Смекни!
smekni.com

Державна політика розвитку малого та середнього підприємництва (стр. 2 из 6)

3.Форми державної і недержавної підтримки малого і середнього підприємництва

Невід'ємною складовою державної політики сприяння розвиткові підприємництва є політика підтримки малих і середніх підприємницьких структур. Саме на базі масового розвитку малих підприємницьких структур зарубіжні країни досягають значних успіхів господарювання, забезпечують соціально-політичну стабільність у суспільстві, формують умови для зростання зайнятості і достатків значної частини населення.

Саме тому уряди цивілізованих країн з ринковою економікою приділяють багато уваги розвиткові малого бізнесу, розробляють механізми підтримки підприємницьких організацій. Активна політика держави сприяє інтенсивному розвиткові малих підприємницьких структур. Інтенсивність їх розвитку можна проаналізувати на прикладі таких країн, як США, Японія, держав Західної Європи (Франція, Швеція, Італія, Німеччина та ін.). Зокрема, у США 1960 року функціонувало близько 5 млн. малих і середніх компаній, а вже 1970-го їх кількість зросла удвічі і становила понад 10 млн. одиниць, 1980 року - 14 млн., а 1990-го -понад 20 млн. одиниць [2].

У Великобританії за останні вісім — десять літ щороку реєструється понад 900 нових компаній, які належать до сфери малого підприємництва. На таких підприємствах зайнято 30% робочої сили, вироблено близько 20% валового національного продукту. В Японії на підприємствах із чисельністю зайнятих до 500 чол. припадає 99,5% від їх загальної кількості. Діючі підприємства малого і середнього бізнесу в цій країні забезпечують 77% зайнятості населення, 52% обсягів продажу та 56,6% умовно чистої продукції переробних галузей промисловості. Специфіка розвитку малого бізнесу у Швеції полягає в тому, що в цій країні досить розвиненими є сімейний бізнес, споживча кооперація та різні підприємницькі угруповання на базі кооперативних зв'язків. У Німеччині практично немає розподілу на малі і середні підприємницькі структури. Ця сфера підприємницької діяльності виділяється як середній прошарок, який функціонує в різних сферах економіки. Згідно із прийнятою системою обліку в Німеччині, до малих підприємницьких структур належать підприємства із чисельністю працюючих до 50 чоловік, а обсяг виробництва - до 1 млн. марок. Отже, у світовій практиці господарювання мають місце різні вимоги і критерії віднесення підприємницьких структур до категорії малих та середніх. Це значно ускладнює процеси аналізу та оцінки впливу таких форм господарювання на розвиток національної економіки. У таблиці. 1. представлено дані, що характеризують розвиток малого і середнього підприємництва в розвинутих державах світу, Росії та Україні за такими показниками, як кількість МСП, що припадає на 1000 чол. населення, частка зайнятих у МПС у загальній чисельності зайнятих (%), частка МПС у ВВП (%). Дослідження показують, що в Україні вплив малого підприємництва на розвиток національної економіки, забезпечення зайнятості населення є набагато нижчим, аніж у розвинутих державах. Однак наведені дані щодо розвитку підприємництва е неповними, оскільки відбивають результати лише офіційно зареєстрованих функціо­нуючих структур. Тоді як у реальній ситуації, як показують вітчизняні і закордонні дослідження, значна кількість малих підприємницьких структур функціонує нелегально, а результати їх діяльності не знаходять відображення в офіційній статистиці. Отже, і реальні результати функціонування підприємницьких структур є значно вищими, аніж в офіційній економіці. Однак нелегальна частина малого бізнесу в Україні не тільки офіційно не обліковується, не оподатковується, а й існує поза увагою державної системи управління економічними процесами. Ураховуючи, що в Україні, за різними оцінками, до 50-60 % обсягів ВВП формує тіньовий сектор економіки, основну структуру якого становлять малі підприємницькі організації, проблеми державного управління процесами розвитку підприємництва набувають особливої актуальності.

Таблиця 1.

Показники, що характеризують розвиток малого і середнього підприємництва (МСП) у різних країнах світу

Країна Кількість МСП у розрахунку на 1000 чол. населення Частка зайнятих у МСП у загальній чисельності зайнятих (%) Частка МСП уВВП(%)
Великобританія 46 49 50
Німеччина 37 46 50
Італія 68 73 57
Франція 35 54 55
СІІІА 74,2 54 50
Російська Федерація 5,05 9,6 10
Україна 5,4 4,6 6

Аналіз і оцінка зарубіжного досвіду стосовно втручання держави в розвиток підприємництва показують, що під особливою державною опікою перебувають структури малого і середнього бізнесу. При цьому кожна держава, використовуючи типові важелі впливу на розвиток підприємництва, формує власну систему управління цими процесами, підтримуючи перш за все малі підприємницькі структури, масовість яких забезпечує зайнятість і добробут більшої частини населення, а відтак і стабільну економічну ситуацію в країні та ефективність функціонування національної економіки.

