Мікроекономіка (стр. 20 из 22)
Крива ринкової пропозиції праці уявляється профспілками як крива граничних витрат, тому що кожна її точка показу, яку ціну вимагають робітники за кожну додаткову одиницю праці. Якщо профспілка прагне максимізувати свій „прибуток”, тобто різницю між сумою грошей, яку згодні заплатити за працю фірми, і сумою цін пропозиції кожної одиниці праці, то будується крива граничної виручки MRP. Точка її перетину з кривою пропозиції праці (кривою граничних витрат профспілки) визначить рівноважну комбінацій в даній ринковій структурі. Процес визначення ставки зарплати, що максимізує „прибуток” профспілки показано на графіку (рис 17.2).
Рис. 17.2 Модель рівноваги на монопольному ринку праці
Так як крива граничної виручки профспілки має більш крутий нахил, ніж крива попиту на працю, то ставка зарплати Wпр є вища, а залежність Lпр нижча, ніж за досконалої конкуренції на ринку праці. Внаслідок цього виникає безробіття: не всі бажаючі за існуючої ставки можуть працювати за наймом. Безробіття відображає відрізок L1 – Lпр.
Отже, коли профспілки використовують свою владу, щоб підвищити заробітну плату своїх членів, кількість зайнятих робітників знижується, частина незайнятих робітників або виходить з профспілок або з самого початку не бажають до них вступати.
Розглянемо випадок, коли підприємство монополіст веде переговори з профспілкою (рис. 17.3). Крива SL є пропозицією кваліфікованої праці (середні витрати ACL).Рис .17.3 Модель двосторонньої монополії.
Крива попиту DL є кривою граничної продуктивності праці MRPL. Якби профспілка не мала монопольної влади, підприємство – монополіст найняло б LМ робітників зі зарплатою WМ.
Продавець робочої сили має справу з кривою попиту DL і тому максимізує свій прибуток: максимізація заробітку всіх членів профспілки є точкою перетину кривої граничної виручки і кривої пропозиції (середніх витрат), що і визначає зайняту чисельність Lпр і заробіток Wпр, членів профспілки. Який буде результат, залежить від підприємства і монополіста – профспілки.
Профспілки можуть залякати страйком, а монополіст тим, що найме непрофспілкових робітників. Хто переможе, залежить від позиції тих і других, і скоріше всього буде домовленість про встановлення заробітку близько до Wк з відповідною чисельністю Lк.
17.3. Ринок капіталів та позичковий процент.
Капітал – це ресурс тривалого користування, що створений з метою виробництва більшої кількості благ. Розрізняються фізичний і грошовий капітал.
Фізичний капітал – це сукупність матеріальних благ (машин, будівель, споруд, транспортних засобів, інструментів), які використовуються у виробництві товарів і послуг з метою отримання прибутку.
Грошовий капітал – це грошова форма капіталу, що виражається сумою готівкових грошей або особливим записом на банківському рахунку.
Взагалі підприємства мають попит на просто на деякі матеріальні, капітальні блага (верстати, обладнання, і таке інше), а на тимчасово вільні грошові кошти, які можна витратити на ці капітальні блага і повернути їх, віддавши частину прибутку від їх використання у майбутньому. Тому попит на капітал – це є попит на кошти, які можуть бути вкладені на придбання капітальних благ, тобто в інвестиції. Таким чином, попит на інвестиції – це є попит на позичкові кошти, а позичковий процент – є ціною позичних коштів. Отже ринок капіталу – це є ринок грошового капіталу.
Основна складність ринку капіталу полягає в тому, що об’єкт купівлі – продажу переходить із рук в руки не назавжди, а на певний період. Інструментами ринку капіталу можуть бути і безпосередні кредитні ресурси і цінні папери (акції, облігації, векселі) та іншого роду виробничі контракти.
Капітал як фактор виробництва створює свій доход, який є винагородою його володарю. Таким доходом для капіталу є процент, тобто доход на вкладений у виробництво капітал. Величина процентного доходу визначається процентною ставкою , тобто ціною, яку бере за користування капіталом його володар з підприємця.
Якщо кредитор надає кредит обсягом Р, то сподівається отримати наступного року суму (1+і)І.
У спрощеному вигляді формування процент ставки можна зобразити у вигляді графіка.Рис. 17.4. Формування процентної ставки
Якщо відомі залежність на попит Д(і) та пропозицію S(i) кредиту в умовах досконалої конкуренції, то процентна ставка формується під дією сил попиту та пропозиції, причому кінцевим результатом буде процентна ставка рівноваги ір. Цей коефіцієнт зрівноважує попит та пропозицію на кредит.
Д(ір)=S(iр)
Кредит як правило надається за умови повернення через t років у розмірі, збільшеному на величину процентних платежів, які нараховуються в розмірі (і %) щорічно:
FV=I(i+1)t 17.5
Велиичина FV – є дисконтованою вартістю.
