Смекни!
smekni.com

Інвестування як процес створення капіталу (стр. 2 из 4)

Особливого значення набуває поділ інвестицій на реальні і фінансові.
Так, під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різноманіт-
ні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільшу частку становлять
вкладення коштів у цінні папери. В свою чергу під реальними інвестиціями
розуміють вкладення коштів у реальні активи - як матеріальні так і нематеріальні (іноді вкладення коштів у нематеріальні активи, пов'язані з науково-технічним прогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції, або інновації). Таким чином, реальними інвестиціями є інвестиції, які скеровуються у речові елементи основного капіталу.

Основною відмінністю між реальними (капіталоутворюючими) інвестиціями і фінансовими інвестиціями є те, що перші в результат; призводять до введення в експлуатацію нових засобів виробництва, а сутність других зводиться лише до зміни прав на власність вже існуючого майна.

Реальні інвестиції являють собою використання суспільством валового національного продукту на відтворення основних засобів. Реальні .інвестиції мають важливе значення для економіки країни, що визначається роллю, яку виконують знову створені або модернізовані засоби праці в процесі створення матеріальних благ.

Основне місце в системі показників, що характеризують обсяги і структуру реальних інвестицій, займають капітальні вкладення . Таким чином, якщо раніше в радянській економічній літературі поняття “інвестицій” прирівнювалося до поняття “капітальні вкладення”, то сьогодні капітальні вкладення ототожнюються саме з реальними інвестиціями. На рисунку 1.2 наведена загальноприйнята класифікація капітальних вкладень.




Рисунок 1.2 Класифікація капітальних вкладень

1.3 ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ

При створенні будь-якого підприємства, а також в процесі стратегічного планування та для забезпечення його ефективної господарської діяльності визначаються конкретні джерела формування фінансових ресурсів, їх об’єм.

За джерелами формування сукупність фінансових ресурсів підприємства може бути класифікована на декілька груп:

- статутний фонд підприємства;

- доходи від діяльності;

- амортизаційні відрахування;

- банківські кредити;

- державні чи недержавні субсидії.

Статутний фонд (капітал) представляє собою суму капіталу, яка необхідна для того, щоб підприємство почало свою діяльність. Його розмір визначається статутом підприємства.

Доходи від діяльності представляють собою всі надходження, які отримує підприємство під час свого функціонування за рахунок реалізації своєї продукції, виконання робіт чи надання послуг.

Одними із способів отримання додаткових коштів можуть бути отримання кредитів та субсидій.

Кредит – це надані підприємству кошти на принципі їх повернення і оплати за користування ними відповідного процента.

Субсидії – це фінансова допомога, яка надається підприємству як державними, так і недержавними органами або підприємствами в грошовій чи натуральній формі.

З метою інвестування підприємства можуть використовувати власні фінансові ресурси. Структура власних фінансових ресурсів підприємства, які можуть бути використані з метою інвестування, представлена на рисунку 1.3.

Нерозподі-лений прибуток
Амортиза- ційні відрахува-ння
Резерви та накопи-чення
Мобілізація внутрішніх активів

Рисунок 1.3 Власні фінансові ресурси підприємства

Джерелом інвестицій є заощадження економічних агентів, зокрема позичкові кошти, які утворюються у домогосподарств за рахунок заощаджень.

Виходячи з організаційної структури заощаджень, можливі два варіанти їх трансформації у реальні інвестиції ( дивись рисунок 1.4).

Із двох варіантів перетворення заощаджень у реальні інвестиції в сучас-
них умовах видається перспективнішим варіант, шо пов'язаний з ринком то-
варів і послуг, оскільки переважно заради придбання останніх саме й за-
ощаджує населення. Воно готове обміняти свої заощадження на відповідні товари й послуги.

Ринок товарів і послуг
Інвестиції

Рисунок 1.4 Шляхи перетворення заощаджень домашніх господарств в інвестиції


2 КАПІТАЛ ТА РИНОК ІНВЕСТИЦІЙ

2.1 КАПІТАЛ, ЯК ФАКТОР ВИРОБНИЦТВА

Капітал є ресурсом тривалого користування, що створюється
метою виробництва більшої кількості товарів і послуг. Сутнісна риса капітального блага полягає в тому, що воно є водночас і фактором виробництва, і продуктом. Коли йдеться про капітал як про
об'єкт купівлі-продажу па ринку ресурсів, то мається на увазі не
весь запас капітальних благ, наявний в економіці, а потік нового капіталу, що з'являється в даний період у виробництві. Підприємства пред'являють попит не просто на якісь матеріальні капітальні блага, а на тимчасово вільні грошові засоби, які можна витрачати на зазначені блага і повернути, віддавши частину прибутку від їх використання у майбутньому. Таким чином, якщо мова йде про ринок капіталу, то мається на увазі ринок грошового капіталу. На ньому об'єкт купівлі-продажу переходить з рук в руки тимчасово, а тому всі економічні форми угод тісно переплетені з системою прав власності і дуже різноманітні. Інструментами ринку капіталу можуть бути і безпосередньо кредитні ресурси, і цінні папери (акції, облігації, векселі), і різні похідні контракти.

Розрізняють фізичний капітал (обладнання, споруди виробничого призначення, запаси матеріалів) та людський капітал (навички, вміння, спеціальні знання, що необхідні у виробництві товарів).

Користування капіталом або послуги капіталу у виробництві товарів і
послуг є потоковою величиною (потоком), що вимірюється в одиницях капітальних благ, які використовуються протягом якогось проміжку часу. Запаси капітальних благ фірми на певний момент часу утворюють її капітальні запаси (фонди).

Ринок капіталу це ринок чи група пов'язаних ринків, на яких капітал у фінансовій формі позичається на різний термін (короткий, довгий або взагалі невизначений, як у випадку з акціями) і на різних умовах; на кожному ринку існує свій рівень процентної ставки. Окремі ринки капіталу досить пов'язані між собою, через те що для вкладників і позичальників існує можливість переходу з ринку на ринок, а бажання переходити залежить від умов отримання кредитів і доходності операцій. Тому для спрощення можна вважати, що існує єдиний ринок капіталу.