Смекни!
smekni.com

Польові і камеральні роботи при трасуванні автомобільних доріг (стр. 3 из 3)

Висота проміжної точки обчислюється за формулою

(19)

де С – відлік по чорній стороні рейки, встановленої на проміжній точці С.

6. Складання поздовжнього і поперечного профілів

Поздовжній профіль земної поверхні складають і викреслюють за результатами обробки польових журналів нівелірного ходу, вимірювання горизонтальних кутів та пікетажного. Оскільки різниця висот точок земної поверхні набагато менша ніж відстань між цими точками, то профілі викреслюють в різних масштабах, тобто відношення масштабів часто приймають 1:10 (рис. 6).

В зв‘язку з тим, що вертикальний масштаб не відповідає горизонтальному, то профіль не буде подібний натурі, але рельєф місцевості на ньому буде відтворюватися більш різко та краще будуть виглядати перегини (підйоми і спуски), що забезпечує кращу його оглядність.

Побудову поздовжнього профілю починають з нанесення сітки, згідно встановленого взірця (рис. 6). Довжини горизонтальних ліній сітки відповідають довжині самої траси в даному масштабі. Викреслювати профіль слід зліва на право.

В рядку “Віддалі” наносять пікети і плюсові точки, зберігаючи відстані між ними згідно масштабу. Відстань між точками дублюють цифровим записом з точністю до 0,01 м.

В рядку “Кілометри” від лінії пікетажу проводять вниз пряму лінію довжиною 5 мм, кінець якої закінчується кружечком діаметром 5 мм, праву половину якого тушують.

В рядку “План траси” умовними знаками наносять ситуацію за результатами пікетажного журналу. Вісь дороги проводять посередині рядка лінією товщиною 0,7 - 0,8 мм, а стрілками показують напрямок ухилу місцевості.

Верхню горизонтальну лінію приймають за умовний горизонт. Висоту умовного горизонту обчислюють за правилом від найменшої висоти точки в журналі відняти кількість метрів що відповідає 8 – 12 сантиметрам по вертикалі вертикального масштабу профілю. Кінцевий результат заокруглюють до цілих метрів

Рис.6.

Поздовжній профіль

В рядку “Висоти поверхні землі” виписують висоти пікетів та характерних точок, так як підписано на (рис.6).

По середині рядка “Прямі і криві” проводять умовний план траси у вигляді прямих і кривих товщиною 0,7 - 0,8 мм. Криві позначають дугами, які повернуті догори, або до низу, в залежності від того, в яку сторону повертає траса. Дуга зверху вказує на поворот направо, а знизу – наліво. Початок і кінець кожної кривої відмічають перпендикуляром, проведеним від лінії пікетажу до траси, з однієї сторони вздовж перпендикуляру підписують відстань до найближчого молодшого пікету в цілих метрах.

На умовному плані траси виписують числове значення основних елементів:q, R, T, K, Б і Д.

Поперечні профілі земної поверхні будують в однакових масштабах, як для горизонтальних відстаней, так і для вертикальних. Це дає можливість проектувати на них земляні та інші споруди, а також легко визначити об‘єми земляних робіт (рис. 7).

Рис.7. Поперечний профіль

Поперечні профілі будують в характерних місцях траси. Спочатку наносять пікетну, або плюсову точку, яка одночасно відноситься до поздовжнього і поперечного профілів. В нашому випадку такою точкою є ПК-1 з висотою 164,93 м. В нижньому рядку від осі вліво і вправо відкладають відстань, яка належить поперечному профілю і точці зламу земної поверхні. Відстань між точками записують до цілих метрів.

У верхньому рядку підписують висоти земної поверхні напроти відповідних ординат, з точністю до 1 см. Побудова поперечного профілю виконується так само, як і поздовжнього.

7. Побудова проектної лінії

На профіль наносять проектну лінію, яка відповідає відповідному положенню майбутньої споруди і задовольняє наступні умови:

1) об‘єм земляних робіт при побудові споруди повинен бути мінімальним;

2) проектна лінія не повинна перевищувати максимальний ухил;

3) об‘єми земляних робіт по насипах і виїмках повинні бути приблизно рівні, тобто, щоб землю із виїмки можна було використати для сусіднього насипу.

Ухил і є тангенс кута нахилу n лінії, який обчислюють за формулою

(20)

де h – перевищення одного кінця проектної лінії над другим. Висоти кінців проектної лінії визначаються графічно за профілем.

Для кожної пікетної, або проміжної точки профілю находять відповідні теоретичні висоти проектної лінії.

Висота Ні будь–якої точки проектної лінії АВ обчислюється за формулою:

(21)

де hAj – теоретичне перевищення між початковою точкою А і кінцевою точкою j, яке обчислюється за формулою

(22)

де

віддаль між початковою і кінцевою точками;
ухил.

Таким чином, висота будь-якої точки проектної лінії дорівнює висоті початкової точки цієї лінії плюс добуток ухилу на горизонтальне прокладання між початковою точкою і точкою визначення.

8. Визначення об‘ємів земляних робіт

Для визначення об‘ємів земляних робіт обчислюють різниці між проектними і фактичними висотами одних і тих самих точок, які називають робочими висотами і обчислюють за формулою

(23)

де Нпр і Нф – висоти точок, відповідно проектна і фактична. Робочі висоти показують насип, або виїмку в різних точках профілю. При насипі їх виписують на профілі вище, а при виїмках - нижче проектної лінії.

Точка О утворена перетином проектної лінії СD з лінією АВ фізичної поверхні землі, називається точкою нульових робіт (рис.8).

Віддаль Х від пікету до точки нульових робіт визначають на основі подібності трикутників СОА і ВОD. Для цього складають відношення:

Рис.8. Визначення точки нульових робіт


(24)

звідки:

(25)

де ê-h1ê і ê+h2ê- абсолютні значення робочих висот в точках, відповідно А і В; S – віддаль між пікетами.

Абсолютні висоти точок нульових робіт обчислюють за формулою

(26)

де НПК – проектна висота пікету в точці А; і – ухил проектної лінії.