Смекни!
smekni.com

Мале підприємництво і його роль у реформуванні економіки та зміцненні місцевих бюджетів (стр. 6 из 15)

фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва;

залучення суб'єктів малого підприємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб.

Фінансове забезпечення реалізації державної політики у сфері підтримки малого підприємництва здійснюють відповідно до своєї компетенції на загальнодержавному рівні – Український фонд підтримки підприємництва, на регіональному рівні – регіональні фонди підтримки підприємництва, на місцевому рівні – місцеві фонди підтримки підприємництва.

Кошти Українського фонду, регіональних та місцевих фондів підтримки підприємництва формуються за рахунок бюджетних коштів, коштів, одержаних від приватизації державного та відчуження комунального майна, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних, та інших коштів.

Розроблена на підставі зазначеного закону Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні встановлює більш конкретні завдання.

Основними завданнями Програми є:

створення державної системи забезпечення розвитку та підтримки малого підприємництва;

створення належних умов розвитку малого підприємництва в регіонах;

сприяння створенню нових робочих місць суб’єктами малого підприємництва;

підтримка ділової та інвестиційної активності, розвиток конкуренції на ринку товарів та послуг;

залучення до підприємницької діяльності жінок, молоді, пенсіонерів та інших верств населення;

активізація фінансово-кредитних та інвестиційних механізмів, пошук нових форм фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва;

формування регіональної інфраструктури розвитку та підтримки малого підприємництва;

створення умов для розвитку малого підприємництва у виробничій сфері, в тому числі на базі реструктуризованих підприємств.

Очікуваними результатами реалізації Програми є прискорення розвитку МП, використання його потенційних можливостей, перетворення його на дієвий механізм розв’язання економічних і соціальних проблем, сприяння структурній перебудові економіки, стійка тенденція збільшення кількості малих підприємств, зменшення рівня “тіньового” обороту у сфері малого підприємництва, збільшення внеску малого підприємництва в економіку України, зміцнення економічної бази регіонів, позитивний вплив на вирішення проблем безробіття, насичення вітчизняного ринку товарами та послугами.

2. АНАЛІТИЧНИЙ РОЗДІЛ

2.1. Становлення та розвиток малого підприємництва в Україні

У період 1991-1996 рр. малий бізнес в Україні під впливом різних процесів (гіперінфляція, бартеризація, зменшення обсягу внутрішнього ринку, тощо) перебував у кризовому стані і практично не розвивався. Чисельність зайнятих на малих та середніх підприємствах в Україні у 1996 році була меншою, ніж у 1991 році, хоча чисельність малих підприємств за цей час подвоїлася.

Зростання чисельності працюючих на малих підприємствах почалося в Україні з 1997 року. Проте його темпи істотно відстають від темпів зростання кількості самих малих підприємств, що є виявом процесів, пов’язаних із “мікронізацією” малих підприємств, і може водночас бути свідченням зменшення ролі малого бізнесу як фактора зайнятості та соціального захисту населення. Між тим, за цей час спостерігається й невпинне уповільнення темпів зростання чисельності малих підприємств (табл.1).

Таблиця 1 – Основні показники розвитку малих підприємств в Україні

Показник 2000 2004 2006 2007
Кількість суб’єктів малого підприємництва (без селянських (фермерських) господарств), тис. од., у т. ч.: 1258 1421 1708 1945
Кількість малих підприємств, тис. од. 197 218 233 251
Темп зростання за рік,% 13,9 10,7 6,9 6,8
МП на 10 тис. населення, од. 40 44 48 53
Кількість суб’єктів малого підприємництва - фізичних осіб, тис. осіб 1061 1203 1475 1785
Темп зростання за рік,% 10,8 13,4 22,6 21,0

З огляду на те, що кількість малих підприємств на душу населення в Україні принаймні утричі відстає від показників країн Центральної і Східної Європи і удесятеро – розвинених країн світу, таке уповільнення навряд чи можна розглядати як свідчення насичення відповідних ринкових ніш. Це є тривожною ознакою відсутності належного поширення ефекту від економічного пожвавлення на усі верстви національної економіки. В останні роки спостерігається різке підвищення темпів зростання кількості підприємців-фізичних осіб. Фахівці відзначають тенденцію перереєстрації малих підприємств у форму приватного підприємництва з правом найму робітників. Зрозуміло, що такий вид підприємництва не можна розглядати як форму розвитку повноцінних малих підприємств, які здатні належним чином виконувати викладені вище соціально-економічні функції.

За 2007 рік малими підприємствами вироблено продукції та надано послуг на суму 22064,4 млн. гривень, що становило більш ніж 7% від загальнодержавного обсягу виробництва продукції.

