Фінансове право та ефективність функціонування фінансів (стр. 4 из 5)

- Принцип диверсифікації джерел фінансування та вкладення фінансових ресурсів передбачає залучення фінансових ресурсів з різних джерел та їх інвестування в різні об’єкти, а також створення багатопрофільних підприємств. Диверсифікація дозволяє знизити ризик банкрутства та підвищує конкурентоспроможність, проте потребує високої маневреності фінансових ресурсів;

- Принцип організації в часі (узгодження грошових потоків в часі, врахування вартості грошей, орієнтація на довгота середньострокові перспективи).

Роль фінансів в суспільному житті полягає в наступному:

- Забезпеченні розподілу ВВП та фінансових потреб суб’єктів фінансових відносин;

- Забезпеченні кругообігу фінансових ресурсів та безперервності відтворення виробництва;

- Здійсненні перерозподілу первинних і вторинних доходів між галузями, регіонами, соціальними верствами;

- Впливі на економічну поведінку суб’єктів фінансових відносин і регулюванні напрямів соціально-економічного розвитку держави;

- Формуванні системи фінансових показників-індикаторів;

- Забезпеченні комплексного контролю за суб’єктами фінансових відносин при розподілі та використанні фінансових ресурсів.

Завдяки фінансам досягається:

- Економічна стабілізація – шляхом моніторингу та управління макроекономічними показниками: темпами росту ВВП та інфляції, валютного курсу, стану платіжного балансу, відсоткової ставки по кредитах та депозитах, співвідношення доходів окремих категорій населення;

- трансформація економічних відносин – в напрямку забезпечення достатніх джерел фінансування, розвитку фінансового ринку, інтеграції в світову фінансову систему;

- стимулювання інвестиційної активності – шляхом створення сприятливих умов для функціонування ринку капіталів;

- вирішення соціальних завдань – шляхом забезпечення збалансованості між економічною ефективністю та соціальною справедливістю (забезпечення соціальних гарантій, підвищення рівня зайнятості, росту доходів).

2.3. Економічна суть, призначення, склад і структура фінансових ресурсів

Матеріальним змістом фінансів, їх матеріальними носіями є фінансові ресурси. Фонди фінансових ресурсів є необхідною умовою розширеного відтворення на всіх його стадіях. Фінанси знаходять своє відображення в фінансових ресурсах, формою руху яких є фонди.

Фінансові ресурси – це грошові накопичення і доходи, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП і зосереджуються у відповідних фондах для фінансового забезпечення потреб розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб.

Фінансові ресурси перебувають:

- у розпорядженні держави - у формі ресурсів бюджетної системи, різних видів централізованих фондів, державних фінансових інститутів;

- у розпорядженні суб’єктів господарювання - у формі коштів, спрямованих в основних та оборотний капітал;

- у домогосподарств - у формі вкладів та заощаджень.

Основним джерелом фінансових ресурсів в державі є ВВП (варто розрізняти такі показники як ССП, ВНП, ВВП, НД).

ВВП включає вартість вироблених кінцевих продуктів і не включає проміжного споживання (вартості проміжних продуктів - сировини, матеріалів, енергоносіїв, транспортних послуг). В той же час ВВП, як і інші валові показники, включає вартість споживання основних засобів.

Методи визначення ВВП:

- виробничий:

ВВП = Випуск – Проміжне споживання + Акцизи + Податки на імпорт = Випуск – Проміжне споживання + Чисті податки на продукцію та імпорт

- розподільчий (використовується лише для аналізу):

ВВП = Оплата праці + Чисті податки на продукцію та імпорт + Вал.Прибуток + Змішані доходи

- кінцевого використання:

ВВП = Кінц. споживання + Вал накопичення + (Експорт – Імпорт)

Основна частина фінансових ресурсів є грошовим вираженням новоствореної вартості, зокрема прибуток, зарплата, відрахування у соціальні фонди, непрямі податки, позичковий відсоток.

За своєю природою фінансові ресурси поділяються на:

- накопичення (прибуток, зарплата, відрахування на соціальне страхування, амортизаційні відрахування);

- ресурси розподілу новоствореної вартості (податки, доходи від ЗЕД, приріст вкладів домогосподарств).

Рисунок 2.1. Склад фінансових ресурсів

Напрямками використання фінансових ресурсів є:

- поповнення фонду відшкодування (ремонт, дотації);

- формування фонду споживання (соціальні гарантії);

- формування фонду нагромадження (інвестиції, страхові резерви).

