Смекни!
smekni.com

Формування прибутку промислового підприємництва (стр. 10 из 11)

Найважливішою категорією ринкової економіки є прибуток. Саме при цьому умові фірма може стабільно існувати і забезпечувати собі основу для росту. Стабільний прибуток фірми виявляється у виді дивіденду на вкладений капітал, сприяє притягненню нових інвесторів і, отже, збільшенню власного капіталу фірми. Тому стає ясним інтерес до проблем прибутковості діяльності фірми. Прибуток, точніше, її максимизація виступає безпосередньою ціллю виробництва в будь-якій галузі національної економіки. Виробники, проте, можуть зштовхуватися з особливими ситуаціями, що висувають на перший план рішення проблем, що не укладаються в річищемаксимизації прибули, або визиваючихнавіть протиріччя з цією ціллю: наприклад, різке зниження цін для виходу на нові ринки або проведення дорогих рекламних компаній для притягнення споживачів, здійснення мір екологічного порядку і т.п. Але всі подібні кроки носять усе ж тактичний характер і в кінцевомурахункупідпорядкованірішенню головної стратегічної задачі - одержання можливо великий прибули.

У залежності від часу, що затрачається на зміну кількості використовуваних у виробництві ресурсів, короткостроковий і довгостроковий періоди в діяльності фірми.

Короткостроковий - той, протягом якого підприємство не може змінити свої виробничі потужності. У цей період воно в стані домагатися зсувів лише в інтенсивності використання цих потужностей - через ресурси (сировина, паливо, енергія, живапраця і т.п.), що піддаються швидкому коригуванню.

Довгостроковий період - такий, що достатній для зміни кількості всіх що залучаються ресурсів, включаючи виробничі потужності. Протягом цього періоду можуть виникати нові фірми і закриватися старі.

Короткостроковий і довгостроковий періоди не є чітко визначеними інтервалами, однаковими для всіх галузей. Останнірізняться, насамперед, по можливостях зміни виробничих потужностей, а не по тривалості. Наприклад, у легкій промисловості ці зміни можуть бути досить швидко здійснені (так, підприємство по пошиттю одягу розширить свої виробничі потужності за декількаднів, установив додаткові столи для розкрою тканин і швейні машини). У важкій промисловості цей процес потребує значно більшого часу (наприклад, для будівництва нового нафтопереробного заводу може знадобитися декілька років).

Суть розходження між періодами складається в можливості зміни виробничих потужностей. У рамках короткострокового періоду неможливо ввести в будуй нові потужності, але можливо підвищить ступінь їхній використання. У межах довгострокового періоду можна розширити виробничі потужності. Розподіл на два періоди має велике значення при визначенні стратегії і тактики фірми в максимізації прибутку.

Крива попиту, із яким зштовхується окрема конкурентна фірма, цілком еластична. Фірма не може домогтися більш високої ціни, обмежуючи об’єм випуску; не потре буває вона й у більш низькій ціні, для того щоб збільшити свійоб’єм продажів.

Очевидно, що крива попиту на продукцію фірми є в той же час кривою прибутку. Те, що виступає як ціна за одиницю продукції для покупця, є прибутком від одиниці продукції, або середнім прибутком, для продавця. Сказати, що покупець повинний сплатити ціну в 100 дол. за штуку, - те ж саме, що сказати: прибуток від одиниці продукції, або середній прибуток, отриманий продавцем, дорівнює 100 діл. Середній прибуток AR (Average Revenue) і ціна - це те саме, розглянуте з різних точок зору.

Валовий прибуток TR (Total Revenue) при будь-якому рівні продажів може бути легко визначений шляхом множення ціни на відповідну кількість продукції, що фірма може продати. У цьому випадку валовий прибуток збільшується на постійний розмір - 100 діл. - з кожною додатковою одиницею продажів. Кожнийпроданий виріб додає рівно свою ціну до валового прибутку.

Всякий разом, коли фірма обмірковує, наскільки змінити об’єм виробництва, вона буде стурбована і тим, як зміниться її прибуток у результаті цього зсуву у випуску. Який буде додатковий прибуток від продажу ще однієї одиниці продукції?

Граничний прибуток є доповнення до валового прибутку, тобто додатковий прибуток, що є результатом продажу ще однієї одиниці продукції. Валовий прибуток збільшується на постійну суму з кожної додатково проданою одиницею. У умовах чистої конкуренції ціна товару єпостійної для окремої фірми; додаткові одиниці, отже, можуть бути продані без зниження ціни продукту. Це означає, що кожна додаткова одиниця продажів приєднує точно свою ціну - у даному випадку 100 діл. - до валового прибутку. І граничний прибуток - це збільшення валового прибутку. Граничний прибуток постійний в умовах чистої конкуренції, тому що додаткові одиниці можуть бути продані по постійній ціні. На малюнку 2 подані прямі, що характеризують валовий і граничний прибуток фірми.


Мал. 2 Попит, граничний прибуток і валовий прибуток фірми.

При фіксованій ринковій ціні перед конкурентним виробником коштують три взаємозалежних питання:

1. Чи варто робити?

2. Якщо так, таяка кількість продукції?

3. Який прибуток (або збиток) буде отримана?

