Смекни!
smekni.com

Гроші 2 (стр. 4 из 60)

Звичайно накопичувати вартість можна не тільки в грошовій формі. В деякій мірі любий актив може виконувати роль засобу накопичення : дорогоцінності, нерухомість, цінні папери тощо.

Але гроші найбільше підходять для виконання цієї функції, оскільки вони мають абсолютну ліквідність.

Ліквідними називаються такі активи, які легко можуть бути використані як засіб платежу, або легко перетворитись в засіб платежу і мати фіксовану номінальну вартість.

Процес розвитку функції грошей, як засобу нагромадження, можна умовно розбити на три етапи.

На першому етапі нагромадження грошей мало одну визначену ціль – збереження вартості на випадок політичних, економічних, природних потрясінь. Найкраще для цієї ролі підходили звичайні куски чи бруски дорогоцінного металу або монети. У такій формі нагромаджувалося абстрактне загальне багатство, що називалося скарбом. Нагромадження грошей, як скарбу, було стихійним наслідком виникнення надлишку продуктів у простих товаровиробників.

На другому етапі, поряд із збереженням вартості, скарб почав задовольняти потреби людини в самовираженні та естетичному задоволенні. Разом із зростанням ролі грошей в суспільстві , сильнішим ставало це бажання і в кінці кінців примітивним формам скарбу стали надавати форму предметів розкоші. Завдяки цим потребам скарб у естетичній формі пережив багато епох та суспільних формацій і продовжує функціонувати навіть у сучасних умовах майже суцільної капіталізації грошових відносин в усіх країнах незалежно від їх економічного рівня розвитку та системи господарювання.

Однак скарб у вигляді кусків чи брусків дорогоцінного металу чи в естетичній формі не приносить своєму власнику прибутку, тому на третьому етапі сформувалась ще одна форма нагромадження безпосередньо заради розширення виробництва й одержання додаткового прибутку в майбутньому. Власники грошей передавали свої скарби в борг, розміщували в банках, цінних паперах, що приносило їм прибуток у вигляді позичкового відсотка, дивідендів. Тим самим скарб перетворився на цілеспрямоване нагромадження грошей для збереження вартості в процесі розширеного відтворення. Це означало більш високий рівень розвитку даної функції. На відміну від функції нагромадження скарбу її стали називати функцією нагромадження вартості.

На відміну від першого та другого етапів розвитку функції грошей як засобу нагромадження, оскільки нагромадження втратило свою абстрактність багатства взагалі, зникла потреба тримати його у вигляді запасу дорогоцінних металів. Цю функцію, яка передбачає конкретизацію цілей і строків нагромадження вартості, стали успішно виконувати знаки грошей – паперові, депозитні, електронні.

Застосування знаків грошей – паперових, депозитних, електронних – втратило позитивний вплив на розвиток самої функції засобу нагромадження і грошових відносин взагалі. Появилася можливість збільшити обсяги нагромадження вартості, що значно перевищували обсяги видобутку благородних металів. Інфляційні процеси в економіці, можливість знецінення грошей підштовхнули власників вартості до швидкої їх капіталізації, що в свою чергу сприяло значному збільшенню нагромаджень, розвитку банків, розширення організації ринку цінних паперів. По суті нагромадження грошей перетворилося в нагромадження позичкового капіталу.

Необхідно відмітити, що і в таких умовах нагромадження продовжує здійснюватися як в естетичній так і в класичній формі, тобто в вигляді брусків чи монет із дорогоцінного металу особливо золота. Значні запаси золота зберігаються в державних скарбницях, центральних банках, міжнародних валютно-фінансових центрах, в приватній тезаврації.

Світові гроші – це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

Організація світового ринку має свої специфічні особливості обумовлені наявністю державних кордонів. Тому рух вартості на цьому ринку пов‖язаний з підвищеними складностями , оскільки суб‖єкти економічних відносин на світовому ринку, держава, законодавчо захищає свої економічні інтереси. Таким чином в міждержавних відносинах національні грошові знаки окремих держав не можуть виконувати свої функції. Особливо гостро це відчувалося на початку формування світового ринку. Грошам, за виразом К. Маркса, доводилося скидати свої ―національні мундири‖ і приймати форму зливків благородних металів. Тому функцію світових грошей могли виконувати тільки повноцінні реальні гроші за їх номінальною вагою з встановленою пробою.

Світові гроші – це комплекс функцій, який по суті повторює всі функції властиві грошам на внутрішньому ринку. Вони мають трояке значення і служать загальним платіжним засобом, загальним купівельним засобом, засобом перенесення багатства із однієї країни в іншу.

