Смекни!
smekni.com

Концесія як механізм розвитку економіки держави (стр. 1 из 2)

Концесія як механізм розвитку економіки держави


За економічної кризи через брак коштів у бюджеті державі стає складно виконувати свої функції. Так постає питання як би поповнити бюджет. Останнім часом, держава збільшила економічний тиск на населення, але чи допомогло це вирішити проблему профіциту бюджету? Вочевидь, що ні, оскільки вона вдалась до іншого шляху вирішення даної проблеми – зовнішньої позики.

Крім цих двох шляхів вирішення даної проблеми є ще один – залучення приватного капіталу. Одним із механізмів залучення приватних коштів є договір концесії.

Концесія - надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб’єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об’єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб’єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов’язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об’єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику [1, cт. 404] .

Це правовідношення, яке виникає на підставі укладення договору концесії, за якого держава або ж територіальна громада надає суб’єкту підприємницької діяльності об’єкт концесії, за що, відповідно, одержує від нього кошти, а суб’єкт підприємницької діяльності, концесіонер, беручи на себе вищезазначені зобов’язання, майнову відповідальність та підприємницький ризик - одержує кошти від функціонування переданого йому об’єкта.

Концесії існували у різні періоди розвитку людства, зазначає Г.І. Пузанова. Давньоримські юристи виділяли майно, яке не могло належати пересічним громадянам і виступало засобом задоволення потреб людини, хоча поняття «концесія» і самого концесійного механізму не існувало на той період.

Перші прояви концесійних відносин зустрічаються за часів Середньовіччя. Так, у Х ст. німецький монарх Фрідріх Барбаросса сформулював положення, згідно з яким ніхто не міг займатися гірничою справою, не отримавши на це концесію у короля. Аналогічні положення існували і у інших середньовічних державах.

За великої буржуазної революції, яка проголошувала свободу підприємницької діяльності, концесії змінюють свою суть, і якщо за часів Середньовіччя вони були чимось на кшталт особливих привілеїв, одержаних за плату від монарха, то тепер вони набувають соціального характеру: деякі підприємства є суспільно необхідними, тому вони мають постійно та планомірно функціонувати, а якщо від їх діяльності не буде великих прибутків - мало хто зацікавиться у вкладання у них коштів. Саме тому вони мають бути вилучені із приватної власності і в ту ж чергу, для економії державних коштів, надані у концесію [8, c.11-14] .

Регулюється концесія Гл. 40 ГК України, де визначено поняття концесії, засади концесійної діяльності, законодавство про концесії, найбільш загальні положення про концесійний договір, Законами України «Про концесії», «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг», іншими нормативно-правовими актами.

У концесію надаються об’єкти права державної та комунальної власності, а саме:

1) майно підприємств, які є цілісними майновими комплексами або системою цілісних майнових комплексів;

2) об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти, які можуть бути добудовані з метою їх використання для надання послуг по задоволенню громадських потреб у сферах діяльності, визначених у ЗУ « Про концесії»;

3) спеціально збудовані об’єкти відповідно до умов концесійного договору для задоволення громадських потреб.

Усі ці об’єкти надаються у випадку, якщо вони використовуються у наступних сферах господарської діяльності:

1) водопостачання, відведення та очищення стічних вод;

2) збирання та утилізація сміття;

3) будівництво (комплекс будівельних робіт, пов’язаних з будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом) та (або) експлуатація: автомобільних доріг, об’єктів дорожнього господарства, інших дорожніх споруд, шляхів сполучення, вантажних і пасажирських портів, аеропортів, готелів, туристичних комплексів, кемпінгів та інших відповідних об’єктів туристичної індустрії, жилих будинків, внутрішньо-господарських меліоративних систем та окремих об’єктів їх інженерної інфраструктури;

4) транспортування та розподіл природного газу;

5) виробництво та (або) транспортування електроенергії;

6) громадське харчування;

7) використання об’єктів соціально-культурного призначення (крім розташованих у рекреаційних зонах);

8)створення комунальних служб паркування автомобілів;

9)надання послуг міським громадським транспортом;

10) надання послуг, пов’язаних з постачанням споживачам тепла;

11) надання поштових послуг

12) надання телекомунікаційних послуг, у тому числі з використанням телемереж;

13) надання ритуальних послуг;

14) надання послуг у житлово-експлуатаційній сфері;

15) інші сфери, перелік яких прийнято місцевими радами на пленарних засіданнях (щодо об’єктів права комунальної власності) [2, cт. 3] .

