програми фінансових надходжень до державного бюджету й дотримання видаткової частини у допустимих межах. Нині чи не єдиним способом збалансу4вання фінансової системи держави на регіональному рівні є застосування системи міжбюджетних розрахунків. При цьому на місцях немає будь-яких стимулів для пошуку шляхів додаткової акумуляції коштів, через це країна у цілому змушена постійно збільшувати як внутрішній, так і зовнішній борг для покриття хоча б першочергових видатків. Хоча подібний метод далеко не розв’язує усіх проблем, а подекуди навіть і загострює їх. Регіони, які за економічним потенціалом спроможні самостійно покривати видатки свого бюджету, змушені спочатку перераховувати значну частку доходів до бюджетів вищого рівня, а пізніше просити повернути необхідні суми коштів для покриття поточних видатків, обов’язково детально обґрунтувавши доцільність їх проведення. Подібна ситуація вигідна лише для економічно слабших регіонів, оскільки вони у такому разі отримують додаткові кошти понад зароблені на покриття видатків.