У короткостроковому періоді частина валових витрат фірми є перемінними витратами, а інші - постійними витратами. Останні повинні бути оплачені "із кишені", навіть коли фірма закривається. У короткостроковому періоді фірма зазнає збитків, рівні її постійним витратам, коли виробництво знаходиться на нульовому рівні. Це означає, що, можливо, не існує жодного рівня виробництва, при якому фірма одержувала би прибуток, але фірма могла б усе-таки робити за умови, що, роблячи так, вона понесе збиток менший, чим утрата постійних витрат, із яким вона зіткнеться при закритті. Іншими словами, правильна відповідь на питання: " чи Варто робити? " - такий: фірмі варто здійснювати виробництво в короткостроковому періоді, якщо вона може одержати або економічний прибуток, або збиток, що менше, чим її постійні витрати.

Припустивши, що фірма буде робити, доречно поставити друге питання: "Скільки продукту повинний бути зроблений? " Відповідь тут цілком очевидна: у короткостроковому періоді фірмі варто робититакийоб’єм продукції, при якому вона максимізує прибуток або мінімізує збитки.


Висновок. Висновки, пропозиції.

Застававиживаності підприємства - його стабільність на ринку. Щоб підприємство могло ефективно функціонувати і розвиватися, йому насамперед потрібна усталеність грошового виторгу, достатньої для розплати з постачальниками, кредиторами, своїми робітниками, місцевими органами влади, державою. Після розрахунків і виконання зобов'язань необхідна ще і прибуток, обсяг якогоповинний бути, принаймні, не нижче запланованого. Але фінансова усталеність не зводиться тільки до платоспроможності. Для досягнення і підтримки фінансової стабільності важливі не тільки абсолютні розміри прибули, скільки щодо обсягу капіталу й обсягу його виторги, тобто показники рентабельності.

Ріствиторгу і прибутків, що сприяє нарощуванню рентабельності, ростуусталеності підприємства, зменшеннюможливості його банкрутства, раціональний лише до визначенихмеж, оскільки, як правило, високу рентабельність ринкових позицій забезпечують, діючи з підвищеним ризиком. У цьому випадку зростають потенційні можливості збитків, а в наступному і банкрутства.

Результати підприємницької діяльності багато в чому вирішуються вибором складу і структури, що виготовляється і реалізованих товарів, що робляться послуг. Тут важлива не тільки загальнийрозмірвитрат, але і залежність між постійними і перемінними витратами, що визначають швидкість обороту капіталу. Велике значення має для дії менеджера або керівника урахування повною мірою особливостей тієї стадії життєвого циклу, на якому знаходиться фірма.

Прямуючи вирішити постійно виникаючі конкретні питання, одержати кваліфіковану оцінку фінансового положення, керівники підприємств усе частіше удають до даних урахування і, як слідство, до даних фінансового й управлінського аналізу. При цьому вони, як правило, не задовольняються констатацією розміру показників звітності, а розраховують одержати конкретний висновок про достатність платіжних засобів, нормальних співвідношеннях власного і позикового капіталу.

У цих умовах змінюється роль бухгалтерії, у чиї функції входить не тільки забезпечення поточного урахування й упорядкування звітності, але й аналіз фінансового положення з метою ефективного керування підприємством. Задовольнити нові запити адміністрації має можливість тільки бухгалтер аналітик, спроможний розібратися в економіці підприємства, виявити її хворі місця на основі фінансово-облікових даних, здійснити податкове планування. Цілком очевидно, що фінансовийдобробут фірми прямо пропорційно рівню організації в ній системи управлінського урахування.

Для реалізації даних задач необхідна реальна база. Такою базою і є облікова політика підприємства, розробка і реалізація облікової політикипов'язані з практичним здійсненням бухгалтерського обліку на підприємстві.

Розрахунки як загальної, так і порівняльноїекономічної ефективності витрат не повинні обмежуватися показниками , що узагальнюють. Для всебічного обгрунтування й аналізу економічної ефективності витрат, виявлення резервів підвищення їхньої ефективності при прийнятті остаточних рішень варто використовувати додаткові показники, що характеризують окремі сторони одержуваного ефекту: продуктивність праці, фондовіддачу, питомі капітальні вкладення, економія сировини, матеріалів, палива, енергії, зниження витрат виробництва, соціальні результати.

У умовах ринкової економіки основним критерієм оцінкигосподарської діяльності підприємств, фірм служатьприбуток і рентабельність стосовно фондів. Якщо на рівні народного господарства найбільше достовірним вираженнямцілі, що обоїться, виробництва є національний доход, то критерій оптимальності для підприємства ніяк не може збігатися з подібним критерієм для народного господарства. Це випливає з одного з найважливіших принципів побудови механізму інтенсивного господарювання на базі ринкової економіки, що полягає в тому, що в плануванні необхідно розрізняти економічні системи різного рівня. Пропозиції про так називану «системі показників» нереальні і неефективні. Дійсно, що повинно робити підприємство? Стежити за виконанняммножини окремих показників, що входять «систему», або працювати розкуто, самостійно, ініціативно, контролюючи і прямуючи до досягнення показника економічної ефективності, що узагальнює, виробництва - прибутку і рентабельності стосовно фондів? Відповідь на це питання тільки один - прибуток і рентабельність.