Важливим державним документом є баланс фінансових ресурсів і витрат в державі, який являє собою документ-прогноз, якому відображається обсяг створюваних фінансових ресурсів та їх використання в усіх секторах економіки. Він є складовою прогнозу економічного і соціального розвитку держави і здійснюється Міністерством економіки та розкриває можливості фінансового забезпечення темпів і пропорцій розвитку економіки у прогнозованому періоду та порцій розподілу ВВП.

РОЗДІЛ 3. ФАКТОРИ ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІНАНСІВ

Ефективність функціонування фінансів залежить від двох факторів:

- налагодженості фінансових відносин у суспільстві (вибору основної фінансової моделі, досконалості фінансового законодавства);

- від організації управління.

Система управління фінансами – це комплекс заходів, інструментів та інститутів, які забезпечують стабільне та ефективне функціонування фінансової системи в цілому та окремих її ланок, що сприяє розвитку соціально економічних процесів в суспільстві.

Метою управління фінансовою системою є [15, с. 611] збалансованість бюджету, оптимізація державного боргу, стійкість національної валюти, гармонізація інтересів держави і суб’єктів господарювання.

Організаційна структура фінансової системи – це сукупність фінансових органів та інституцій, які забезпечують управління фінансовими відносинами в державі.

Управління фінансовою системою держави покладено на фінансовий апарат.

За організаційною структурою до складу фінансової системи України входять наступні групи фінансових органів та інституцій:

1 група – фіноргани, що контролюють виконання бюджету держави (Мінфін, ДПАУ, Держказначейство, Контрольно-ревізійне управління, Рахункова палата);

2 група – фіноргани, які виконують контрольно-регулюючі функції в окремих сферах фінансів (ДКЦПФР, Аудиторська палата, НБУ, Антимонопольний комітет, Комітет з фінансового моніторингу та фінансової розвідки, Фонд держмайна);

3 група – інституції, що функціонують на фінансовому ринку (комерційні банки, фінансово-кредитні установи, Міжбанківська валютна біржа, фондові біржі, страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні трасти, інші інститути);

4 група – органи управління цільовими фондами (соціальне страхування, УДІК, Укрлізинг тощо).

Завдання загальним управлінням фінансовою системою держави покладено на Мінфін.

Регіональні фінансові органи мають систему подвійного підпорядкування. Вертикально вони підпорядковані відповідному фіноргану вищого рівня (наприклад, райфінвідділи – облфінуправлінню). Горизонтально фіноргани підпорядковані місцевим органам держуправління і входять до складу відповідних держадміністрацій.

Основні функції Міністерства фінансів:

- розробка напрямів фінполітики держави та заходів щодо їх реалізації:

- організація бюджетного процесу, складання проекту бюджету та його виконання;

- організаційне регулювання фінансової діяльності суб’єктів господарювання через установлення правил здійснення фінансових операцій, форм фінансових документів. порядку і стандартів ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності;

- організація функціонування ринку цінних паперів;

- мобілізація коштів через систему держкредиту та управління державним боргом;

- забезпечення фінансових відносин держави з іншими країнами, міжнародними організаціями і фінансовими інституціями;

- організація і здійснення фінансового контролю в країні.

До складу Мінфіну входять два відособлені підрозділи:

- ДКРУ, яке спеціалізується на здійсненні фінконтролю по питаннях складання і виконання бюджету, ефективного і цільового використання бюджетних асигнувань у розпорядників бюджетних коштів, ревізій та перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій держсектора, стану збереження коштів та ТМЦ;

- Держказначейство – створене з метою ефективного управління бюджетними коштами, підвищення оперативності фінансування видатків. Основними завданнями казначейства є ефективне і оперативне управління коштами Держбюджету:

- організація виконання бюджету і здійснення контролю за ним;

- управління наявними коштами бюджету у межах встановлених видатків;

- ведення обліку касового виконання бюджету, складання звітності;

- управління держборгом відповідно до чинного законодавства;

- розподіл між Держбюджетом та місцевими бюджетами відрахувань від загальнодержавних податків за нормативами, затвердженими Верховною Радою;

- здійснення контролю за використанням коштів позабюджетних фондів.

ДПАУ – організовує справляння і здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства і виконує такі функції:

- розроблення проектів податкового законодавства;

- контроль за правильністю обчислення податків і своєчасністю їх сплати;

- облік платників податків та надходжень платежів до бюджету;