Смекни!
smekni.com

Оподаткування підприємства (стр. 5 из 8)

Чинна податкова система в цілому сформувалася ще на старті трансформаційного процесу. Вона багато в чому копіювала системи оподаткування країн з розвиненою економікою, належно не враховувала особливості перехідного етапу національної економіки, необхідність здійснення системних заходів щодо створення умов для сталого економічного зростання. Відсутність комплексного наукового аналізу та обгрунтованих підходів до її послідовного реформування, зволікання з внесенням давно назрілих змін до податкового законодавства зумовили загострення суперечностей між фіскальними функціями податкової системи і потребами стимулювання економічної активності суб'єктів господарювання.

Чинні закони про оподаткування приймалися упродовж останніх дванадцяти років за різними принципами, і Україна досі не має єдиного Податкового кодексу. 29 листопада 2001 року проект Податкового кодексу України був затверджений у другому читанні, але він і досі не прийнятий парламентом України. Цей проект закону покликаний забезпечити всебічне регулювання податкових відносин, він визначає принципи системи оподаткування, встановлює перелік податків, зборів та інших обов'язкових виплат до бюджетів усіх рівнів, визначає методики їх нарахування, встановлює ставки оподаткування, юридичний статус платників податків, процедури роботи податкової адміністрації, а також процедури та умови фінансових санкцій щодо платників податків, які порушують податкове законодавство.

На цей час податковим законодавством України передбачено 27 головних державних податків і зборів та 14 — місцевих.

Але ж в Україні існує 4 податки бюджетотворення, які у 2003 році становили майже 87% від усіх надходжень до консолідованого бюджету, зокрема:

— податок на додану вартість, ставка якого — 20%. У 2003 році зазначений податок становив 23% від усіх податкових надходжень до консолідованого бюджету;

— податок на прибуток підприємств. З 1 січня 2004 року ставка оподаткування була знижена з 30% до 25%, було підвищено норми амортизації основних фондів, звітування для підприємств стало дещо простішим. У 2003 році надходження від цього податку становили 24% від загальних виплат податків у консолідований бюджет;

— податок з доходів фізичних осіб. Замість колишньої прогресивної шкали оподаткування за п'ятьма ставками 10%, 15%, 21%, 30% та 40% була запроваджена єдина ставка оподаткування — 13% на період 2004—2006 років. У 2003 році податок з доходів фізичних осіб становив близько 25% від загального надходження податків у консолідований бюджет;

— акцизний збір. Більшість акцизних зборів належать радше до фізичної кількості, ніж до ціни (розрахованої у гривнях або в євро), проте існують також змішані ставки, шо беруть до уваги як кількість, так і ціну. У 2003 році 10% від загальних виплат податків у консолідований бюджет — це акцизний збір.[14]

Також значні суми від фонду заробітної плати (окремо від податкових) сплачуються роботодавцями на соціальний захист. Хоч вони вважаються відрахуванням на соціальний захист, насправді це податки на заробітну плату, які становлять майже 38% від загального фонду заробітної плати. Це дуже нелегкий податковий тягар на оплату праці, який стимулює роботодавців приховувати справжній розмір заробітної плати від податкових органів. Тому, незважаючи на різке зниження ставки оподаткування прибутку фізичних осіб, бюджет не отримав значних надлишкових надходжень.

Вважають, що основними негативними рисами податкової системи є: нерівномірне податкове навантаження на суб'єкти господарювання за різними видами економічної діяльності та формами власності; безсистемне надання пільг з оподаткування; зниження ефективності основних загальнодержавних податків; складність і непрозорість податкового регулювання; значні ухилення від оподаткування; накопичення заборгованості по сплаті податків господарюючими суб'єктами до бюджету, з одного боку, і зростаючі суми боргу держави по відшкодуванню дебетового сальдо з ПДВ підприємствам-експортерам - з іншого боку; високі адміністративні витрати при стягненні зборів, податків тощо.

Розглянемо найістотніші недоліки.

Дотепер податкове законодавство України повністю зосереджене на фіскальній меті, яку воно успішно обслуговує. Тобто не береться до уваги ціна податків для підприємств та економіки в цілому. Дохідна частина Державного бюджету України формується насамперед за рахунок податкових та неподаткових надходжень. За останні три роки частка податкових надходжень у доходах бюджету зменшується, тоді як неподаткові доходи зростають, внаслідок чого державний вплив на економіку має більше комерційний, аніж регулювальний характер.

Іншою вадою є нерівномірне податкове навантаження. В Україні склалась така практика, коли тягар податкового тиску перекладається на ті підприємства, які працюють легально і доволі прибутково. Таким чином порушуються деякі з основних принципів функціонування систем оподаткування, які підтверджені світовим досвідом, а саме: загальність, рівність та визначеність. Причиною цьому є податкові пільги та масштаби тіньової економіки, які, за оцінками експертів, становлять 40—50%.

