• монопольне положення однієї форми власності на засоби вир-ва, що виникла неприродним шляхом не в результаті її пристосування до умов, що змінюються, а вольовим, насильницьким образом по ідеологічних розуміннях. Формально ця власність виступала як загальнонародна, але члени суспільства не мали реальних можливостей реалізувати на практиці свої права власника і працівники і матеріальні фактори були відчужені один від одного;
• представником інтересів усіх членів суспільства як власників виступала держава, що було головним і 26 єдиним суб'єктом господарювання. Рішення про те, що, як і скільки робити, вона приймала у формі централізованого директивного планування. Відповідно до доведених планів держава розподіляла між виробниками устаткування, сировину, матеріали і фінансові ресурси. Вона ж визначала і ціни на продукти як споживчого, так і виробничого призначення;• логічним наслідком вищезгаданих рис такої системи є перетворення держави в монополіста-роботодавця, а трудящих – у державних найманих робітників, що позбавляє їх можливості вільно розпоряджатися навіть власною робочою силою. Розмір оплати праці, її диференціація по складності, умовам, регіонам вир-ва, чисельність вир-го персоналу – усе це знаходиться винятково в компетенції держави. Така система не могла врахувати індивідуальні розходження в праці і фактично представляла зрівняльний розподіл, що вбивало всякі стимули до високопродуктивної праці. Марксистська концепція типу економічної системи виходить з того, що суспільство у своєму розвитку проходить п'ять суспільно-економічних формацій: первіснообщинну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну, комуністичну. Порівняння досвіду і результатів економічного розвитку СРСР і інших соціалістичних країн, з одного боку, і західних країн з іншого боку, указує на повну неспроможність догми такого розвитку:1 не можна, звести все різноманіття пристрою громадського життя людей до п'яти суспільно-ек-их формацій,2 не існує ніякої механічної залежності між рівнем розвитку продуктивних сил і формами власності на засоби вир-ва.3 ця теорія знеособлює суспільний прогрес, зменшує творчу роль людини.
Протягом 70 років у ХХ сторіччі проходив ніким свідомо не спланований загальносвітовий соціально-економічний експеримент – одночасне функціонування і порівняння двох суспільних систем, що базуються на протилежних формах власності і механізмах координації господарської діяльності. Порівняння результатів розвитку двох, груп держав з різною соціально-економічною орієнтацією переконливо довело перевагу економічних систем, що базуються на приватній власності, вільному підприємництві і ринковому механізмі регуляції виробництва, у порівнянні з адміністративно-командними системами.
Але соціалістична економічна система має не тільки недоліки, але й деякі переваги, наприклад здатність країн з такою системою мобілізувати в стислий термін ресурси і сконцентрувати їх в руках держави для досягнення поставлених цілей, особливо в екстремальних умовах.
Крах соціалістичної економічної системи наприкінці 80-х років з'явився закономірним результатом її нежиттєздатності в результаті відсутності внутрішніх спонукальних мотивів до ефективного використання ресурсів, освоєнню досягнень НТП, підвищенню якості продукції, а отже, і нездатності її забезпечити зростання рівня і якості життя населення.
27. Економічна система сучасного капіталізму: загальна характеристика та етапи розвитку
Ек-на система сучасного капіталізму (ЕССК)є в даний час переважною формою організації суспільного вир-ва в країнах з високим і середнім рівнем розвитку ек-ки. Її корені ідуть усередину століть. Ця система х-ся партнерськими чи корпоративними формами приватної власності на матеріальні та капітальні ресурси. Вона сформувалася внаслідок таких процесів, як:• Усуспільнення форм приватної власності, зокрема, корпоративної, акціонерної; збільшення ролі і ваги суспільної та державної форм власності;• Становлення та зростання фінансової, корпоративної та інтелектуальної форм капіталу; переростання товарного і ринкового виробництва у пост товарне і пост ринкове. ЕССК має наступні риси:• власність на фактори виробництва розпилена серед багатьох незалежних суб'єктів та об’єднань цих суб’єктів у корпорації акціонерні товариства тощо, кожний з яких самостійно приймає рішення про те, що, як і скільки йому робити, щоб одержати максимум доходу;• розрізнені рішення багатьох мільйонів людей, кожний з яких піклується лише про свою вигоду, не тільки не ведуть до хаосу, а стихійно формують механізм для неусвідомленої координації діяльності суб'єктів, що хазяюють, через систему цін і ринків. • необхідну для ухвалення рішення інформацію учасники ринкової економіки одержують через ціни, з якими виробники порівнюють свої витрати виробництва і визначають розмір прибутку, а споживачі, виходячи зі своїх доходів, вирішують, скільки вони куплять різних товарів. ЕССК має незаперечні достоїнства:
1.Наявність внутрішніх мотиваційних стимулів господарської активності всіх суб'єктів, що забезпечує саморозвиток і динамічність ек-ки;2. Висока адаптивна здатність до мінливих умов, до відновлення порушеної рівноваги;3.Гарна сприйнятливість до НТП, що забезпечує ріст продуктивності праці, зниження витрат вир-ва, безперервне підвищення ефективності вир-ва;
4.Націленість вир-ва на споживача, на більш повний облік і задоволення його потреб шляхом підвищення якості і диференціації продуктів і послуг.