Для укладення концесійної угоди суб’єкт підприємницької діяльності має виграти концесійний конкурс, порядок проведення якого регулюється Положенням про проведення концесійного конкурсу та укладення концесійних договорів на об’єкти права державної і комунальної власності, які надаються у концесію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 642 від 12 квітня 2000 року.

Згідно з Положенням, організація і проведення концесійного конкурсу здійснюється концесієдавцем - органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, уповноваженим Кабінетом Міністрів України або органами місцевого самоврядування на укладення концесійного договору [3, п. 4] .

Під час проведення концесійного конкурсу концесієдавець спочатку формує конкурсну комісію у складі не менше п’яти осіб, яка:

- розробляє умови конкурсу, конкурсної документації та проекту інформаційного оголошення про проведення конкурсу;

- реєструє заявки суб’єктів підприємницької діяльності, які виявили бажання брати участь у конкурсі;

- визначає строки проведення конкурсу;

- розглядає пропозиції претендентів концесійного конкурсу, визначає їх відповідність конкурсним умовам;

- здійснює підготовку висновків щодо визначення найкращих умов концесії, запропонованих учасниками концесійного конкурсу та висновків про визначення переможця конкурсу [3, п. 14] .

Після того, як було сформовано конкурсну комісію, розроблено умови конкурсу, конкурсну документацію та проект оголошення про проведення конкурсу у газетах «Урядовий кур’єр», «Голос України», друкованих засобах масової інформації розміщується інформація про проведення концесійного конкурсу.

Особа, яка виявила бажання взяти участь у даному конкурсі (претендент на участь у конкурсі) надсилає в комісію відповідну заявку та передбачені законодавством або ж концесієдавцем документи. Заявку підписують уповноважені посадові особи претендента (у необхідних випадках також і головний бухгалтер), після чого претендент завіряє її печаткою. Комісія реєструє заявку на участь у концесійному конкурсі, подає її на розгляд концесієдавцю, який приймає рішення про допущення або ж недопущення претендентів до участі у конкурсі, обґрунтовуючи причини відмови у допущенні протягом двох тижнів з дня реєстрації заявок повідомляє претендентів про своє рішення.

Концесійний конкурс проводиться в один етап. При визначенні переможця конкурсу концесійна комісія керується наступними критеріями:

1) надійність концесіонера, серйозність його намірів і намірів його партнерів;

2) найбільш вигідна та надійна схема фінансування проекту (на стадіях будівництва або реконструкції об’єкта концесії);

3) найбільша частка власних коштів, що вкладаються претендентом у фінансування об’єкта концесії;

4) розмір витрат з експлуатації об’єкта концесії, який забезпечує оптимальну прибутковість від експлуатації об’єкта концесії, його самоокупність;

5) найкоротші строки окупності об’єкта концесії, надходження прибутків;

6) найкоротші строки будівництва або реконструкції об’єкта концесії;

7) найкращі умови використання об’єкта концесії для надання послуг щодо задоволення громадських потреб;

8) максимальне використання у концесійній діяльності працівників - громадян України, в тому числі і звільнених у зв’язку з ліквідацією державного або комунального підприємства, майно якого надано у концесію.

9) інші критерії, передбачені законодавством про концесійну діяльність в окремих сферах господарювання або ж встановлені концесієдавцем [3, п. 32].

Переможцем концесійного конкурсу визнається претендент, який запропонував найкращі умови здійснення концесії, відповідно до умов концесійного конкурсу.

За результатами концесійного конкурсу складається протокол, який не пізніше ніж через три дні після підписання надсилає концесієдавцю, концесієдавець у свою чергу у тижневий строк з моменту одержання протоколу на підставі висновків комісії приймає рішення про переможця концесійного конкурсу [3, п. 36] .

У п’ятиденний строк з дня прийняття рішення про визначення переможця концесійного конкурсу комісія, за дорученням концесієдавця, повинна надіслати переможцю конкурсу повідомлення про його перемогу і запрошення на переговори щодо узгодження кінцевого варіанта концесійного договору, і протягом десяти робочих днів опублікувати результати концесійного конкурсу у газетах «Урядовий кур’єр», «Голос України», інших друкованих засобах масової інформації. Підписання концесійного договору здійснюється у тижневий строк після узгодження проекту концесійного договору та укладення договору оренди землі [3, п. 40, 43] .