Смекни!
smekni.com

Аналіз рентабельності ВАТ "СНВО ім. Фрунзе" (стр. 5 из 7)

Слід проаналізувати також зміни бази та динаміку прибутку від реалізацій окремих видів продукції, величина якої залежить від трьох факторів першого порядку: обсягу продажу продукції (VРПі), собівартості (Сі) і середньореалізаційних цін (Ці). Факторна модель прибутку від реалізації окремих видів продукції має вигляд:

Пі = VРП і * (Ці – Сі) .(2.2)

Розрахунок впливу факторів на зміну суми прибутку за окремими видами продукції виконується методом базисних підстановок:

П б = VРП б (Ц б – С б) ;(2.3)

П умов 1 = VРП ф (Ц б – С б);(2.4)

П умов 2 = VРП ф (Ц ф - С б);(2.5)


П ф = VРП ф (Ц ф – С ф).(2.6)

Розрахунок впливу факторів:

ΔПзаг = П ф - П б;(2.7)

ΔПvрп = П умов 1 - П б;(2.8)

ΔП ц = П умов 2 - П умов 1;(2.9)

ΔП с = П ф - П умов 2 . (2.10)

Розрахунок зміни прибутку за окремими видами продукції для ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» зведемо в табл. Додатку В.

Так як структура експортної продукції досить широкий спектр є доцільним згрупувати продукцію в однорідні групи: Нафтопромислове обладнання та комплектуючі (А), Хімічне обладнання та комплектуючі (Б), Насоси та комплектуючі (В), Компресори та комплектуючі (Г), Інше обладнання та комплектуючі (Д), одиниці виміру шт.

Данні, подані в табл. Додатку В показують, за якими видами продукції зміни прибутку є позитивними, а за якими негативними і яки фактори вплинули відповідно позитивно і негативно, і в якій мірі.

На ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» порівняно з 2007 р ми спостерігаємо для 2008 р прибутковими є всі види продукції, а вже у 2009 р ми бачимо що продукція А і Б є збитковими. Найбільш негативний вплив здійснили такі фактори: зменшення обсягу виробництва і збільшення собівартості продукції. Прибутки у 2008 році отримані переважно за рахунок збільшення цін реалізації.

Для оцінки структурної політики підприємства використовується ціла система показників у тому числі і отримання максимального прибутку. На ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» зміни структури експорту продукції сприяли збільшенню прибутку у 2008 р на 134 тис. грн., а у 2009 р на 1175 тис. грн., так як в загальному обсязі реалізації збільшилась питома вага високорентабельних видів продукції.

Щоб встановити, які конкретно зміни відбулися в асортиментній політиці підприємства, проведемо більш детальний аналіз структур продажу з урахуванням прибутковості окремих видів продукції.

Дані занесено до таблиці Додатку Г.

Розрахунок факторного аналізу висвітлимо в аналітичній табл. Додатку Д розрахунку впливу структури товарної продукції на суму прибутку від експорту.

Із табл. Додатку Д видно, що більш доходними видам продукції є вид Г та наближеним до нього вид Д. Але саме завдяки збільшенню долі виробу Г в загальному обсязі продажу сприяло збільшенню прибутку.

При цих розрахунках слід мати на увазі, що результати розрахунків в даному випадку будуть не досить точними, так як ми не враховуємо вплив структури на інші фактори.

2.3 Аналіз рівня рентабельності виробничої діяльності

Рентабельність виробничої діяльності (окупності витрат) – відношення валового (П рп ) або чистого прибутку (ЧП) до суми витрат по реалізованій продукції(З рп ):

RЗ= П рп / З рп , або RЗ=ЧП / З рп .(2.11)

Він показує, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції. може розраховуватись в цілому по підприємству, окремим його підрозділам і видам продукції.

Аналогічним чином визначається окупність інвестиційних проектів: отримана або очікувана сума прибутку від проекту відноситься до суми інвестицій в даний проект.

Рентабельність продажу – відношення прибутку від реалізації продукції, робіт та послуг або чистого прибутку до отриманого виторгу (В):

RЗ= П рп / В, або RЗ=ЧП / В.(2.12)

Характеризує ефективність підприємницької діяльності: скільки прибутку підприємство має з гривні продаж. Широко застосовується цей показник в ринковій економіці. Розраховується в цілому по підприємству та окремим видам продукції.

Рівень рентабельності виробничої діяльності, розрахований в цілому по підприємству, залежить від трьох основних факторів першого порядку: зміни структури реалізованої продукції, її собівартості та середніх цін реалізації.

Факторна модель цього показника має вигляд:

R = П(при VРП общ.., УД і, Ц і, Сі) / И(при VРП общ.., УД і* Сі). (2.13)

Розрахунок впливу факторів першого порядку на зміни рівня рентабельності в цілому по підприємству виконаємо методом базисних підстановок:

Rб = П б (при VРП общ б.., УД б, Ц б, Сб) / З б (при VРП общ. б., УД б* Сб);(2.14)

Rумов1 = П умов 1 (при VРП общ ф.., УД б, Ц б, Сб):З умов (при VРП общ. ф., УД б* Сб); (2.15)

Rумов2= П умов 2 (VРП общ ф.., УД ф, Ц б, Сб):З умов 1 (при VРП общ. ф., УД ф* Сб);(2.16)

