Смекни!
smekni.com

Безробіття і його види (стр. 5 из 6)

Однак на цьому процес не закінчується. Через деякий час профспілки почнуть вимагати провести індексацію заробітної плати, у відповідь на що підприємці скоротять частину робітників (з метою недопущення зростання витрат). Безробіття повернеться до свого природного рівня, і крива Філліпса зсунеться вправо, проходячи через точку А′.

Якщо держава здійснить нові кроки по скороченню безробіття до рівня u3, то рівень інфляції вже складе π3. На кривій Філліпса комбінації u3, π3 відповідатиме точка D. Після індексації заробітної плати і скорочення зайнятості до u* крива Філліпса знову зсунеться вправо і пройде через точку А″. Подальші такі дії держави визиватимуть аналогічні наслідки: за кожною спробою скоротити безробіття слудуватиме зростання цін і повернення безробіття до природної норми.

Таким чином, ми бачимо, що закони економіки виявляються сильнішими, ніж бажання і волі держави. Своїми діями держава провокує не тільки зростання цін, але й збільшення безробіття, попадаючи в результаті в хибне коло стагфляції (крива, яка проходить через точки C, D і далі).Це означає, що боротьба з безробіттям за рахунок інфляції не може дати бажаємих результатів, і про це свідчить світова практика. Якщо держава прагнутиме як тільки можливо більше скоротити рівень безробіття, то слідом за інфляцією погіршиться стан платіжного балансу, знизиться конкуренція, затримаються темпи економічного зростання. Все це поступово зведе нанівець спроби боротьби з безробіттям. Тому, проводячи такі політичні рішення, держава повинна дуже ретельно зважувати всі „за” та „проти” своїх дій. Досвід більшості західноєвропейських країн показує, що всі уряди незалежно від їх партійної належності при спробі понизити рівень безробіття нижче 5% відчували потім великі труднощі

Звідси витікає, що державна політика в області зайнятості повинна грунтуватися виходячи передусім із визначення типу безробіття: держава повинна боротися не з будь-яким безробіттям, а лише з циклічним.

Далі, виробляючи конкретні засоби по скороченню безробіття і збільшенню зайнятості, припустимо використання будь-яких інфляційно безпечних методів:

а) зниження податкових ставок на бізнес;

б) удосконалення системи інформації про вільні робочі місця;

в) утворення і покращення діяльності бірж праці;

г) розвиток системи перепідготовки кадрів;

д) утворення умов для розвитку малого і середнього бізнесу;

є) розробка особливих цільових програм працевлаштування молоді, жінок і робітників галузей, які реконструюють.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАЙНЯТОСТІ ТА БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ

Зайняте населення становить частину трудових ресурсів суспільства. В Україні – це особи віком від 16 до 55 років (жінки) і 60 років (чоловіки), а також особи пенсійного віку і молодь, молодша від зазначеного віку, якщо вона зайнята в народному господарстві. До складу зайнятих належать:

· наймані працівники, особи, які працюють самостійно (підприємці, фермери, творчі працівники), зайняті в органах державної влади й управління;

· особи, котрі служать в армії або отримують професійну підготовку (учні, студенти денних форм навчання);

· особи, що виконують суспільно-оплачувані роботи;

· особи, зайняті вихованням малолітніх дітей, доглядом за інвалідами чи людьми похилого віку, громадяни інших країн, які проживають в Україні, працюють у народному господарстві.

Загроза безробіття в умовах України пов’язана не зкризою надвиробництва, вичерпанням місткості ринку, як у західному світі, а з сучасною кризою недовиробництва, неузгодженністю процесів вивільнення, перерозподілу та працевлаштування робітників, тобто з глибокими деформаціями, що мали місце в попередній економічній системі та наступною економічною політикою.

Український ринок праці та зайнятість мають свої особливості. Йдеться про ті із них, що виявились упродовж 90-х років ХХ ст. Акцентування уваги саме на цьому періоді зумовлене тим, що раніше в Україні існувала інша економічна система. Отже, в останнє десятиріччя відбулись такі зміни:

· скорочення зайнятості і зростання рівня безробіття, починається з середини 90-х років. Основною причиною звільнень працівників є розпочата структурна перебудова економіки: припинення діяльності підприємств, продукція яких не знаходить збуту або виявляється неконкурентноздатною, перехід до інших форм власності. Такі процеси переживали всі країни перехідної економіки і скрізь, де вони розпочинались, зростала кількість безробітних, але в умовах, коли перехід до ринку відбувається послідовно, працездатні, звільнені з державних установ та підприємств, знаходять роботу на нових підприємствах недержавної форми власності, розпочинають власну справу тощо.

· існування в Україні вимушеної зайнятості (прихованого безробіття). До тих, хто є неповно зайнятими, належать люди, які перебувають у вимушених відпустках з ініціативи адміністрації, працюють неповний робочий день або тиждень.

