З інших аналогічних і чітко датованих подій слід назвати падіння метеорита Лонар (Індія) з віком 50 тис. років. Цікаво, що ця дата добре збігається з розрахунковою величиною ритмічності (проявитися вона мала 49 тис. років тому), а також датуванням головних вулканічних імпульсів у 10 і 50 тис. років тому, за Є. В. Максимовим. 74 тис. років тому відбулося виверження вулкана Тоба на Суматрі, що також розглядається з-поміж головних природних катастроф антропогену й> Д° речі, добре підтверджує намічений тут ритм. 100 тис. років тому відбулося падіння метеорита Ампід в Алжирі.
Ми навели лише основні точно датовані природні події пізньоплєйстоценово-голоценової історії й відзначаємо можливість виявлення в ній ритму з повторенням через 6,5 тис. років, мабуть, аналогічного тому, який утворював фліш у більш давній геологічній історії, а також відбився в четвертинному зледенінні. За положеннями М. Ф. Векліча, які можна визнати найбільш обґрунтованими й детальними, упродовж останніх 80 тис. років була наявна досить виразна палеокліматична циклічність приблизно в 26 тис. років, що проявилася епохами потепління й похолодання. Ми можемо охарактеризувати такий ритм, як періодично повторювану короткочасну активізацію природних процесів, проявлену падінням невеликих метеоритів або розсіяної метеоритної речовини (продукту згорілих в атмосфері космічних тіл), великими землетрусами, інтенсивними вулканічними виверженнями. Можливо, що з деякими з таких проявів можуть збігатися потепління або похолодання та, як результат, — скорочення або зростання зайнятих льодовиками площ. Або вони можуть бути зумовлені такими впливами, про що свідчить ідеальний збіг голоценового потепління з космічною та сейсмо-вулканічною активізаціями, що відбувалися 10 тис. років тому. Обґрунтовувати його вплив на розвиток більш давніх наших предків важко. Можна лише відзначити, що розрахунковий вік чергової природної активізації в 36 тис. років тому дуже близький за часом до появи кроманьйонця (від 30-35 до 40 тис. років тому, за різними відомостями), який змінив неандертальця. І припадає вона на середину потепління, названого дофінівським, що мало місце 21-45 тис. років тому. Усе це дозволяєрекомендувати цілеспрямоване вивчення цього питання фахівцями різних профілів.
І на завершення — висновки, які дозволяє зробити наявний матеріал. До наступної аналогічної природної катастрофи залишається близько. З тис. років. Вона має бути більш грізною, ніж події віком 3,5 тис. років, і чимось нагадувати те, що відбувалося 10, 23, можливо, 36 і 50 тис. років тому. Зокрема, вона може зумовити нове похолодання, настання нового "льодовикового Періоду", яке припускає багато фахівців. Навіть нещодавні цунамі й землетруси жодною мірою не можна порівняти з майбутньою катастрофою за масштабами руйнувань. У цьому прогнозі заспокоює лише те, що передбачуваного часу буде цілком достатньо, щоб підготуватися до майбутнього й, у першу чергу, більш повно вивчити розглянуте явище — цей природний ритм.