Rумов3= П умов 3 (VРП общ ф.., УД ф, Ц ф, Сб):З умов 2 (при VРП общ. ф., УД ф* Сб);(2.17)

R ф = П ф (VРП общ ф.., УД ф, Ц ф, Сф) :З ф (при VРП общ. ф., УД ф* Сф);(2.18)

Δ R заг = R ф - Rб(2.19)

В тому числі:

Δ R vрп= R умов 1 - Rб(2.20)

Δ R уд= R умов1 – Rумов2 (2.21)

Δ R ц = R умов3 – Rумов2(2.22)

Δ R = R ф – Rумов3(2.23)

Таблиця 2.8

Розрахунок впливу кожного фактора на рентабельність виробничої діяльності

Зміна рентабельності за рахунок: розрахунок 2008р 2009р
Обсягу реалізації продукції Rумов 1 – Rб 56.05 56.05
Структури реалізованої продукції Rумов 2 - Rумов 1 -56.06 -48.55
Середніх цін реалізації Rумов 3 - Rумов 2 110.28 353.3
Собівартості Rф - Rумов 3 -86.54 -405.06
всього 23.73 -44.26

Отримані результати свідчать про те, що у 2008 р. рівень рентабельності зріс завдяки підвищенню середнього рівня цін на збільшення обсягу реалізації, зростання собівартості знизило рівня рентабельності на 86.54 %, а також рентабельності знизилась через зниження питомої ваги більш рентабельної продукції. У той же час у 2009 році ми бачимо зниження рентабельності на 44.26 % Це сталось через різке підвищення собівартості продукції, навіть значне підвищення середньо реалізаційних цін не перекрило такі зрушення в собівартості продукції.


3. Вдосконалення аналізу рентабельномті діяльності підприємства

Останнім часом все більш уваги приділяється методикам аналізу прибутку, що базуються на розподілі виробничих витрат на змінні і постійні і категорії маржинального доходу. Така методика широко застосовується в країнах з розвинутими ринковими відносинами.

Вона дозволяє вивчити залежність прибутку від невеликого кола найбільш важливих факторів і на базі цього керувати процесом формування її величини.

На відміну від методики аналізу прибутку, що застосовується на вітчизняних підприємствах, вона дозволяє більш повно врахувати взаємозв’язок між показниками і точніше виміряти вплив факторів. Покажемо це за допомогою порівняльного аналізу.

В нашій країні при аналізі прибутку використовують наступну модель:

П = К(Ц – С),(3.1)

де П – сума прибутку; К – кількість реалізованої продукції; Ц – ціна реалізації; С – собівартість одиниці продукції.

При цьому виходять з того, що всі наведені фактори змінюються самі по собі, не залежно одне від одного. Прибуток змінюється прямо пропорційно обсягу реалізації, якщо реалізується рентабельна продукція. Якщо продукція збиткова, то прибуток змінюється обернено пропорційно обсягу реалізації.

Одна ту не враховується взаємозв’язок обсягу виробництва (реалізації) продукції і її собівартості. При збільшенні обсягу виробництва вартість одиниці продукції знижується, так як частіше зростає тільки сума змінних витрат (відрядна заробітна плата виробничих працівників, сировина, матеріали, технічне паливо, електроенергія) а сума постійних витрат (амортизація, оренда приміщень, по часова оплата працівників, заробітна плата та страхування адміністративно-господарського персоналу) залишається, як правило, без змін. І навпаки, при зниженні виробництва собівартість виробів зростає через те, що на одиницю продукції припадає більше постійних витрат.

В зарубіжних країнах для забезпечення системного підходу при вивченні факторів зміни прибутку і прогнозування її величини використовують маржинальний аналіз, в основі якого покладено маржинальний дохід.

Маржинальний дохід (МД) – це прибуток в сумі з постійними витратами підприємства (Н):

МД = П + Н.(3.2)

Звідси

П = МД – Н.(3.3)

Сума маржинального доходу можна в свою чергу представити у вигляді добутку кількості проданої продукції (К) і ставки маржинального доходу на одиницю продукції (Дс):

П = К*Дс – Н,(3.4)

Дс = Ц – V,

П = К(Ц–V)–Н, (3.5)

де V – змінні витрати на одиницю продукції.

Формула (3.4) використовується для аналізу прибутку від реалізації одного виду продукції.

Вона дозволяє визначити зміну суми прибутку за рахунок кількості реалізованої продукції, цін, рівня питомих змінних та суми постійних витрат. Вихідні данні для аналізу приведені в табл. 3.1.

Для аналізу ми візьмемо показники за виробами що віднесені до групи Д і занесемо їх до таблиці 3.1 данні для факторного аналізу прибутку.

Таблиця 3.1

Данні для факторного аналізу прибутку по групі Д інших виробів (комплектуючі)

Показники 2000 2006 2007
Обсяг реалізації продукції, 208912 309717 268265
Ціна реалізації, тис. грн. 0,14252 0,15698 0,25293
Собівартість продукції, тис. грн.. 0,07581 0,14516 0,17822
Утому числі змінні витрати, тис. грн.. 0,05564 0,10655 0,13082
Сума постійних витрат, тис. грн. 4214 11958 12716
Прибуток, тис. грн.. 13935,865 3660,854 20092078

Розрахунок впливу факторів на зміну суми прибутку виконаємо методом базисних підстановок: