На цю добу припадає поява на Україні того першого народу, ім'я якого збережено історією. Це кимерійці, яких описав у V ст. Геродот. Земля кимерійців лежала від Карпат та гирл Дунаю до Кубані. Хронологічно культура кимерійців датується 1500 до 700 р. до Р. X. Кимерійці мали укріплені городища (Немирово, Волковці, Пастирське, Мотронівку, Хмільне та інші). Вони ховали небіжчиків і мали некрополі (с. Волоське на Запоріжжі). У них були складні ритуальні обряди. Збереглися стели — статуї із зображенням людей (с. Волковці біля Кам'янця- Подільського, с. Білогрудівка б. Умані, Білозерка на Херсонщині). Кимерійці характеризуються табунним скотарством, високою культурою бронзи та кераміки з кольоровими інкрустаціями. Вони були першим народом, який мав царів, їхні царі були племінними ватажками (могила царя біля с. М. Лепетиха, Херсонщина). Вони мали культурні зв'язки з Кавказом, Закавказзям, Малою Азією, Шлезьком, Гальштадтом. Геродот писав, що кимерійці прийшли з Азії. Сучасні археологи доводять інше. Дослідник Вілогрудівської культури П. П. Курінний вважає, що не з Азії могли прийти вони, а з середньої Наддніпрянщини, їхня культура продовження Трипільської, пристосованої до умов табунного скотарства. Перехід частини осілого населення до табунного скотарстаа штовхав їх на південь, зокрема із Запоріжжя.
2.3 Залізний вік.
Біля Х століття до Р. X. в Евроігі входить у вжиток залізо і витискає дорожчу бронзу. Старіший період цієї доби має назву «Гальштадтського» — за місцем Гальштадт в Австрії, де було вперше знайдено пам'ятки її. Проф. Д. В. Антонович вважав, що залізо прийшло до Европи з Передньої Азії і, правдоподобно, шляхом через Україну. Тому можливо, що на Україні залізо з'явилося трохи раніш, ніж у центральній Европі. На початку залізного віку, в VII ст. до Р. X., на північному-чорноморському узбережі почали засновувати свої колонії греки. Ці колонії були тісно зв'язані з метрополіями, від яких вони відділилися. Вони мали такий самий політичний лад, брали участь у гімнастичних змаганнях.З колоній метрополїї одержували продукти , яких не вистачало в Греції, рибу. За їхнім посередництвом провадили торгівлю з сусідніми країнами. Згодом вони завели багаті міста. Еллінська колонізація поширювалася й далі. Наприклад, у Лубеніфгаі знайдено рештки грецьких храмів . Серед грецьких колоній перше місце належить Ольвії. Вона лежала на правому березі Буга, коло с. Парутва. Заснували Ольвію колоністи з міста, яке само було грецькою колонією на березі Малої Азії. Ольвія була великим містом. Археологи виявили рештки міста: майдани, бруковані вулиці, мури, що оточували місто, великі театри, храми, стадіони, громадські та житлові будинки. В Ольвії найбільше поважали богів Аполлона, Кібелу — жінку, «магір богів». Ольвія стала значним культурним осередком. У ній були вчені, письменники, було розвинене місцеве виробництво. Місто славилося керамічними та ювелірними виробами. Виробляли також зброю. Подібно до інших чорноморських колоній, Ольвія карбувала власну монету. Вона провадила у значних розмірах торгівлю з сусідніми народами, скуповувала у них хліб, рибу, рабів і надсилала все це до Греції. З свого боку Ольвія продаваласусідам вина, матерії, товари мистецької промисловости — золоті тасрібні, посуд, прикраси, зброю. Добре досліджений також Херсонес. У ньому знайдено широкі бруковані вулиці, майдани, цистерни для дощової води, каналізацію, водогін. Збереглися рештки храмів, житлових будинків . На вулицях стояли стели, невфізми — урядові дек- крети, висічені на мармурових плитах. Серед них мармурова плита з написом: «Присяга громадян на вірність конституціі своєї держави» (І-П ст. до Р. X.). Грецькі колонії відіграли велику роль в історії населення України, поширюючи серед нього високу культуру.
