У процесі виробництва фірма так само може використовувати ресурси, що належать їй самої. У цьому випадку вона несе внутрішні витрати. Вони не передбачені контрактами, обов'язковими для зовнішніх платежів, і по цьому не здобувають грошову форму. У якості одного з елементів внутрішніх витрат розглядається і так називаний нормальний прибуток підприємця, тобто винагорода за виконувані їм функції.
Прибуток є основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємств усіх видів, незалежно від їхньої організаційної форми. Прибуток являє собою різницю між загальною сумою доходів і витратами на виробництво і реалізацію продукції з урахуванням збитків від різних господарських операцій. Має місце балансовий, валовий, оподатковуваний і чистий види прибули.
Балансова – включає прибуток від реалізації продукції, інших матеріальних цінностей, від упровадження позареалізаційних операцій. До даних операцій відносяться:
- пайова участь у спільних підприємствах,
- здача майна в оренду,
- дивіденди по акціях і інших цінних паперах, що належать підприємству й іншому роду діяльності.
Валова відрізняється від балансового прибутку тим, що при включенні у валовий прибуток прибули від реалізації Основних Фондів і іншого майна, враховується перевищення між продажною ціною і первісне чи залишковою вартістю цього майна. При цьому зазначена первісна чи залишкова вартість збільшується на індекс інфляції. У прибуток валову, на відміну від балансової, так само включається сума перевищення витрат на оплату праці працівників, зайнятих в основній діяльності, над їхньою нормованою величиною.
Частина прибули підприємства, оподатковувана податком відповідно до закону України. Для визначення оподатковуваного прибутку необхідно з балансового чи валового прибутку відняти пільги по податку з прибутку, відрахування на прибуток у страховий чи інші аналогічні по призначенню фонди, а так само прибуток (доход), оподатковуваний податком в іншому законодавчому порядку.
Чистий прибуток – прибуток підприємств, що залишається в їхньому розпорядженні після сплати всіх податків, акцизів і платежів у державні і місцеві бюджети. Для визначення чистого прибутку з балансу підприємства віднімається податок із прибутку, податок на рекламу й інші податки і платежі, що залишилася різниця у виді чистого прибутку використовується підприємством за своїм розсудом.
Найважливішими факторами зростання прибутку є збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції, упровадження науково-технічних розробок і, як наслідок, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, поліпшення якості продукції. Прибуток – основне джерело грошових нагромаджень підприємств. Загальна сума балансового прибутку обчислюється по формулі:
| Рб = Рр ± Рпр ± Рвн |
, де Рб – балансовий прибуток;
Рр – прибуток від реалізації товарної продукції;
Рпр – прибуток (збиток) від іншої реалізації;
Рвн - прибуток (збиток) від нереалізованих операцій.
Загальна оцінка виконання плану прибули здійснюється порівнянням фактичної суми балансового прибутку з прибутком, передбаченої планом. Порівнюються темпи зростання прибутку стосовно попереднього року плановий і фактичний.
У процесі аналізу оцінюється вплив складу балансового прибутку на загальне відхилення фактичного її рівня від планового.
Прибуток від реалізації товарної продукції – це різниця між виторгом від реалізації за оптовими цінами без податку з обороту і повної собівартості.
| Рр = Nр – Sр |
, де Nр - виторг від реалізації товарної продукції в оптових цінах підприємства;
Sр – собівартість реалізованої продукції. Інша реалізація, заздалегідь
не планована.
Основними факторами, що визначають розмір прибутку від реалізації продукції є:
- зміна обсягу структури реалізації продукції;
- зміна собівартості товарної продукції;
- зміна цін на реалізацію продукції.
Вплив зміни об’єму реалізації на зміну прибутку визначається множенням планового прибутку на коефіцієнт перевиконання плану по об’єму реалізації в оптових цінах підриємства.
| ΔРр = Ррпл х кпл = Ррпл х ((Nр1 – Nрпл)/Nрпл) |
, де ΔРр – відхилення фактичної суми прибули від планової в результаті зміни обсягу реалізації продукції;
Ррпл - прибуток від реалізації продукції за планом.
Вплив зміни структури визначається як різниця між плановим прибутком, скоректованої на фактично реалізовану продукцію і плановий прибуток фактичного обсягу реалізації.
| ΔРα = Pp1 – Ррпл х (Nр1/ Nр0) |
, де ΔРα – відхилення фактичної суми прибули від планової в результаті
порушення планової структури реалізації продукції;
Pp1 – фактичний прибуток від реалізації товарної продукції;
Nр1 – виторг від реалізацію продукції за звітний рік у діючих
оптових цінах;
Nр0 – обсяг реалізованої продукції за звітний рік у цінах, прийнятих у
плані.
