Смекни!
smekni.com

Державна промислова політика (стр. 2 из 6)

— суттєве посилення державного контролю за здійсненням валютних розрахунків, запобігання незаконному відтоку валютних цінностей за кордон;

— регулювання цін на продукцію природних монополій;

— вдосконалення організаційної структури і структур управління в промисловості;

— реструктуризація промислових підприємств.

2. Перелік пріоритетних (базових) галузей промисловості і виробництв

Світовий досвід доводить, що жодна з країн навіть найрозвиненіша, не ставить за мету досягнення ефективної конкуренції по всьому асортименту продукції, яку вона може виробляти. Пріоритет надається лише тим секторам економіки, які мають умови для отримання конкурентних переваг на світовому ринку. Відповідно до цього повинні розподілятися ресурсні можливості держави і окремих галузей.

Виходячи з кон'юнктури світового і внутрішнього ринків та наявності факторних умов, перш за все, розвинених і спеціалізованих факторів виробництва до пріоритетних галузей і виробництв, які можуть досить швидко підняти конкурентоспроможність своєї продукції, віднесено:

- в машинобудуванні - виробництво авіаційної і ракетно-космічної техніки, суднобудування, енергетичне і сільгоспмашинобудування, автомобілебудування, окремі виробництва електронної техніки і засобів зв'язку;

- в металургійній промисловості - виробництво тонкого автомобільного листа, високоміцних труб, водо- і газопровідних труб з покриттям, алюмінієвої фольги і губчастого титану, сталевих канатів і арматури;

- в хімічній і нафтохімічній -виробництво мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин, синтетичного корду, полімерів та виробів з них, магнітних стрічок та рентгенівської плівки на лавсановій основі, товарів побутової хімії, автомобільних шин і гумо-технічних виробів, зокрема важкогорючих конвейєрних стрічок;

- в деревообробній промисловості - виробництво фанери, картону, спеціальних видів паперу, деревностружкових та деревноволокнистих плит, меблів, вироб­ництво сірників;

- в легкій промисловості поглибленна переробка льону, шкірсировини, швейні та трикотажні виробництва.

В Україні ще не склався дійовий механізм інвестування масштабних технологічних змін. Державні науко­во-технічні програми часто не забезпечують кінцевих результатів.

Проте не можна не бачити, що швидкість розпаду неконкурентоспроможних виробників значно перевищує темпи створення нових конкурентоспроможних. Така ситуація вимагає подальшого підвищення ролі держави у недопущенні деіндустріалізації країни і відновлення попиту на продукцію вітчизняних виробників на внутрішньому і світовому ринку.

Вже на сьогодні фізичне і моральне старіння промислово-виробничих основних фондів набуло катастрофічних розмірів. За 1991 — 1998 роки в цілому по промисловості знос основних фондів зріс з 48,7% до 63%.

Україна за обсягом виробничих основних фондів входить до індустріальне розвинутих країн світу, але їх якісні показники поступаються сучасним вимогам науково-технічного прогресу. Функціональні можливості виробничих фондів істотно зменшилися внаслідок фізичного і морального старіння, їх галузева структура, яка була зорієнтована на обслуговування загальносоюзних потреб, багато в чому не відповідає вимогам нинішньої внутрішньої кооперації.

Пріоритетним мають стати науково-технологічні програми і проекти, пов'язані з розробленням, освоєнням та впровадженням у виробництво комплексних технологічних систем, досконаліших механізмів, устаткування і технологій для поглибленої переробки сировини, створення замкнутих технологічних циклів та випуску конкурентоспроможної продукції.

Нагальною проблемою структурної перебудови є спрямування науково-технічного потенціалу на перехід від традиційної технології до принципово нових технологічних процесів та комплексних технологічних систем, що змінюють технологічний уклад економіки.

Одним з найважливіших пріоритетів структурної політики, що має відігравати роль каталізатора-прискорювача в тенденціях зростання національної економіки є створення ефективних реґіональних структур у вигляді спеціальних (вільних) економічних зон.

Україна належить до числа енергодефіцитних країн. Майже половина потреби в енергоресурсах (47,1 відс., 1997 р.) покривається за рахунок імпорту. Основу власних природних ресурсів первинного палива (61,8 відс.) складає вугілля - найменш технологічно ефективний компонент паливно-енергетичного балансу, — частка власних ресурсів нафти і газу становить лише 8,1 і 28,6 відс. відповідно.

Становлення України як незалежної держави вимагає рахуватися також із загальносвітовими тенденціями у використанні енергоресурсів і енергії, забезпечуючи умови із захисту клімату землі і охорони навколишнього середовища через зменшення викидів парникових газів.

Виходячи з цього, перехід до енер­гозберігаючої моделі розвитку став найважливішим національним пріоритетом структурної трансформації базових галузей промисловості.

