Смекни!
smekni.com

Господарський механізм (стр. 7 из 7)

Сировина, що не може бути своєчасно сбыто і перероблено, повинно використовуватися по розсуді самих товаровиробників: перероблятися власними силами, реалізовуватися на місцевих ринках, у фірмових магазинах, заготавливаться системою споживчої кооперації, обмінюватися по бартері і так далі.

Не можна припускати, щоб при дефіциті, що зберігається, продовольства й інших товарів народного споживання сировина піддавалася псуванню, гибло або продавалося за безцінь. Ринок припускає високу компетентність прийнятих рішень, підприємливість, конкуренцію, розрахунок, насамперед, на свої власні сили і можливості і на цій основі здійснення розширеного відтворення.

Гаданий методичний підхід применим до будь-якого формі господарювання і власності. Він необхідний для планування і координації не тільки на рівні безпосередніх товаровиробників, але і на рівні районів і областей.

У умовах різноманіття форм власності і господарювання, конкуренції важливо досягти такого стана, при котрому кожна структура, що хазяює, зайняла би св місце в продовольчому балансі і стабільно з віддачею працювала.

При плануванні виробництва і збуту продукції, необхідної для забезпечення внутрішньодержавних потреб і створення необхідних експортних і страхових резервів, варто врахувати можливі обсяги продукції, що можуть бути зроблені, перероблені і збережені в особистих підсобних господарствах сільського і міського населення, підсобних господарствах несільськогосподарських підприємств, фермерських господарствах і ін. Виходячи з отриманих даних по обсягах і асортименту, доцільно планувати надходження відсутньої кількості продукції з господарських структур, що базуються на державних, колективних формах власності, а лише потім розраховувати завезення необхідної кількості продукції.

Такий методичний підхід дозволить кожному типу господарств зайняти визначене місце у виробництві різноманітного асортименту продуктів. При цьому значні суб'єкти, що хазяюють, можна буде орієнтувати не тільки на внутрішній, але і по більшості видів продовольства на зовнішній ринок, тому що в них краще вирішуються питання спеціалізації і раціональної концентрації виробництва, упровадження передових систем тваринництва і рослинництва і тим самим одержання більш ефективних результатів господарювання. Селянські (фермерські) господарства й інші дрібні господарські структури, що характеризуються більш низьким рівнем товарності, необхідно орієнтувати, головним чином, на внутрішній ринок споживання, оскільки їм властиво активне реагування на кон'юнктуру місцевого продовольчого, що укладається, ринку. Такий підхід дасть можливість уникнути жорсткої конкуренції і надвиробництва визначених видів продукції і при відповідній взаємній інформації впливати на поліпшення продовольчого забезпечення.

Важливо використовувати що складається таким методом перспективний план виробництва і збуту для визначення потреби в переробних потужностях.

Спроба потрапити на ринок, маючи вантаж монопольних підприємств і адміністративно керованої системи розподілу, виявилася невдалої. Більш того, такий непродуманий маневр відкинув аграрну економіку країни далеко назад. Були явно перебільшені хиби планової економіки і переоценены можливості ринкової. А головне - у вищому керівництві не змогли спрогнозувати розвиток подій з урахуванням сформованої бази можливостей, умов і менталітету робітників усіх рівнів господарювання.

Очевидно, справа в тому, що ще не придбані навички раціонального сполучення державних і ринкових початків. Навряд чи можна сподіватися, що відмова від практики встановлення товаровиробникам прямого директивного держзамовлення буде сприяти швидкому формуванню ємного і збалансованого ринку, стабілізує ціни. Інша справа, як його формувати. Поза сумнівом, у формуванні як внутрішнього, так і зовнішнього продовольчого ринку можуть і повинні брати участь усі чинні форми господарювання, що базуються на приватній, колективній, державних, змішаній і інших формах власності. При цьому варто виходити з вимоги, що перехід до ринкових відносин припускає наповнення продовольчого ринку продуктами високої якості, підвищення платоспроможного попиту населення і підприємств, конкуренцію, прийнятні ціни, об'єктивну і своєчасну рекламу.

Використана література :

1. Давидов Б. А., Суворіна Л. И./Формування нового господарського механізму в енергозберіганні. /Теплоенергетика/N 4/СРСР/0.0.91/Рус. /с. 14-17

2. Інтенсифікація суспільного виробництва: Списки літ. / Ред. А. Т. Бистров. Л., 1986-1989. - Вип. 1-4. - 200 екз. 268. [Вип. 1]. 1986. 267 с.

3. Інтенсифікація суспільного виробництва: Списки літ. / Ред. А. Т. Бистров. Л., 1986-1989. - Вип. 1-4. - 200 екз. 268. [Вип. 1]. 1986. 267 с.

4. Удосконалювання господарського механізму в будівництві / Н. И. Сосненко;

5. Удосконалювання господарського механізму на транспорті / Г. П. Почепко;

6. Удосконалювання господарського механізму в торгівлі і сфері послуг / М. К. Свіченська;

7. Удосконалювання господарського механізму: Досвід соціалістичних країн / С. В. Калашник

8. Проблема формування стимулів у нових умовах господарювання / У кн.:

9. Радикальна економічна реформа: соціально-економічні результати і проблеми. Л., 1989 (3 с.)

10. Збагачення соціального утримання народногосподарського планування /Вісник БРЕШУ. Сірий. 5, 1990, 4. (У співавторстві з Мініною В.Н.) 12 с.

11. Проблеми становлення нової концепції господарського механізму. Монографія. Л., 1991 ( у співавторстві з Мініною В.Н., Рященко Б.Р.) 10 д.а.

12. Долгов В.Г. і ін. Основні положення споживчовартістного господарського механізму й економічні проблеми підвищення якості продукції (доповідь). Всесоюзна наукова конференція по економічних проблемах стандартизації і підвищення якості продукції. М., 1989. 1 д.а.

13. Авен П., Широнин В., Реформа господарського механізму: реальність перетворень що намічаються //Звістки З АН СРСР, сер. економіка і прикл. соціологія, вип.3, 1987

14. Кордонский С., "Деякі соціальні аспекти господарських відношень", Теоретичні проблеми удосконалювання господарського механізму ВНІІСІ, вип.6, Москва, 1986.