Вплив зміни собівартості продукції визначається шляхом порівняння повної фактичної собівартості з планів, переліченої на фактичну реалізацію.
| ΔРs = Sрпл х (Nр1/ Nр0) х Sp1 |
, де
ΔРs – відхилення фактичної суми від планової в результаті зміни
собівартості реалізованої продукції;
Sрпл – планова повна собівартість реалізованої продукції;
Sp1 – фактично повна собівартість реалізованої продукції;
Розрахунок впливу зміни обсягу реалізації на зміну прибули визначається добутком прибутку від реалізації продукції за планом на різницю (ДО – 1), де ДО – коефіцієнт, обумовлений відношенням планової повної собівартості фактичного обсягу реалізації продукції і планової собівартості.
Розрахунок впливу зміни собівартості реалізованої продукції визначається шляхом порівняння повної фактичної собівартості з планової, перелічену на фактичну реалізацію.
Розрахунок впливу зміни цін на зміну прибули визначається різницею між фактичною реалізацією фактичного обсягу продукції і плановою реалізацією фактичного обсягу продукції.
Одним з найважливіших показників кінцевих результатів для підприємства є чистий прибуток – це різниця між балансовим прибутком і сумою внесених у бюджет податків.
Узагальнюючим економічним показником, що показує усі витрати в грошовій формі на виробництво і реалізацію продукції є план по собівартості, прибутку і рентабельності. Усі витрати по собівартості можна розділити на двох груп:
- прямі;
- непрямі.
Прямі - витрати, безпосередньо зв'язані з виробництвом визначеного виду продукції (матеріали, заробітна плата).
Непрямі – витрати, який не можна безпосередньо віднести на одиницю продукції (цехові, загальнозаводські). Вони визначаються через відсоток до основної заробітної плати.
По обсязі витрат розрізняють наступні види собівартості:
- цехова собівартість;
Витрати, зв'язані з виробництвом деталей у визначеному цеху
- загальнозаводська собівартість;
Сума загальнозаводських витрат і цехової собівартості.
- повна собівартість.
Сума загальнозаводської собівартості і витрат, зв'язаних з реалізацією і позавиробничими витратами (доставка, упакування і т.д.)
Усі витрати в собівартості групуються по економічних елементах і статтям калькуляції.
По економічних елементах:
- сировина і матеріали;
- допоміжні матеріали;
- паливо й електроенергія;
- заробітна плата (основна і додаткова);
- відрахування на соціальне страхування;
- інші витрати – сума витрат на виробництво продукції.
Таке угруповання може використовуватися при складанні повного кошторису витрат на виробництво продукції.
По статтях калькуляції:
- матеріали і сировина за винятком відходів;
- покупні витрати, виробничі фонди;
- основна заробітна плата;
- додаткова заробітна плата;
- природні відрахування в соціальні органи;
- витрати на освоєння нових видів продукції;
- витрати на зміст устаткування;
- цехові витрати – разом цехова собівартість;
- загальнозаводські витрати – разом загальнозаводська собівартість;
- позавиробничі витрати – разом повна собівартість.
Таке угруповання витрат використовується для розрахунку ціни.
План по витратах, прибутку і рентабельності:
- план починається з розробки завдання по зниженню собівартості, тому що від зниження собівартості залежить величина прибутку. Знизити собівартість можна по всім її складовим при проведенні аналізу виробничо-господарської діяльності, що дає можливість вишукати резерви;
- складаються кошториси(кошторису цехових витрат, кошторису витрат на зміст і експлуатацію устаткування, повний кошторис витрат на виробництво продукції);
- розробляються калькуляції собівартості по найважливіших видах продукції;
- якщо на підприємстві виробляється велика номенклатура продукції, то визначаються витрати на один карбованець товарної продукції;
- потім визначається передбачуваний прибуток і рентабельність.
Список використаної літератури:
1. Лисицын В.В. Валовой продукт и его измерение. М.: Экономика, 1998.
2. Каталог русскоязычных экономических газет и журналов - http://press.lipetsk.ru/
3. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. — Київ: Либідь, 1995
4. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. — Київ: Вища школа, 1995
5. Основи економічної теорії / за редакцією С.В. Мочерного. — Тернопіль: АТ “Тарнекс”, 1993
6. Барановский А. Что такое монополия и как с ней бороться? // Финансовая Украина. — 26 грудня 1995. — №52
7. Белобжецкий И.А., доктор экономических наук, профессор. Прибыль предприятия.\ Жур. «Финансы» №3, 1993, с.40.
8. Белобжецкий И.А., доктор экономических наук, профессор. Себестоимость и налогооблагаемая прибыль. \ Жур. «Финансы», №1 1992, с.26.
9. Кодацкий В.П. Проблемы исчисления и планирования прибыли. \ Жур. «Финансы», №9, 1992, с.28.
10. Молотков О.В. фондоотдача и механизм налогооблажения прибыли. \ Жур. «Финансы», №1, 1992, с.51