Процес планування та управління персоналом, спрямований на охорону належного рівня економічної безпеки, має охоплювати організацію системи підбору, найму, навчання й мотивації праці необхідних працівників, включаючи матеріальні та моральні стимули, престижність професії, волю до творчості, забезпечення соціальними благами.
Важливою ланкою встановлення нормального рівня економічної безпеки є оцінка ефективності заходів, яка здійснюється через зіставлення загальної величини витрат на запобіжні заходи і втрат, яких могло б зазнати підприємство.
Загальний процес охорони політико-правової складової економічної безпеки здійснюється за типовою схемою, яка охоплює такі елементи (дії) організаційно-економічного спрямування:
1) аналіз загроз негативних впливів;
2) оцінка поточного рівня забезпечення;
3) планування комплексу заходів, спрямованих на підвищення цього рівня;
4) здійснення ресурсного планування;
5) планування роботи відповідних функціональних підрозділів підприємства (організації);
6) оперативна реалізація запропонованого комплексу заходів щодо організації належного рівня безпеки.
Передовсім детально аналізують загрози внутрішніх і зовнішніх негативних впливів на політико-правову складову економічної безпеки та причини їхнього виникнення.
Основними причинами виникнення внутрішніх негативних впливів можуть бути:
а) низька кваліфікація працівників юридичної служби відповідного суб'єкта господарювання та помилки у підборі персоналу цієї служби;
б) недостатнє фінансування юридичного забезпечення підприємницької або іншої діяльності;
в) небажання чи нездатність підприємства (організації) активно впливати на зовнішнє політико-правове середовище його (її) діяльності.
Останнє, як правило, виявляється в слабкому правовому опрацюванні договірних відносин даного суб'єкта господарювання з іншими, невмінні захищати інтереси підприємства (організації) в конфліктних ситуаціях, неефективному плануванні юридичного забезпечення бізнесової діяльності.
Причини виникнення зовнішніх негативних впливів здебільшого мають подвійний характер:
1) політичний;
2) законодавчо-правовий.
До першої групи причин можна віднести:
а) зіткнення інтересів суспільних груп (верств) населення з економічних, національних, релігійних та інших мотивів;
б) військові конфлікти (дії);
в) економічна й політична блокада, ембарго;
г) фінансові та політичні кризи світового (міжнародного) характеру.
У другій групі причин зазвичай виокремлюють:
а) здійснення власних політичних та інших цілей партіями (суспільними рухами), що перебувають при владі;
б) зміна положень чинного законодавства з питань власності, господарського й трудового права, оподаткування тощо.
Оцінка реального стану політико-правової безпеки підприємства (організації) провадиться за кількома напрямками:
1) рівень організації та якості робіт щодо охорони цієї складової загального рівня економічної безпеки;
2) бюджетно-ресурсне забезпечення робіт;
3) ефективність діяльності відповідних підрозділів суб'єктів господарювання.
Належні служби підприємства (організації) виконують певні функції, які в сукупності характеризують процес створення та захисту інформаційної складової економічної безпеки. До таких належать:
1) збирання всіх видів інформації, що має відношення до діяльності того чи того суб'єкта господарювання (інформації щодо всіх видів ринків; інформації, що характеризує політичні події й тенденції макроекономічного розвитку світової та національної економік; корисну науково-технічну інформацію);
2) аналіз одержуваної інформації з обов'язковим дотриманням загальноприйнятих принципів (систематизації, безперервності надходження, усебічного характеру аналітичних процесів) і методів (локальних із специфічних проблем, загальнокорпоративних) організації робіт;
3) прогнозування тенденцій розвитку науково-технологічних, економічних і політичних процесів на підприємстві (в організації), в країні та у світі стосовно конкретної сфери бізнесу (діяльності), а також показників, яких необхідно досягти суб'єкту господарювання (наприклад, фінансові прогнози, прогнози об'єктів виробництва й технологічного розвитку);
4) оцінка рівня економічної безпеки за всіма складовими та в цілому, розробка рекомендацій для підвищення цього рівня на конкретному суб'єкті господарювання;
5) інші види діяльності з розробки інформаційної складової економічної безпеки (зв'язок із громадськістю, формування сприятливого іміджу фірми, захист конфіденційної інформації).
На підприємство (в організацію) постійно надходять потоки інформації, що розрізняються за джерелами їхнього формування (виникнення). Заведено виокремлювати:
відкриту офіційну інформацію;
вірогідну нетаємну інформацію, одержану через неформальні контакти працівників фірми з носіями такої інформації;
конфіденційну інформацію, одержану способом несанкціонованого доступу до неї.
У підсумку сукупність негативних дій щодо силової складової економічної безпеки можна стисло сформулювати так:
1) фізичні та моральні впливи особистого спрямування (спрямовані проти конкретної особистості);
2) негативні дії, спрямовані на завдання шкоди майну, включаючи загрози зменшення активів підприємства (організації) і втрати ним (нею) фінансової незалежності;
3) негативний вплив на інформаційне середовище суб'єкта господарювання (так званий промисловий шпіонаж).
На всіх великих і середніх підприємствах (в організаціях) звичайно створюються автономні служби безпеки, а безпека функціонування невеликих фірм може забезпечуватися територіальними (районними або міськими) службами, що в них фірма наймає одного чи кількох охоронців.
Такі служби охорони, як правило, створюються при місцевих органах внутрішніх справ або при державній службі безпеки.
Служба безпеки будь-якої фірми постійно виконує певний комплекс завдань. Головними з них для будь-якої фірми є такі:
1) охорона виробничо-господарської діяльності та захист відомостей, що вважаються комерційною таємницею даної фірми (підприємства, організації);
2) організація роботи з правового та інженерно-технічного захисту комерційних таємниць фірми;
3) запобігання необґрунтованому допуску й доступу до відомостей та робіт, які становлять комерційну таємницю;
4) організація спеціального діловодства, яке унеможливлює несанкціоноване одержання відомостей, віднесених до комерційної таємниці відповідної фірми;
5) виявлення та локалізація можливих каналів витоку конфіденційної інформації в процесі звичайної діяльності та за екстремальних ситуацій;
6) організація режиму безпеки за здійснення всіх видів діяльності, включаючи зустрічі, переговори й наради в рамках ділового співробітництва фірми з іншими партнерами;
7) забезпечення охорони приміщень, устаткування, офісів, продукції та технічних засобів, необхідних для виробничої або іншої діяльності;
8) організація особистої безпеки керівництва та провідних менеджерів і спеціалістів фірми;
9) оцінка маркетингових ситуацій та неправомірних дій конкурентів і зловмисників.
Зрозуміло, що перелік конкретних завдань стосовно організації системи безпеки фірми залежно від специфіки її діяльності може бути більшим або меншим, але він завжди має бути достатнім та обґрунтованим.
Сукупність конкретних завдань, що стоять перед службою безпеки фірми, зумовлює певний набір виконуваних нею функцій.
У нормативних документах, які визначають організацію діяльності служб безпеки фірм, виокремлюються конкретні об'єкти, що підлягають захисту від потенційних загроз і протиправних посягань. Беручи загалом, до них належать:
персонал (керівні працівники; персонал, який володіє інформацією, що становить комерційну таємницю фірми);
матеріальні засоби праці та фінансові кошти (приміщення, споруди, устаткування, транспорт; валюта, коштовні речі, фінансові документи);
інформаційні ресурси з обмеженим доступом;
засоби та системи комп'ютеризації діяльності фірми (підприємства, організації);
технічні засоби та системи охорони й захисту матеріальних та інформаційних ресурсів.
Служба безпеки фірми завжди має бути готовою до подолання критичної (кризової) ситуації, що може постати через зіткнення інтересів бізнесу та злочинного світу.
Для управління безпекою багато які фірми створюють так звані кризові групи, до складу яких входять керівник фірми, юрист, фінансист і керівник служби безпеки. Головна мета діяльності кризової групи - протидіяти зовнішнім загрозам для безпеки фірми. Визначимо беззбитковий обсяг реалізації продукції, а також зону економічної безпеки в базовому та звітному періодах діяльності підприємства (табл.4.1).
Таблиця 4.1. Визначення беззбиткового обсягу реалізації продукції, а також зони економічної безпеки
| № з/п | Показники | Одиниці виміру | Роки | Відхи-лення (+, -) | 2009 у% до 2008 | |
| 2008 | 2009 | |||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| 1 | Виручка від реалізації продукції | тис. грн. | 6437 | 6560 | 123 | 101,91 |
| 2 | Операційні витрати на виробництво продукції, робіт, послуг | тис. грн | 5653 | 5859 | 206 | 103,64 |
| у т. ч.: а) постійні витрати (25%) | тис. грн | 1413,25 | 1464,75 | 51,5 | 103,64 | |
| б) змінні витрати (75%) | тис. грн | 4239,75 | 4394,25 | 154,5 | 103,64 | |
| 3 | Беззбитковий обсяг реалізації [2а / (1 - 2б)] * 1 | тис. грн | 4140,22 | 4436,69 | 296,47 | 107,16 |
| 4 | Зона економічної безпеки [ (1 - 3) / 3] * 100 | % | 55,47 | 47,86 | -7,62 | 86,27 |
З розрахунків таблиці видно, виручка від реалізації у 2009 році збільшилась на 123 тис. грн. порівняно з 2008 роком, також спостерігається збільшення операційних витрат на 206 тис. грн. Беззбитковий обсяг реалізації зріс на 7,16%, проте показник зони економічної безпеки зменшився у порівнянні з 2008 роком.