Нестабільна та неузгоджена законодавча база — також значний недолік системи оподаткування України. Як уже наголошувалося, чинні закони про оподаткування приймалися упродовж останніх дванадцяти років у різний час, за різними принципами, багато законодавчих актів було схвалено внаслідок лобіювання певних інтересів. Усе це позбавило підприємства можливостей не лише зваженого перспективного планування своєї діяльності, а й оперативного, що серйозно гальмує розвиток економіки.

Методи обчислення податків встановлено у законодавчих актах та обумовлено в інструкціях Державної податкової адміністрації України, але часто надто складні алгоритми обчислення податків перетворюються на широке поле для помилок і зловживань як з боку платників, так і з боку податківців.

Докладніше зупинимося на податкових пільгах. Однією з причин надання податкових пільг є захист національних інтересів, але на практиці, навпаки, це завдає збитків вітчизняній економіці.

По-перше, звільняючи від податків деякі підприємства, держава збільшує податковий тягар іншим. Це стимулює керівників підприємств шукати шляхи отримання таких пільг замість того, щоб підвищувати ефективність своїх компаній.

По-друге, податкові пільги часто перетворюються на ухилення від податків, надаються здебільшого тим суб'єктам господарювання, які спромоглися їх отримати незаконними методами.

По-третє, ускладнюється адміністрування. Податківці повинні здійснювати перевірки підприємств, які отримали пільгове оподаткування на відповідність встановленим стандартам. Тобто адміністративні ресурси перерозподіляються на користь тих видів діяльності, які не є продуктивними для забезпечення бюджетних надходжень.

Зважаючи на все вищенаведене, таку практику треба замінити стабільною, прозорою, нейтральною та виваженою податковою системою.[24]

Ще однією гострою проблемою є широкомасштабне ухилення від оподаткування. Виникає питання: чому? Очевидно тому, що, по-перше, нелегкий податковий тягар погіршує економічний стан підприємців; по-друге, законодавство настільки громіздке та контраверсійне, що не порушити його майже неможливо. Його нерідко не знають комплексно не лише бізнесмени, а й самі чиновники, котрі здійснюють перевірки. Бізнесмени не тільки не здатні розібратись у плетиві законодавчих хитромудрощів, але дуже часто не мають усієї повноти інформації про те, якими законодавчими документами регулюється те чи інше питання, не мають у своїй бібліотеці зазначених документів, особливо в умовах, коли їхня сутність часто змінюється.

Результатом чого є значна податкова заборгованість до державного бюджету, розмір якої, за даними оперативного обліку Державної податкової адміністрації України, станом на 1 січня 2005 року становив майже 8,2 млрд. грн., це майже 18% від усіх податкових надходжень.

Актуальними залишаються проблеми максимального зближення принципів податкового та бухгалтерського обліків, а також вдосконалення порядку обчислення податкової амортизації основних фондів виходячи з економічного змісту амортизації.

Зближення принципів податкового та бухгалтерського обліку значно полегшить процедуру визначення платниками своїх податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та складання податкової звітності, дозволить більш якісно і ефективно проводити податковий та бухгалтерський аудит підприємств, що, в свою чергу, сприятиме вдосконаленню адміністрування цього податку, а також забезпечить повноту надходжень платежів до державного бюджету.[18]

Що стосується вдосконалення порядку обчислення податкової амортизації основних фондів, виходячи з економічного змісту амортизації, то слід зазначити, що податкова роль амортизації полягає у фінансовому відшкодуванні витрат на придбання (виготовлення) основного капіталу підприємства за рахунок зменшення оподатковуваного прибутку.

До того ж, основною метою нарахування амортизації основних фондів у податковому обліку є обчислення податку на прибуток з подальшим визначенням обсягів коштів, що належать державі у формі податкових платежів.

Усі ці проблеми переконують, що система оподаткування гостро потребує комплексної реформи і передовсім удосконалення законодавства.

Для розв'язання вищезгаданих проблем доцільно вжити заходів, які могли б удосконалити систему оподаткування, зокрема:

1. Зменшити податкове навантаження:

а) зменшення податку на прибуток підприємств. Хоча ставка оподаткування торік була знижена до 25%, у деяких країнах колишнього соціалістичного табору ця ставка ще нижча: у Росії та Сербії — 14%, Латвії — 15%, Угорщині — 18%, Грузії — 20%. Доцільно було б спробувати зрівняти ставку податку на прибуток підприємств зі ставкою податку з доходів фізичних осіб. На думку деяких експертів, це зменшить стимули для мінімізації та ухилення від сплати податків, стимулюватиме розвиток підприємництва, спростить систему оподаткування;