· зміна структури зайнятості, тобто співвідношення між людьми. Що працюють у різних сферах (галузях) економіки.

В умовах становлення ринкової економіки особливо гострою проблемою є безробіття серед молоді, яке дедалі зростає. Для її вирішення необхідно створити реальні передумови для обгрунтованого вибору професії та місця роботи з урахуванням потреб ринку праці, а також покликання, здібностей та психофізіологічних можливостей молодої людини та її професійної підготовки.

Важливим напрямом запобігання безробіттю серед молоді є реалізація спеціалізованих програм, які забезпечують розширення зайнятості молоді шляхом створення для неї додаткових робочих місць без великих матеріальних витрат, зокрема шляхом організації сезонної і тимчасової участі в проведенні сільськогосподарських робіт, обслуговуванні і ремонті сільськогосподарської техніки, транспортуванні і реалізації урожаю, через надання допомоги інвалідам, людям похилого віку, через роботу в лікарнях, інтернатах, дитячих будинках та ін.

За даними матеріалів вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності, за січень-вересень 2005 р. Середньомісячна чисельність економічно активного населення віком 15-70 років становила 22,3 млн. осіб, з них 20,7 млн. осіб, або 93% були зайняті економічною діяльністю, решта – не мали роботи, але активно її шукали та були готові приступити до неї, тобто тобто відповідно до методології Міжнародної організації праці (МОП) класифікувалися як безробітні. Середньомісячна кількість безробітних (за методологією МОП) працездатного віку ( особи, що самостійно шукали роботу, та ті, що перебували на обліку у державній службі зайнятості ) становила 1,5 млн. осіб, або 7,6% від чисельності економічно активного населення.

За 2005 рік послугами державної служби зайнятості скористалися 2,9 млн не зайнятих трудовою діяльністю громадян, з них 65,4% зверталися до цієї установи упродовж року. На обліку у державній службі зайнятості на 1 січня 2006 року перебувало 903,5 тис. незайнятих громадян, з них кожний другий проживав у сільській місцевості. Серед зазначеної категорії громадян 97,6% мали офіційний статус безробітних, з них більш ніж двом третинам було призначено допомогу по безробіттю.

Із кожних 100 зареєстрованих безробітних 45 раніше займали робітничі місця, 25 – посади службовців, решту становили особи без професії або такі, що займали місця, які не потребують спеціальної підготовки.

Дисбаланс у розподілі виробничих ресурсів та робочої сили зумовлює значну міжрегіональну диференціацію зареєстрованого безробіття. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття спостерігався у Тернопільській області ( 6,6% ), а найнижчий – у м. Києві ( 0,4%).

21 червня Київський міський центр зайнятості провів загальноміський інформаційний захід „Робочих місць багато – давайте працювати!”, призначений насамперед для випускників, безробітних та осіб, що прагнуть змінити місце роботи. В акції взяли участь 220 підприємств столиці та 46 навчальних закладів. До увани відвідувачів було представлено 45000 вакансій, також була змога проконсультуватися із професійними юристами, психологами тощо.

Київський міський голова Олександр Омельченко заявив, що на 1 червня 2005 у столиці офіційно зареєстровано 16 тисяч безробітних, з них 13 тисяч – не мають постійної роботи понад 3-4 місяці. Вакансій же пропонується більш ніж достатньо - 27 тисяч. Половина вакансій запрошують на роботу робітників, ще третина – службовців, решта робочих місць призначені для людей без спеціальної освіти. Столичний голова вважає таку тенденцію позитивною: „Маючи забезпечений ринок праці, ми маємо безробіття. Це хороші показники, оскільки ті громадяни, які безробітні, шукають кращу роботу, тобто більш високооплачувану, ніж їм пропонують”. За перші п’ять місяців 2005 року послугами Київського центру зайнятості та 10 районних центрів скористалися 18,4 тисячі громадян, що в 1,1 раза більше, ніж за такий період 2004 року. За даними підприємств,установ та організацій столиці в дію було введено 12,3 тисячі робочих місць.Протягом п’яти місяців 2005 року 3,2 тисячі людей пройшли професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації при центрах зайнятості.[12]

За повідомленнями підприємств, установ та організацій, кількість вільних робочих місць і вакантних посад упродовж грудня 2005 р. скоротилася на 12,1% більша, ніж у 2004 р.

Навантаження незайнятого населення,яке звернулося за сприянням у працевлаштуванні до державної служби зайнятості,на 1 вакансію загалом по країні загрудень 2005 р. зросло з 4 до 5 чоловік. За регіонами значення цього показника коливалося від 0,2 чоловіка у м. Києві до 27 чоловік у Черкаській області.