3.Машинобудування

А) Авіаційна і ракетно-космічна промисловість

Авіаційна промисловість визнана пріоритетною. Такий потужний авіаційний потенціал, яким володіє Україна, окрім нас мають ще лише сім країн світу.

Продовжуються роботи щодо реалізації державних пріоритетних програм Ан-70 та Ан-140. З початку льотних випробувань літака Ан-70 здійснено 198 польотів, загальна готовність програми створення літака — 85%.

Успішно проведено перший запуск української ракети-носія «Зеніт» з плавучої платформи у рамках міжнародного проекту «Морський старт».

11 жовтня 2000 року відбулася визначна подія — здійснено перший політ серійного пасажирського літака Ан-140.

Понад 40 підприємств та організацій України брали активну участь у його створенні та оснащенні.

Продовжуються випробування експериментальних зразків літаків Ан-70 та Ан-140. В жовтні 1999 року відбувся перший зліт серійного літака Ан-140, виготовленого на Харківському державному авіаційному підприємстві.

Новий пасажирський літак Ан-140, який завершує сертифікаційні випробування, має попит як в країнах СН/ (попередні замовлення складають понад 200 одиниць), так і в країнах далекого зарубіжжя.

У 1999 році відбулася міжнародна презентація Ан-70 на міжнародному авіасалоні «Лє Буржс-99» (Франція), а літака Ан-140 — на міжнародному аніакосмічному салоні «Макс-99» у Російській Федерації.

Ведеться робота щодо розширення зовнішньоекономічної діяльності підприємств. В заплановані строки виконується контракт щодо створення спільного виробництва літаків Ан-140 в Ірані. Київським державним авіаційним заводом «Авиант» з Російською Федерацією проводяться псредконтрактні переговори щодо створення спільного виробництва широкофюзсляжного пасажирсь­кого літака Ту-334.

В жовтні у Києві проходив авіасалон, який показав значні перспективи українського літакобудування.

З метою підвищення ефективності роботи галузі вирішується ще ряд питань:

- питання поставки v 2000 році перших чотирьох літаків Ан-140 вітчизняним експлуатантам через лізингову форму;

- в кооперації з підприємствами Російської федерації забезпечити реалізацію робіт по спільному проекту літака Ту-334 (побудова другого льотного зразка, проведен­ня сертифікаційних льотних випробувань);

- з метою забезпечення українських сксплуатантів вертольотами середнього класу необхідно підготувати пропозиції та прийняти рішення щодо організації в Україні спільного виробництва російського вертольоту Ка-226 або іншого;

- забезпечити державний нагляд і регулювання безпеки польотів експериментальних повітряних суден та наявного авіаційного парку промисловості;

- забезпечити реалізацію положень, які витікають із міждержавних угод по розробці, виробництву та експлуатації авіаційної техніки (всього дев'ять міждержавних угод).

Б) Суднобудування

Суднобудування законодавче визнано пріоритетною галуззю економіки України. Темп росту виробництва за 1999 рік склав 101,7%. Позитивних зрушень в роботі галузі досягнуто завдяки ефективній державній підтримці суднобудування, структурній перебудові та поступовій ,адаптації керівників підприємств до роботи у ринкових умовах.

У 1999 році прийнято низку постанов і розпоряджень Кабінету міністрів України щодо надання урядових гарантій на погашення кредитів та повернення авансових платежів, продовження до 600 днів термінів операцій з давальницькою сировиною для суднобудівних заводів, надання пільгових позик для фінансування витрат, пов'язаних з вивільненням працюючих тощо.

Галузь виходить на сучасний рівень організації господарювання - вперше в суднобудуванні створено холдінгову компанію ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод». До цього слід ще зазначити підвищення конкурентоспроможності українського суднобудування на світовому рівні, що створює сприятливі умови для укладення нових рентабельних контрактів.

Загалом завдяки прийнятим заходам у 1999 році вдалося не тільки виконати зобов'язання щодо поставки суден на експорт, укласти нові контракти на будівництво суден, а й зберегти понад 60 тис. робочих місць.

На найближчу перспективу в галузі будуть продовженні роботи по забезпеченню завантаженості судноза-водів, відпрацюванню нових схем фінансування будівництва суден тощо.

Основні заходи промислової політики в цій галузі спрямовувались на збереження виробничого та інтелектуального потенціалу підприємств та організацій, його оптимізації та реструктуризації, активізації зовнішньоекономічної діяльності з метою забезпечення завантаження суднозаводів вітчизняними та експортними замовленнями та зниження собівартості суден.

З цією метою удосконалюється структура управління, здійснюється структурна перебудова галузі, реструктуризація підприємств.

В основних реґіонах, де розташовані суднобудівні підприємства, проводиться робота щодо передачі об'єктів житлової і соціально-побутової сфери заводів до комунальної власності. Така робота завершена по м. Мико­лаєву.