Проте, як видно з таблиці 2, структура малого підприємництва за формами власності практично законсервувалася. Мають місце лише незначні її коливання. Звертає на себе увагу досить повільне зростання частки приватної форми власності, хоча вважається, що в цій сфері вона є найбільш оптимальною. Її частка становить менше третини малих підприємств.

Таблиця 2 – Структура кількості малих підприємств України за формами власності,%

Форми власності 2000 2005 2006 2007
Всього, у т. ч.: 100,0 100,0 100,0 100,0
Державна 1,5 1,5 1,3 1,1
Комунальна 3,0 2,8 2,2 2,0
Приватна 31,0 32,3 34,6 34,9
Колективна 63,7 62,8 61,4 61,4
Власність міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав 0,6 0,5 0,5 0,6

Ринкові трансформаційні процеси в економіці України сприяли відповідним змінам у формах власності малих підприємств. За період з 2000 року по 2007 рік частка малих підприємств з державною формою власності скоротилася з 1,5 до 1,1%. У структурі недержавної форми власності частка приватної зросла з 31 до 34,9%, а колективної – зменшилась до 61,4%.

За юридичною формою малі промислові підприємства колективної власності у 2007 році поділялися на: кооперативи – 4,1%, акціонерні товариства – 10,7%, колективні підприємства – 13,2%, товариства з обмеженою відповідальністю – 72,0%.

Досить показовим в контексті усвідомлення особливостей розвитку малих підприємств в Україні є аналіз їхньої регіональної та галузевої структури та розподілу за кількістю зайнятих.

Аналіз даних про розвиток та розподіл малих підприємств по регіонах України засвідчує, що, незважаючи на зростання їхньої чисельності, диспропорції, які існували у територіальному розподілі малих підприємств, зберігаються (табл.3).

Таблиця 3 – Регіональна структура МП в Україні у 2007 році за кількістю підприємств, середньосписковою чисельністю зайнятих та обсягами виробленої продукції

Регіони Кількість підприємств Чисельність Обсяги продукції
Одиниць Частка,% Тис. осіб Частка,% Млн. грн. Частка,%
Україна 217930 100,00 1709,8 100,00 19432,7 100,00
АР Крим 9183 4,21 65,5 3,83 708,1 3,64
Вінницька 5221 2,40 52 3,04 418,8 2,16
Волинська 3468 1,59 32,7 1,91 248,9 1,28
Дніпропетровська 13494 6, 19 107,9 6,31 1227,8 6,32
Донецька 24807 11,38 149,9 8,77 1704,5 8,77
Житомирська 5181 2,38 43,6 2,55 319,3 1,64
Закарпатська 5843 2,68 41,7 2,44 356,8 1,84
Запорізька 7972 3,66 65,5 3,83 866,5 4,46
Івано-Франківська 6146 2,82 47,7 2,79 372,7 1,92
Київська 5978 2,74 60,7 3,55 692,6 3,56
Кіровоградська 4369 2,00 34,5 2,02 282,7 1,45
Луганська 8764 4,02 68,9 4,03 593,5 3,05
Львівська 13612 6,25 124,3 7,27 1055 5,43
Миколаївська 6843 3,14 47,7 2,79 482,7 2,48
Одеська 9591 4,40 86,9 5,08 1081,6 5,57
Полтавська 6128 2,81 55,8 3,26 537 2,76
Рівненська 3650 1,67 37,2 2,18 272,8 1,40
Сумська 4944 2,27 44,5 2,60 408,8 2,10
Тернопільська 3030 1,39 31,1 1,82 241,4 1,24
Харківська 13392 6,15 111,3 6,51 1251,9 6,44
Херсонська 7615 3,49 35,1 2,05 331,4 1,71
Хмельницька 4519 2,07 41,8 2,44 344,7 1,77
Черкаська 5058 2,32 37,6 2, 20 359,4 1,85
Чернівецька 2976 1,37 29,6 1,73 217,3 1,12
Чернігівська 3388 1,55 37,9 2,22 281,3 1,45
м. Київ 30691 14,08 202,6 11,85 4588,4 23,61
м. Севастополь 2068 0,95 15,8 0,92 186,8 0,96

Показники територіального розподілу малих підприємств передусім засвідчують залежність їхньої кількості від економічного потенціалу регіону. Проте, якщо у період адміністративно-командної економіки його головним критерієм була величина промислового потенціалу, в останні роки – на перше місце вийшли величина та концентрація банківського та фінансового капіталів. Саме така зміна чинників стала головною причиною виходу Києва на перше місце в Україні за розвитком малого бізнесу. До цього за загальною кількістю малих підприємств в Україні лідирувала Донецька область.