Акція на пред'явника може випускатися як в паперовій, так і в без паперовій формі. Якщо вона випускається в паперовій формі, то на її бланку ім'я власника не вказується. Якщо ж вона випускається у вигляді комп'ютерного запису, то у файлі електронного депозитарію напроти прізвища власника просто вказується кількість акцій.
Емітент; що випустив акції на пред'явника, може не знати в кожний потрібний момент, хто є його акціонером та якою кількістю його акцій володіють конкретні інвестори. Перехід таких акцій із власності одних інвесторів у власність інших не вимагає, щоб на бланку фіксувалась дата переходу права власності, ставилися підпис уповноваженої особи та печатка емітента.
На такі акції виплата дивідендів здійснюватиметься особі, котра пред'явить належні їй акції або відповідний документ депозитарію про те, що цьому інвестору належить певна кількість акцій і вони знаходяться на збереженні в депозитарії.
Якщо акції на пред'явника випущені у вигляді електронних цінних паперів, то емітент повідомляє про розміри дивідендів депозитарій, який, спираючись на показники файла акціонерів, здійснює виплату дивідендів. У ряді випадків депозитарій може видавати документи, що підтверджують наявність акцій у власності конкретних інвесторів, згідно з якими останні можуть отримати гроші в емітента. Існують також схеми, коли вся сума дивідендів перераховується депозитарію, а той перераховує конкретні дивіденди на банківські рахунки інвесторів. В цьому випадку інвестори отримують свої дивіденди в банку.
У традиційному вигляді номінальна акція представляє собою цінний папір, на бланку якого вказана його номінальна вартість. На бланку ж без номінальної акції цім номінальна вартість не зазначається. Електронні акції також можуть бути номінальними та без номінальними. В першому випадку номінальна вартість акції зазначається в комп'ютерному файлі поряд з кількістю акцій, у другому - просто проставляється кількість акцій.
Вітчизняними акціями є такі акції, які випущені і знаходяться в обігу на території держави, де здійснена державна реєстрація емітента. По відношенню до інших держав, на території яких укладатимуться угоди з приводу акцій даного емітента, вони будуть іноземними акціями. Наприклад, емітент, головний офіс якого знаходиться в Україні та який внесений в український державний сектор юридичних осіб, випустив акції, частина яких знаходиться в обігу в Україні, а інша за її межами. Ті акції, що перебувають в обігу на українському ринку цінних паперів, є вітчизняними; ті ж які знаходяться в обігу на іноземних ринках, будуть по відношенню до останніх іноземними. З іншого боку, коли керівний офіс емітента знаходиться в будь-якій іноземній країні і в цій країні емітент занесений до державного реєстру, то його акції, якщо вони перебувають в обігу на території України, є іноземними. Ринки таких акцій в Україні ще тільки формуються.
Це такі акції, які продаються емітентом безпосередньо або через посередників у власність інвесторів. Емітент здійснює продаж акцій при їх випуску. Купуючи акції інвестор сплачує їх вартість. Законодавство України, як і законодавство інших країн, припускає можливість оплати вартості акцій, що випускаються, грошовими коштами, майном та немайновими правами, цінними паперами.
Емітент може здійснювати додаткові випуски акцій з метою збільшення статутного фонду. Акції додаткового випуску також можуть продаватися або акціонерам, або новим інвесторам. Однак бувають випадки, коли емітент приймає рішення про капіталізацію частини свого нерозподіленого прибутку за деякі роки. Тобто на певну суму вказаного прибутку додатково випускається відповідна кількість акцій за номінальною вартістю, що дорівнює номінальній вартості раніше випущених акцій. При цьому суми нерозподіленого прибутку перетворюються в засоби статутного фонду (капіталізуються) та зараховуються як оплата акцій додаткового випуску. В свою чергу, акції додаткового випуску безкоштовно передаються емітентом у власність акціонерів з дотриманням відповідної пропорційності. Виходячи з того, що акціонери не сплачують вартість отриманих акцій, тобто останні дістаються їм (буцім) даром, то такі акції називаються преміальними.