В якості міжнародного платіжного засобу гроші виступають для погашення боргових зобов‖язань пов‖язаних із зовнішньою торгівлею, виплатою по зовнішнім позичкам, тощо. Як міжнародний купівельний засіб гроші використовуються при прямій купівлі товарів за кордоном і оплаті їх готівкою. Використання цієї функції вимагає від суб‖єктів ринку попереднього нагромадження міжнародних платіжних засобів, має дещо гірші умови використання порівнянно з функцією засобу платежу і тому має дещо вужчу сферу застосування.

При переміщенні світових грошей із однієї країни в іншу без зустрічного переміщення товару чи погашення боргових зобов‖язань, вони матеріалізують суспільне багатство і забезпечують його переміщення. Це має місце при оплаті контрибуцій, репарацій, наданні грошової допомоги, вивезенні грошей емігрантами тощо.

На світовому економічному просторі світові гроші виконують функцію міри вартості та рахункової одиниці, оскільки там формується своя система цін.

Найскладнішим, до сьогоднішнього дня не вирішеним, є питання про форму в якій світові гроші виконують свої функції.

Має місце точка зору, що і зараз цю роль може виконувати і виконує золото. З іншої точки зору золото перестало використовуватися у будь яких платежах на світовому ринку і купівля - продаж золота розглядається там як торгівля звичайним, а не грошовим товаром, тобто центральні чи комерційні банки спочатку продають золото на ринку за іноземну валюту, а потім уже розраховуються нею по платежах.

На сучасному етапі розвитку світової економіки роль світових грошей в основному виконують національні валюти провідних держав світу. Це пояснюється інтенсивним формуванням світового ринку, взаємозв‖язків та взаємозалежностей між його суб‖єктами, широким використанням кредитних відносин. В таких умовах світові гроші виступають в основному як платіжний та купівельний засоби, і національні грошові знаки навіть без внутрішньої субстанційної вартості задовольняють вимоги ринку.

Політична та економічна ситуація в світі в історичному плані дала можливість окремим державам забезпечити довіру до своїх національних гроше як реальних носіїв мінової вартості не тільки на внутрішньому, але і на міжнародних ринках. Важливо відмітити, що політика конфронтації і протистояння змінилася розумінням необхідності і вигідності співробітництва з метою спільного регулювання світового економічного простору і грошових відносин як найскладнішої її частини.

Суб‖єкти міжнародних економічних відносин зацікавлені в формуванні високої довіри до національних валют, і поки в них буде впевненість у тому, що вони зможуть купувати за цю валюту необхідні їм товари, вони будуть брати їх у платіж, що підтверджується в широких масштабах сучасною практикою міжнародних розрахунків.

Однак і на сьогоднішній день золотий запас держави відіграє значну роль в стабільності національних валют і при оцінці економічного потенціалу держави обов‖язково враховується золотий запас.

По суті ні одна держава не наважиться вивести свою валюту на міжнародний ринок без нагромадження золотого запасу

Золото в якості резервного засобу краще виконує свою роль, ніж національні валюти, оскільки останні схильні до знецінення Тому в умовах нестабільної економіки спостерігається бажання деяких держав якщо не збільшити, то у всякому разі стабілізувати свій золотий запас

4. Сутність раціонування

Як альтернативу грошовому обігу чи бартеру, уряд країни може ввести талони на розподіл товарів першої необхідності.

Ці талони дають право їх користувачам отримувати певну кількість необхідних товарів, чим знімається соціальна напруга в суспільстві в разі виникнення в країні економічних та політичних негараздів та виникнення товарного дефіциту.

Таким чином, обмін товарами проходить скоріше на талони, ніж на гроші, оскільки для отримання товару громадянину потрібні будуть не тільки гроші, а і талони..

Така система досить часто використовувалася в різних країнах світу і відігравала свою позитивну роль. Однак вона має ряд суттєвих недоліків.

По – перше, дуже важко досягти того, щоб кількість товарів відповідала кількості випущених в обіг талонів, в результаті чого утворюються черги, виникає соціальна напруга, і завдання раціонування стають невиконаними.

По – друге, така система обмежує право громадян на вибір товару по його кількості та якості. Ми не завжди отримуємо товари в тій кількості та тої якості, яка нам необхідна.

По - третє, в разі довгого використання ця система рушиться, оскільки при неякісному задоволенні потреб населення в товарах, в кінцевому рахунку талони стають новою грошовою одиницею і починають виконувати функції грошей з новою ринковою вартістю.

Таким чином зникають химерні переваги раціонування, і залишаються лише незручності, пов‖язані з використанням двох папірців замість одного.