В Україні політику державної підтримки розвитку малого підприємництва започатковано 1991 року, тобто вже на першому етапі розбудови державності. Саме тоді створено Державний комітет України зі сприяння розвиткові малим підприємствам і підприємництву. Однак більшість рішень уряду стосовно підтримки підприємництва лишалися чинними лише на папері, а в реальній ситуації відбувалися процеси хаотичного розвитку малих підприємств у відриві від напрямів державної політики реформування вітчизняної економіки. Намагання уряду керувати процесами розвитку підприємництва виявилось у формі розробки і прийняття державних програм підтримки підприємництва. Так, 1993 року прийнято Програму державної підтримки підприємництва в Україні, 1996-го - Концепцію державної політики щодо розвитку малого підприємництва. У 1997-1998 pp. розроблено і частково реалізовано регіональні програми розвитку малого підприємництва, основну методологію розроблення і реалізацію яких використано при формуванні державної політики стосовно розвитку підприємництва в Україні на 1999-2000 роки.

Починаючи з 1998 року, політика держави спрямована на зниження адміністративного, і зокрема податкового, тиску на підприємницькі структури, які за чисельністю працюючих і обсягами виробництва належать до категорії малих форм господарювання. За цей період уведено нові нормативи щодо віднесення підприємницьких структур до категорії малих. В окремі підгрупи виділено підприємства з чисельністю працюючих до 10 осіб, до 20 осіб. Розроблено нові механізми оподаткування малих підприємницьких структур, включаючи можливість їх переходу на єдиний податок. Паралельно відбувалися зміни і в державній системі управління процесами розвитку підприємництва.

Зокрема, 1995 року ліквідовано Державний комітет України зі сприяння розвиткові малих підприємств і підприємництву. Його функції передано спеціальним відділам у Міністерстві економіки України. Пізніше було створено Відділ державного регулювання і аналізу розвитку малого підприємництва Міністерства економіки України.

1996 року створено Державний комітет України з питань розвитку підприємництва, який, починаючи з 1998-го, почав здійснювати активну політику дерегулювання підприємницької діяльності в напрямах зниження адміністративного і податкового тиску на малі підприємницькі структури, координації дій силових структур при розробленні ними нормативної документації, що визначає вимоги до діяльності підприємницьких організацій.

Реалізація державної політики останніх років забезпечила позитивні результати у сфері створення сприятливих умов для розвитку підприємництва. На теперішній час при обласних адміністраціях створено департаменти, які формують політику підтримки малого підприємництва і механізми її реалізації. Це значно наблизило державну політику підтримки підприємництва до реальних потреб регіонів, сприяло конкретизації державних програм.

Форми і методи підтримки малих підприємницьких структур за останні роки значно активізувалися на регіональному рівні. При цьому пошук шляхів вирішення проблем малого бізнесу здійснюється безпосередньо підприємницькими структурами при тісній взаємодії з адміністративними органами влади. Однак багато проблем і на нинішній день лишаються невирішеними. Досі не створено цілісної взаємопов'язаної системи підтримки малого підприємництва в Україні. Існуючі програми державного і регіонального рівня недостатньою мірою забезпечені фінансовими ресурсами, включаючи питання кредитування та страхування малого бізнесу. Державна політика передбачає реалізацію різних напрямів підтримки підприємництва, які недостатньою мірою взаємопов'язуються, а тому можуть забезпечувати різнопланові, суперечливі результати. Отже, одним із напрямів удосконалення процесів управління розвитком малого підприємництва слід вважати посилення досліджень на передпроектній стадії прий­няття рішень, розробленні програмних документів. На цій стадії необхідно здійснювати аналіз можливого взаємовпливу різних факторів на розвиток підприємництва, на базі якого відбирати найбільш доцільні напрями розвитку підприємництва, формувати відповідні механізми їх реалізації.

Загальну схему можливих напрямів державної підтримки підприємництва представлено на Рис. 1.

Рис. 1. Основні напрями державної підтримки малого підприємництва

З огляду на досягнення зарубіжного досвіду з питань підтримки державою малого підприємництва доцільно виділити такі чотири напрями:

– форми прямої фінансово-кредитної підтримки;