В іноземній практиці регулювання ринків цінних паперів не має єдиного кількісного критерії, на основі якого можна було б впевнено стверджувати, що певні акції є акціями вільного обігу, а інші з обмеженим колом обігу. Це питання пов'язане з визначенням відкритого і закритого випусків акцій. Саме тому законодавства більшості країн, включаючи й українське, дають описання критеріїв їхнього розмежування. Так, коли емітент пропонує свої акції для продажу усім потенційним інвесторам, а не будь-якій групі, то такий випуск вважається відкритим. Іншими словами, в даному випадку емітент завчасно не знає, хто з потенційних інвесторів стане його акціонером. Якщо ж емітент продає свої акції тільки визначеним й відомим йому інвесторам, то такий випуск є закритим.
Але не всі країни застосовують описані критерії при розмежуванні вільного та обмеженого обігу акцій.
На практиці, акції відкритого випуску в подальшому знаходяться у вільному обігу, а акції закритих випусків у подальшому можуть знаходитися в обмеженому обігу, або взагалі поза всяким обігом.
Вільний обіг означає, що акції емітента можуть переходити із власності одних інвесторів у власність інших і на них може укладатися різна кількість угод. Жодних обмежень щодо їх обігу умовами випуску не передбачається.
Обмежений обіг означає, що акціонери можуть відчужувати акції, що є у них у наявності, третім особам, тобто за межі кола акціонерів даного емітента, при дотримав певних умов. Цими умовами можуть бути, зокрема, встановлення акціонерам заборони відчужувати акції, що є у них в наявності, протягом певного періоду; припустимість відчуження акціонером акцій після отримання згоди на це емітента та інші.
Поза обігом акції знаходяться у тих випадках, коли акціонери не можуть відчужувати акції, що є у них, третім особам, тобто за межі кола акціонерів, однак можуть їх перепродавати один одному або емітенту. В останньому випадку емітент також не має права продавати викуплені акції третім особам, але має змогу продавати їх своїм акціонерам.
Після придбання акцій між емітентом та акціонером виникає ряд прав і обов'язків.
До переліку прав емітента можна віднести: право на визначення напрямків господарської діяльності; право на укладання контрактів від свого імені; право відповідати за свої обов'язки і не відповідати за обов'язки акціонера; право розпоряджатися долею випущених, але не сплачених у встановлені строки акцій; право вимагати інформацію, яку акціонер зобов'язаний повідомляти емітентові згідно із статутом.
До переліку основних обов'язків емітента, як правило відносяться: обов'язок направляти акціонерам щорічні звіти про результати господарської діяльності та фінансове становище; сплата дивідендів в строки, зазначені в статуті чи умовах випуску акцій; проведення щорічних зборів акціонерів; повідомлення акціонерів про матеріально значиму інформацію та інше.
Права акціонера можна розділити на майнові та немайнові. До майнових відносяться: право отримувати дохід у вигляді дивіденду; право на отримання частки майна емітента, грошових коштів, цінних паперів, майнових прав, які залишаються у нього після розрахунків з бюджетом та кредиторами; право на придбання за пільговою ціною акцій нового випуску або інших цінних паперів, що випускаються потім емітентом; право на придбання за пільговою ціною товарів та послуг, що виробляються емітентом; право на обмежену відповідальність в межах пайової участі за боргами емітентів перед третіми особами у випадку ліквідації останнього/в даному контексті термін "треті особи" означає кредиторів емітента, його партнерів по господарській діяльності трудовий колектив та деякі інші /.
До групи немайнових прав акціонерів відносяться: право на участь в управлінні справами емітента; право голосу на загальних зборах акціонерів; право на висунення кандидатур у виборні керівні органи емітента; право на внесення пропозицій щодо господарської діяльності емітента; право на отримання регулярних звітів емітента, що стосуються результатів його господарської діяльності та фінансового становища; право на отримання від емітента інформації, що може суттєво вплинути на рішення акціонера щодо купівлі нових або продажу старих акцій; право на участь в розподілі власності, що належить емітенту, у випадку його ліквідації та інше.
Основними акціонерів можуть бути : обов'язок своєчасно сплатити вартість акцій, що продаються за підпискою; за запитом емітента повідомляти відомості про те, чи є він дійсним чи номінальним власником акцій; надавати емітенту інформацію, що заноситься до книги реєстрації іменних цінних паперів; доводити до відома емітента у випадку придбання п'яти і більше відсотків випущених акцій та інше.
Література
1. Фінанси України - підр. за ред. Огійчуко М.Ф. – К. 2008 р.
2. Фінанси України – журнал - № 3-12 – 2009 р.
3. Фінансове право – підр. за ред. Марков В.Г. – К. – 2007 р.