Дисконтована вартість – це вартість, яку матиме кредитор в майбутньому на момент t.
Принцип альтернативних витрат зумовлює необхідність забезпечити доходність не нижче ринкової інвестиції в свій капітал.
Якщо через Р позначити прибуток фірми в даний момент, а через Р(∆І) – прибуток від приросту інвестицій через певний час, то можна знайти граничну норму віддачі інвестицій:
(17.6)Якщо r>і, то інвестиції доцільні; якщо r<i, то гроші краще не інвестувати, а давати в кредит під процент і.
17.4 Особливості ринку природних ресурсів.
Ринок природних ресурсів – це земля, простір, на якому відбувається будь яка економічна активність. Розташування, фізичні характеристики – (кліматичні особливості, родючість, наявність багатств надр) роблять кожну конкретну ділянку землі більш чи менш придатною для певного виду господарської діяльності.
Земля унікальна щодо інших факторів виробництва оскільки вона нерухому, іммобільна, невдтворювана. Її пропозиція в будь-який час і в будь-якій місцевості обмежена, фіксована. В зв’язку з нееластичністю пропозиції землі її ціна повністю визначається попитом на неї.
Відмінності між фізичним капіталом і землею:
1. Ділянка землі після купівлі – продажу в будь-який момент може бути продана на ринку;
2. Часто земля купується через те, що вона є особливою формою заощадження грошового капіталу. Припускається, що в майбутньому земля може знову бути запропонована як об’єкт купівлі – продажу.
3. В звичайній ситуації землю купують за для отримання доходу або ренти.
Аналізуючи ринок землі, зробимо такі припущення:
-вся земля має однакову якість;
-вся земля використовується тільки для виробництва одного продукту;
-земля орендується на конкурентному ринку.
За цих умов крива пропозиції землі буде мати абсолютно нееластичний характер.
Рис. 17.7. Попит і пропозиція на природні ресурси
Єдиним дійовим фактором визначення цін стає попит на землю. В свою чергу попит на землю буде залежати від ціни продукції, що вирощують на цій землі, продуктивності землі, цін на ресурси, що використовуються разом із землею.
Точка перетину ліній попиту і пропозицій (Д та S) – являється рентою землі.
Рента – це ціна, що її сплачують за використання землі та інших природних ресурсів.
Якщо ціни на продукцію, вирощену на землі, зростуть, то крива попиту переміститься вгору і збільшить ренту на землю: R2>R3; R1>R2. І навпаки, зростання витрат на добриво, електроенергію знизить попит на землю, а значит і ренту R2<R1.
Негативний вплив фактотрів попиту може виявитись настільки значним, що крива попиту Д4 може не перетнутись з кривою пропозиції. За цих умов земля не зможе принести її власникам якогось доходу у вигляді ренти.
Як видно із графіка зміна ціни не впливає на кількість землі, що пропонується для використання.
Якість різних земельних ділянок дасть можливість користувачам родючої землі за інших однакових умов отримувати додатковий економічний прибуток, який називається диференційною рентою.
Економічну ренту можуть отримувати не тільки власники землі, а й власники інших природних ресурсів (корисні копалини, привабливі для туризму території). Причому механізм утворення ренти той же.
Тема 18. Загальна рівновага та зовнішні ефекти
План лекції.
1. Аналіз часткової та загальної рівноваги.
2. Ефективність виробництва та розподілу.
3. Сутність зовнішніх ефектів. Негативний зовнішній ефект.
Література: [ 5, c. 198 - 257].
18.1 Аналіз часткової та загальної рівноваги.
Аналіз часткової рівноваги означає вивчення рівноважних цін та рівноважних обсягів виробництва на багатьох офіційних ринках, які є складовими загальної ринкової системи. Однак економіка – це тісний клубок найрізноманітніших зв’язків між господарюючими суб’єктами: економічний імпульс від одного з них через систему ринку обов’язково передається іншим. Тому необхідний аналіз загальної рівноваги, тобто всеохоплюючий розгляд взаємозв’язків між усіма ринками та цінами, які утворюють ринкову систему в цілому.
Аналіз загальної рівноваги може бути використаний для розгляду довготермінових ефектів зворотнього зв’язку при зміні цін на ринках. Ефект зворотнього зв’язку – це подальша зміна цін та обсягів товарів і послуг на певному ринку у відповідь на зміни цін, що сталися на пов’язаних з ним ринках. Розглянемо це на прикладі ситуації, яка склалася в Україні в 90-х рр.. Через розрив традиційних економічних зв’язків після отримання незалежності постачання нафти на ринки України скоротилося. Крива її пропозиції перемістилася вліво, що призвело до зростання цін (рис. 18.1, а). Це негативно позначилося на ринках тих товарів, при виробництві яких використовується нафта, зокрема бензину. Крива пропозиції бензину теж перемістилая вліво, і ціни на нього зросли. (рис. 18.1, б).