3.Висновок.
Найважливішими рисами первісної доби були перехід від привласнюючого до відтворюючого господарства, існування роду як господарської одиниці, який поділявся на великосімейні виробничі колективи, громади спільної власності на землю.Удосконалення знарядь праці, розширення виробництва, поділ виробничої сфери на сільське господарство і ремесло, виробництво додаткового продукту створили економічні умови для виникнення держав та подальшого економічного розвитку стародавніх цивілізацій.
4.Список використаної літератури.
1. Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Економічна історія України і світу. Підручник. – Вікар К., 2001.
2. Історія держави від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства – Генеза К., 1999.
3. Джохансон Д. Истоки рода человеческого.-М., 1984.
4.Павленко Ю. Історія світової цивілізації. Соціо-культурний розвиток людства.Навчальний посібник -К. ,1996.
5. Грушевский М. С. Очерки истории украинского народа. – К., 1990.
Економічні здобутки трипільської культури.
План.
1.Перші знахідки трипільської культури.
2.Походження трипільської культури.
3.Слід трипільської культури в сучасному житті України.
4.Висновки.
5. Список використаної літератури.
1.Перші знахідки трипільської культури.
Кінець неоліту на всій території України характеризується надзвичайно багатою, блискучою культурою хліборобів. Перші знахідки цієї культури було зроблено відомим київським археологом В. Хвойкою иа початку XX ст. в селі Трипіллі, недалеко від Кивва. Назва «Трипільська культура» залишилася до наших часів за цією культурою, не зважаючи на те, що межі її поширюються, за сучасними дослідженнями, від Слобідської України до Словаччини, від Чернігівщини до Чорного моря та Балканського півострова. На всій території України, починаючи від VI тисячоліття до 1 тисячоліття перед Р. Х„ утворилася культура, яка на всьому свовму протязі мала цілким виразні риси.Людність мешкала великими селами на берегах річок. У цих селах були хати прямокутної форми. Чотирисхилий дах спирався на стовпи. Сгіни дерев'яні, обмащені з обох боків глиною. Підлогу робили з дерев'яних плах, складених помостом, обмазаних глиною, іноді обпаленою. Розміри цих будівель були різні —від 6 до 150 кв. метрів. Стіни бували розписані. Житла будували залежно від місцевих умов: де був ліс — з плах, обмазаних глиною, де бракувало лісу — з глиняних вальків . На Одещині — з каменю- вапняку. Житла були здебільшого багатокамерні. Наприклад, переважали чотирикімнатні. Нерідко вони були розписані темночервоними фарбами. Крім багатьох селищ, розкопаних на Україні, знайдено кілька глиняних моделів, так званих «хаток» (Сушківці, Володимирівка, Попудні), які доповнюють уявлення про ці будівлі. Вони мали всередині грубу, лави, Вид хаток нагадує пізніші українські хати, так само, як нагадує їх самий характер будови: дерев'яні, обмащені глиною, стіни. Крім житлових будинків, у селах були будівлі ритуального призначення так звані «точки».
До особливо високого розвитку дійшло у трипільській культурі гончарство. Посуд зразу ліплений руками з нечистої і слабо випаленої глини, де далі стає багатший формами й орнаментикою, а виріб його удосконалюється. Виробляли посуд на місцях, а не привозили здалека, про що говорять збережені останки гончарських печей того часу. На так званих «точках», що були мабуть місцем похоронів і почитання покійників, знайдено крім попелу й недогарків з людських кісток безліч різноманітного посуду. Були там подвійні чашечки без дна (подібні до нинішних далековидів) та різної форми горщики, мисочки та кухлики. Всі украшені фарбованим орнаментом із хвилястих ліній та завитків. Крім посуду трапляються по таких «точках» глиняні статуетки, переважно жіночі, хоч тут і там трапляються статуетки чоловіків та тварин. Так орнаментика посуду, як форми статуеток говорять про високо розвинутий мистецький смак і хист людей із часів трипільської культури.