Нормативно-правова база діяльності технопарків розроблялась у період з 1999 по 2002 рр. Запропонована у цей час модель технопарку, була затверджена Законом України " Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків" від 17 липня 1999 року, забезпечила економічну зацікавленість підприємств та організацій в результатах інноваційної діяльності і виявилася настільки ефективною, що незважаючи на різні економічні негаразди, зберігала донедавна дієздатність.
Питання нормативно-правової бази діяльності технопарків регулярно обговорювалися в різних офіційних інстанціях і, як результат – постійно вносилися зміни до нормативно-правових актів, які регулюють їх діяльність.
В першу чергу це стосується пропозицій, які призупиняють, або скасовують дію норм Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків"
Цей закон від початку гарантував незмінність протягом терміну його дії умов надання технопаркам податкових, митних та інших піль. Орієнтуючись на гарантії стабільності, технопарки та їх учасники розробили відповідні бізнес-плани, які стали основою їх діяльності протягом п'яти років у відповідності до зареєстрованих державою проектів.
Нагадаємо, що для інноваційних проектів, які виконуються в технопарках, передбачено спеціальний правовий режим оподаткування і митного регулювання, що слід розглядати не як пільги (пільги – це коли не платять податок), а як один з видів непрямої підтримки інноваційного розвитку національної економіки. Впродовж терміна дії проекту (не більше 5 років) податок на прибуток та ПДВ не перераховується до бюджету зараховується у пропорції 25 : 75 на спецрахунки технопарку та конкретного виконавця проекту. Витрачання цих коштів допускаються виключно на наукову та науково-технічну діяльність в рамках проекту.
Між тим, уже в 2004 році положення зазначеного закону були фактично змінені Законом України "Про Державний бюджет України на 2004 р.", що призвело до порушення збалансованих планів виконання проектів, зокрема в частині суттєвого збільшення видатків підприємств, пов'язаних зі сплатою ввізного мита та ПДВ при митному оформленні сировини, дозвіл на пільговий імпорт яких був наданий при державній реєстрації проектів.
На думку Національної академії наук України якщо не повернутися до норм цього Закону, які існували до 1 січня 2004 року, то це неминуче призведе до унеможливлення досягнення технопарками запланованих інноваційних результатів, а у гіршому випадку, навіть до банкрутства деяких учасників інноваційної діяльності, скороченню робочих місць, зменшенню податкових надходжень до державного бюджету.
Як приклад можливих здобутків та втрат можна привести результати роботи Технологічного парку „Інститут монокристалів” за 2000–2004 рр.:
· перераховано до держбюджету та в позабюджетні фонди – 152, 2 млн грн.;
· загальна сума пільг – 131,4 млн грн.;
· обсяг реалізації інноваційної продукції у 2004 році склав близько 1,0 млрд грн.
· податкові надходження від продажу продукції починаючи з 2006 р. складуть
· більше 150,0 млн грн. за рік [21].
При цьому держава не витратила на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів зазначеного технопарку жодної копійки бюджетних коштів.
На виконання вимог чинного законодавства під керівництвом постійно діючої комісії Кабінету Міністрів України (Комісія з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів) систематично здійснюється контроль з боку Держаної податкової адміністрацій (ДПА), Державної митної служби (ДМС) і Міністерства освіти і науки (МОН) України ( щорічні заплановані моніторинги ходу виконання проектів). На думку Національної академії наук України така система контролю продемонструвала свою ефективність та дієвість про що свідчить, зокрема, скасування державної реєстрації та позбавлення права на пільги більш, ніж 20 проектів технопарків.
Розглянемо на прикладі технопарку „Інститут монокристалів” (ІМК) проблеми законодавчого забезпечення інноваційної діяльності в Україні. Серед основних проблем в законодавчій галузі, з якими стикається технопарк, можна окремо відзначити те, що на сьогодні в Україні законодавчо не врегульовано питання врахування нематеріальних активів у процесі приватизації. В Україні відсутні будь-які схеми оцінки інноваційного потенціалу. Через це, в разі акціонування підприємств, які входять до складу технопарку, є велика загроза втрати для держави (вона може втратити вдвічі, а той в тричі від реальної вартості підприємств). На нашу думку, тут було б доцільно закласти гарантії для підприємств, які з одного боку, унеможливлювали б недооцінку нематеріальних активів, а з іншого – стимулювали надходження таких інвестиційних проектів, що спрямовані на модернізацію та розвиток інноваційного потенціалу підприємств.
