ЗВзп = ( 1 - jзп : jпп )Узп х 100, де
jзп—індекс росту середньої заробітної плати;
jпп—індекс росту продуктивності праці;
Узп—питома вага заробітної плати у витратах підприємства, (у відсотках)[3, C.58]
Існує ще один вид визначення динаміки собівартості.Він здійснюється на основі розрахунку індивідуального індексу собівартості :
is = Z 1 / Z 0 , де
Z 1 і Z 0 базова і звітна собівартості одиниці продукції [3, C.60]
Коли на підприємстві випускається декілька видів продукції, то динаміку собівартості усього виробництва визначають на основі розрахунку загального індексу собівартості в якому фактично випущена в звітному періоді товарна продукція оцінюється по фактичній собівартості звітного періоду, а потім також продукція оцінюється по плановій собівартості або по фактичній собівартості базисного періоду :
I 2 = е Z 1 Q 1 / е Z 0 Q 0
Z 0 - собівартість одиниці продукції в базовому періоді або за планом.
Q 1 , Q 0 - кількість продукції в звітному періоді.
Z 1 - собівартість одиниці продукції в звітному періоді.[3, C. 61]
Для окремої продукції використовують показник собівартості продукції виражений у витратах на у.о. товарної продукції. Цей показник одержують шляхом ділення повної собівартості усієї товарної продукції на вартість цієї товарної продукції в оптових цінах підприємства. Він визначається в чотирьох варіантах.
1 Витрати на у.о. товарної продукції по затвердженому плані:
е Z пл Q пл / е P пл Q пл
1 Витрати на у.о. фактично випущеної товарної продукції.
а) за планом перерахованому на фактичний обсягвипуску і асортимент продукції;
Z пл Q пл / P пл Q пл
б) фактично, у цінах, що діяли в звітному році ;
Z 1 Q 1 / P 1 Q 1
в) фактично, у цінах, прийнятих у плані ;
Z 1 Q 1 / P пл Q 1
, де
Z пл - планова собівартість одиниці продукції ;
Z 1 - фактична собівартість продукції ;
P пл - планова оптова ціна одиниці продукції ;
P 1 - фактична оптова ціна одиниці продукції ;
Q пл - кількість одиниць за планом ;
Q 1 - фактична кількість одиниць продукції ;
[3, C.61-63]
Методи оцінки впливу техніко-економічних чинників на зниження витрат підприємства, що наведені вище, можуть використовуватися як при аналізі, так і при плануванні собівартості продукції на майбутній період.
2.5. Альтернативні методи зниження витрат.
Зниження витрат виробництва в даний час забезпечується в основному за рахунок внутрішньовиробничих чинників.
Значне зниження витрат виробництва досягається в результаті застосування прогресивних методів організації виробництва. Прикладом служить розроблена в Японії і отримавша широке застосування в усьому світі система організації виробництва “just in time“. Вона знижує витрати виробництва за рахунок бездефектного виготовлення продукції. Сутність її полягає в тому, що комплектуючі вироби, деталі поставляються споживачу у визначене місце, у потрібний час, у необхідній кількості. Якщо попадаються браковані деталі, виробничий процес зупиняється , тому що запасів на робочому місці немає.
Система “just in time “ сприяє зниженню витрат на двох напрямках:
Ö Знижуються витрати на складування і збереження напівфабрикатів і в споживача , і у виробника. Останній крім того знижує витрати на реалізацію.
Ö Застосування системи неможливе без забезпечення бездефектного виготовлення продукції в постачальника. Японські підприємства в цих цілях навчають усіх співробітників методам контролю якості і т.д. , підвищують відповідальність виробничих робітників за якість, використовують автоматичні пристрої для контролю якості. В результаті знижуються витрати виробництва, що пов’язані з повторним опрацюванням бракованих виробів, витратами сировини і заробітної плати.
У рамках системи “just in time“ розроблені і використовуються підсистеми, гуртки якості і т.д., що забезпечують економію витрат під час руху комплектуючих деталей по цеху в результаті підвищення відповідальності за якість продукції в робітників і спеціалістів, полегшення керування виробничим процесом.
Велику увагу економісти приділяють таким резервам зниження витрат, як зміна класифікації, вирахування і калькулювання витрат. Наприклад, розмежування витрат на виробництво продукції вищої якості і на виробництво нестандартної продукції; застосування єдиної системи калькулювання витрат на всіх стадіях життєвого циклу виробів; посилення ролі калькулювання; більш чітке виділення витрат на управління, підготовку виробництва, реалізацію досягнень науково-технічного прогресу, у тому числі підвищення якості продукції і т.д.
Виробництво будь-якого товару потребує затрат економічних ресурсів, що, у силу своєї відносної рідкості, мають визначені ціни. Кількість якогось товару, що фірма намагається запропонувати на ринку, залежить від цін (витрат) і ефективності використання ресурсів, необхідних для його виробництва, з одного боку, і від ціни, по якій товар буде продаватися на ринку, - з іншого. Проте в процесі виробництва фірма-виробник поряд із витратами виробництва несе також витрати на просування товару на ринок, проведення маркетингових досліджень, організацію реклами, сплачує податки тощо.
Затрати, витрати, собівартість, є найважливішими економічними категоріями. Їхній рівень багато в чому визначає розмір прибутку і рентабельності підприємства, ефективність його господарської діяльності. Зниження й оптимізація витратє одними з основних напрямків удосконалювання економічної діяльності кожного підприємства.
1. Піндайк Р.С., Рубінфелд Д.Л. Мікроекономіка. –К.: Основи, 1996
2. З.И. Петрова Системный анализ собестоемости. М.,1996.
3. Бойчик І.М., Харків П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства. Навчальний посібник.— Львів,1998.
4. Ястремський О.І., Гриценко О.Г. Основи мікроекономіки Підручник— К.:Товариство “Знання”, КОО, 1998.
5. Кэмпбелл Р. Макконнелл, Сэенли Л. Брю. Экономикс т.2