Смекни!
smekni.com

Закон України "Про підприємництво" (стр. 2 из 2)

Організаційно-правові форми підприємницької діяльності

Підприємництво в Україні здійснюється в різних організаційно-правових формах. Організаційно-правова форма визначає: характер взаємовідносин між засновниками підприємства; режим майнової відповідальності за забов’язанням підприємства; ступінь захисту інтересів кредиторів; порядок керівництва і розподіл одержавних прибутків; можливі джерела фінансування його діяльності. Законодавством передбачена можливість здійснення підприємництва приватною особою без утворення підприємства. Поширеною є тенденція утворювати для здійснення бізнесової діяльності приватні та колективні підприємства.

Підприємство – основна організаційно-правова форма здійснення підприємницької діяльності в Україні – самостійний статутний суб’єкт господарювання, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

В Україні поширюється така організаційно-правова форма підприємницької діяльності як інноваційні (впроваджувальні) підприємства.

Як один із напрямків підприємництва законодавство передбачило здійснення лізингу.

Лізинг – це діяльність. яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів. Лізингодавець передає у виключне користування на визначений термін лізингоодержувачу майно, що є власністю лізингодавця. За умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів, майно лізингодавця стає власністю лізингоодержувача.

Підприємницькою діяльністю можуть займатися також організації. Якщо підприємства виробляють певну продукцію (товар), то організації виконують певні роботи (науково-дослідницькі, будівельні тощо), надають різні послуги.

В Україні широкого розмаху набрало мале підприємництво. Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва, яка була затверджена Законом України від 21 грудня 2000 р., передбачає:

1 вдосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької діяльності;

2 сприяння створенню інфраструктури розвитку малого підприємницттва;

3 формування єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємницької діяльності;

4 активізація фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки малого підприємництва;

5 впровадження регіональної політики сприяння розвитку малого підприємництва;

Законодавство також передбачило підстави, за яких підприємницька діяльність може бути припинена:

5 з власної ініціативи підприємця;

6 на підставі рішення суду або арбітражного суду;

7 у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання;

8 на інших підствах, передбачених чинним законодавством України.

Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчих комітетах міської, районної у місті ради або в районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або міцем проживання фізичної особи.

Для державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи подають такі документи:

1. Реєстраційну картку встановленого зразка, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію;

2. Копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи – платника податку;

3. Документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Для державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи подають такі документи:

1. Рішення власників майна про створення юридичної особи;

2. Статут;

3. Реєстраційну картку встановленого зразка, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію;

4. Документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб’єкта підприємницької діяльності;

5. Документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності проводиться протягом п’яти робочих днів.

В інтересах держави та суспільства законодаство України передбачає разом з тимчасовими заборонами на здійснення підприємницької діяльності постійні обмеження на її здійснення.

Тимчасові заборони на здійснення підприємницької діяльності

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, посадових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, господарських судів, державного нотаріату, а такожорганів державної влади і управлінн, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками, а також займати керівні посади в товариствах і посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю.

Законодавець визначив окремі види підприємницької діяльності,на злійснення яких необхідно отримати ліцензію. Обмеженню (ліцензуванню) підприємницької діяльності підлягають тільки ті її види, які безпосередньо впливають на здоров’я людини, навколишнє природне середовище, безпеку держави.

Без ліцензії не можуть здійснюватися

1 пошук (розвідка) корисних копалин;

2 медична та ветеринарна практика;

3 виробництво вибухових речовин і матеріалів;

4 посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном;

5 організація іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійна діяльність;

6 виробництво, ремонт вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, холодної зброї, окремих видів пневматичної зброї та торгівля нею;

7 розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, ввезення, відпуск, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і препаратів;

8 надання освітніх послуг загальноосвітніми, професійно-технічними та вищими навчальними закладами;

9 виготовлення і реалізація алкогольних напоїв і пива та інших 19 видів господарської діяльності.

Для здійснення підприємницької діяльності, що ліцензується, необхідно отримати відповідну ліцензію та дотримуватися певних умов та правил здійснення цього виду діяльності, які встановлює Кабінет Міністрів України або уповноважений ним орган.

Ліцензія – це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на впровадження зазначеного в ній виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Для отримання ліцензії (дозволу) на кожний вид діяльності подається заява до органу, що видає ліцензію, в якій зазнаяається :

- відомості про заявника (для фізичних осіб – прізвище, паспортні дані; для юридичних осіб – повне найменування, банківські реквізити, організаційно-правова форма );

- вид діяльності, на який заявник має намір отримати ліцензію;

термін дії ліцензії.

Рішення щодо заяви повинно бути прийняте відповідним органом у строк не пізніше ніж за три робочі дні з дня надходження документа, який підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, якщо спеціальним законом не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види господарської діяльності. Термін дії ліцензії не може бути меншим, ніж три роки.

Монополізм і конкуренція у підприємницькій діяльності

Необхідною умовою здійснення підприємницької діяльності є обмеження монополізму та забезпечення добросовісної конкуренції. На забезпечення цієї умови спрямовані закони «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Можливі форми зловживання монопольним становищем

1. Нав’язування таких умов договору, які ставлять контрагента у нерівне становище, або додаткових умов, що не належать до предмета договору, в т. ч. нав’язування товару, непотрібного контрагентові;

2. Обмеження або припинення виробництва, вилучення з обороту товарів з метою створення або підтримки дефіциту чи встановлення монопольних цін;

3. Встановлення монопольно високих цін на сввої товари, що може призвести до порушення прав споживачів, або монопольно низьких цін, що може привести до обмеження конкуренції тощо.

Прояви недобросовісної конкуренції

1. Неправомірне збирання комерційної таємниці;

2. Дискредитація суб’єкта підприємницької діяльності;

3. Копіювання зовнішнього вигляду виробу;

4. Порівняльна реклама;

5. неправомірне використання товару іншого виробника;

6. Неправомірне використання чужих позначень, упаковки, рекламних матеріалів тощо.

Вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення Антимонопольним комітетом, його територіальним відділенням штрафу у розмірі до 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.