Суттєвою перешкодою для розвитку технопарку „ІМК” є відсутність розвинутого фондового ринку в Україні через який до науково-технічного сектору можуть надходити інвестиції, та законодавчого регламентування даного питання. В останньому десятилітті частка матеріальних активів під час оцінки високотехнологічних компаній стає дедалі менш суттєвою, тоді як нематеріальні активи (інтелектуальний потенціал чи капітал), вартість яких оцінюється на основі власного бачення інвесторів, становлять більш значну частку у структурі фондової вартості інтелектуальних компаній. Це питання також потребує законодавчого врегулювання.
Одним з визначальних пріоритетів кожної успішної держави є створення умов і механізмів для ефективного перетворення інтелектуального потенціалу господарюючих суб’єктів в інтелектуальний капітал. На жаль, недостатньо опрацьованою залишається така важлива складова інтелектуального потенціалу, як її патентна захищеність. Що є однією з основних проблем технопарку „ІМК”.
Перед технопарком „ІМК” поставлено завдання підтримати високотехнологічні наукової розробки, забезпечивши фінансування і просування їх на ринок через систему маркетингу. Цю проблему держава вирішує шляхом податкового стимулювання їхньої інноваційної та інвестиційної діяльності. Це фактично означає, що технопарк „ІМК” платить податки в повному обсязі, однак їхні податкові платежі переводяться на спеціальні рахунки і можуть використовуватися для цілей інноваційного характеру. Дана норма законодавства на сьогодні практично не діє, що гальмує розвиток технопарків.
Разом з тим, основну частину коштів свого фінансування технопарк повинен заробляти продажем найновіших технологій і товарів. Для цього потрібна певна законодавча фінансова незалежність, щоб перейти до самофінансування. На сьогодні це питання так я залишається не врегульованим.
Незважаючи на існування в Україні певної законодавчої бази у сфері захисту прав інтелектуально власності, на практиці сьогодні досліджувана організація дуже часто стикається із проблемами, які обумовлені відсутністю по-справжньому дієвої, гнучкої та максимально налагодженої законодавчої бази в галузі захисту прав інтелектуальної власності, що є життєво важливим для технопарку.
В першу чергу, хотілося б виділи наступні недосконалості законодавчої системи, які заважають розвитку технопарку „ІМК”:
· наявність суперечностей між законодавчими актами, що регулюють сферу авторського права та суміжних прав: неузгодженість правових визначень в різних законодавчих актах, невідповідність правових положень в деяких законах до Закону України "Про авторське право та суміжні права";
· правова невизначеність деяких ключових понять, зокрема тих, що стосуються мережі Інтернет
· відсутність спеціальних державних органів, які безпосередньо регулюють цю сферу
· відсутність деяких механізмів охорони інтелектуальної власності, зокрема попереджувальних заходів, належного рівня адміністративної та кримінальної відповідальності, що є нагальною проблемою для сфери авторського та суміжних прав.
Серед кроків держави, які позитивно впливають на інноваційну діяльність технопарку „ІМК” можна виділити наступні. Так, в Україні зроблено перші кроки до законодавчого врегулювання використання об'єктів інтелектуальної власності в мережі Інтернет. Зокрема, Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності", відповідно до якого внесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо використання об'єктів інтелектуальної власності в мережі Інтернет.
Для вирішення проблеми піратства у сфері авторського права і суміжних прав було прийнято Закон України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування", також прийнято низку постанов Кабінету Міністрів України, спрямованих на запровадження дієвих механізмів щодо недопущення виробництва та розповсюдження підробленої продукції.
Крім того, Україна приєдналася до п'яти важливих міжнародних договорів:
· Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право;
· Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організації мовлення;
· Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми;