Смекни!
smekni.com

Конкурентоспроможність товару (стр. 2 из 2)

де а. — коефіцієнт вагомості г-го параметра (визначається за допомогою експертних оцінок); Р.,

Рт — абсолютне значення г-го технічного параметра виробу відповідно порівнюваного й базового;

п — кількість технічних параметрів.

Підставляючи числові дані, дістаємо:



2. Визначаємо груповий показник конкурентоспроможності за економічними показниками:

де т — кількість економічних параметрів;

С, Со. — вартісне вираження витрат на виробництво товару;

Ц., Цо. — ціна реалізації порівнюваного і базового товарів.

Підставляючи числові значення, отримаємо

Іцс = 0,6 • 0,9 : 0,5 • 0,6 = 0,648.

3. За формулою обчислюємо показник конкурентоспроможності:

К = 2,39 : 0,648 = 3,68.

Відповідь: батон "турецький" має вищу конкурентоспроможність порівняно з батоном звичайним.

За певними умовами конкурентноспроможність визначається різними показниками.

За комерційними умовами: рівнем ціни; терміном постачання; умовами оплати; рівнем митних зборів, податків і коштів, витрачених на придбання товарів; мірою відповідальності продавців за виконання зобов'язань.

За організаційними умовами придбання та використання товару: наближенням продавців до покупців, доставкою продавцями товарів до місць споживання; зручністю розрахунків; сервісним обслуговуванням.

За економічними умовами споживання: енергоємністю та економічністю у споживанні сировини на одиницю продукції, що випускається; вартістю сировини та експлуатаційних матеріалів; безвідходністю технологій; надійністю, періодичністю і витратами на ремонт; чисельністю і кваліфікацією обслуговуючого персоналу; рівнем заробітної плати працівників.

Оцінка конкурентоспроможності методом узагальнення здійснюється з урахуванням зведених витрат:

З = С + Ен

де С — собівартість товару;

Ен — нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень.

Розбіжності в якості засобів виробництва (і споживчих товарів, коли точно відома потреба, для якої вони призначені) можна визначити за двома формулами:

С(Б) - С(А) (товар А дає економію) та КВ(А) - КВ(Б),

де KB — капіталовкладення (товар А дорожчий).

Щоб зробити вибір на користь товару А, необхідно визначити нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень Ен. Товар А матиме вищі характеристики якості, якщо виконуватиметься нерівність

(С(Б) - С(А)) : (КВ(А) - КВ(Б)) > Ен

Або

С(А) + Ен(А) < С(Б) + Ен(Б), тобто зведені витрати 3(А) < 3(Б).

Рівень конкурентоспроможності визначається прибутком П, тобто різницею між ціною товару Ц, для виробництва якого використовуються засоби виробництва А або Б, і зведеними витратами 3:

П(А) = Ц(А) - 3(А); П(Б) = Ц(Б) - 3(Б).

Знаючи рівень конкурентоспроможності, зв'язок між рівнем задоволення потреб та обсягом продажу, можна оцінити обсяг надходжень (залежить від розміру партії товару), а отже, і прибуток при досягненні запланованого масштабу збуту.

Основними видами конкуренції є : чиста конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія, чиста монополія.

3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТОВАРУ Протягом багатьох десятків років у нашій країні, в умовах високоїмонополізації виробників регулятором виробництва продукції був не реальний попит, а - з точністю навпаки - виробництво й адміністративно-командний механізм розподілу регулювали споживання, формували потреби і смаки покупців.

У цих умовах проблема конкурентоспроможності товару у виробників практично не вставала, а якщо і виникала, те зважувалася лише у відношенні тієї продукції, що підлягала реализации на зовнішньому ринку. З розвитком ринкового механізму ця проблема в нашій країні, природно, різко загострилася, і її рішення зажадало від усіх суб'єктів ринку активного пошуку шляхів і методів підвищення конкурентоспроможності вироблених і споживаних товарів. У зв'язку з цим у сучасній економіці головним напрямком фінансово-економічної і виробничо-збутової стратегії кожного виробника стає підвищення конкурентоспроможності виробленого їм товару для закріплення його позицій на ринку з метою одержання максимального прибутку.

Добросовісна конкуренція направлена на отримання прибутку не лише за рахунок вдосконалення споживчих якостей продукції, а й шляхом надання більш якісних послуг. На Заході вважають, що підвищення рівня конкурентоспроможності можливе, якщо націлити підприємства на:

> постійне впровадження у виробництво нових, вдосконалених виробів;

> незмінне скорочення всіх видів витрат на виробництво продукції;

> підвищення якісних і споживчих характеристик при зниженні цін на товари, котрі випускаються;

> використання нової технології;

> використання нової техніки;

> розробку нового дизайну товарів;

> впровадження нововведень в системі розподілу та збуту.

ВИСНОВКИ

Перехід до ринкової економіки не можливий без забезпечення конкурентоспроможності товарів. Це стосується умов як зовнішнього, так і внутрішнього ринків, коли одна з найвагоміших ознак – конкуренція стає невід’ємною складовою частиною ринкової економіки.

На даному етапі розвитку економіки підприємства, насамперед торговельні, знаходяться в жорсткій конкурентній боротьбі і для виживання в ринковому середовищі їм потрібно забезпечити стійкі позиції на ринку, а це можливо лише за умови забезпечення конкурентоспроможності підприємств торгівлі.

Аналіз конкурентоспроможності товару с недостатнім для формування висновку про конкурентоспроможність організації в цілому, хоча в більшості випадків використовується саме такий підхід. Конкурентоспроможність організації - поняття комплексне, котре має охоплювати не лише сферу якості продукції, що випускається. Такий метод має ще меншу цінність для практичного використання в сучасних умовах господарювання, аніж той, який заснований на теорії ефективної конкуренції. На сьогоднішньому етапі розвитку ринкових відносин необхідне більш глобальне бачення проблеми конкурентоспроможності організації для адекватного висновку про його рівень.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Болюх М. А., Бурчевський В. З., Горбаток М. І. та ін. Економічний аналіз: Навч. посібник ; За ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2003. — 556 с.

2. Попович П. Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання. Підручник. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 365 с.

3. Примак Т. О. Маркетинг: Навч. посібник. — К.: МАУП, 2004. — 228 с.:

4. Калина А. В. Економічний аналіз: Навч. посібник для дистанційного навчання/ За наук. ред. В. В. Захожая. – К.: Університет «Україна», 2006. – 254 с.