Недоліки ЕССК:1.Мимовільне загасання конкурентної боротьби в результаті концентрації вир-ва і виникнення тенденцій до його монополізації; 2.Ринковий механізм утворення доходів не загальний і не єдиний.;3.Значна нерівність у розподілі доходів, не пов'язана з розходженнями в здібностях або трудових зусиллях людей.;4.Циклічний розвиток ринкової економіки, періодично виникаючі кризи, у ході яких спостерігається недовантаження виробничих потужностей і масове безробіття;5.Ринковий механізм дуже ефективний при вирішенні короткострокових проектів, що обіцяють одержання високих доходів, але на його основі неможливо розвивати довгострокові і капіталомісткі програми по розвитку інфраструктури, фундаментальних наукових досліджень, охороні навколишнього середовища.
28. Особливості розвитку перехідних економік. Економічна система України
Перехідна економіка(ПЕ)- особливий стан ек-ої системи на етапі її становлення (еволюції до зрілого врівноваженого стану) і реформування (еволюції до нової ек-ої системи, до нового врівноваженого стану).
Закономірності ПЕ: 1.втрата державою фун. одноособового розпорядження ек-ми ресурсами;
2.бюджетна криза що тісно пов’язана зі зміною стану держави в ек-ці.3.трансформаційний спад (глибока ек-на криза). Риси ПЕ:1.Несталість стану (несталість розвитку, коли зміни спрямовані на підвищення несталості системи, що існує, на її поступове перетворення на нову систему).2.Суперечливість (елементами ПЕ можуть бути ек-ні форми, притаманні і старій, і новій системам; крім того, особливе місце належить перехідним формам, які є виявом трансформації систем).3.Альтернативний х-р розвитку (несталість, суперечливість обумовлюють певну варіантність перехідних процесів).4.Історичність (специфіка перехідних процесів у різних країнах, що пов'язано з соціально-політичними, ек-ми, нац-ми, культурними та іншими особливостями регіону, країни). Специфічні закономірності розвитку ПЕ: 1.Інерційність - збереження у ПЕстарих ек-их форм, що свідчить про спадкоємність еволюційного процесу; 2.Інтенсивність розвитку нових форм як виявлення необоротності трансформаційних процесів у суспільстві. Суперечності ПЕ: між старим та новим у надрах самої ек-ої с-ми; між ек-ою і політикою, між ек-ою та ідеологією; політикою та ідеологією; між соц-ми верствами, що традиційно склалися, і тими, що зароджуються, тощо. Загострення цих суперечностей часто супроводжується бажаннями та закликами повернутися до попереднього стану (фізіократи, соціалісти-утопісти, сучасні ультраліві). Типи ПЕ: залежно від масштабів та х-ру перехідних процесів можна виділити: локальну ПЕ, коли трансформаційні процеси притаманні окремим країнам та регіонам, і глобальну ПЕ, що охоплює всі країни, людство в цілому; природно-еволюційний тип ПЕ і реформаторсько-еволюційний тип, коли природно-еволюційні процеси прискорюються або гальмуються реформами, що здійснюються в умовах ПЕ.
Найважливішою ознакою вітчизняної ек-ки є її трансформаційний х-р, пов'язаний з якісними перетвореннями основоположних засад суспільного життя. Як складова єдиного народногосподарського комплексу СРСР на кінець 80-х років XX ст. укрек-ка відрізнялась такими ознаками: тотальним директивним плануванням та адміністративним контролем над усіма сферами суспільного життя; переобтяженістю ресурсомісткими, екологонебезпечними базовими галузями; значною матеріале-, капітале- та енергомісткістю; техніко-технологічною відсталістю, несприйняттям ряду важливих напрямків НТП; гіпертрофованим розвитком військово-промислового комплексу; прихованою інфляцією, масштабним дефіцитом товарів та послуг тощо. Загальний стратегічний вектор розвитку Укр - розбудова змішаної соціально орієнтованої ек-ки 28 постіндустріального типу. Перехідний період, у який вступила ек-ка Укр на прикXX ст. пов'язаний з глибинними соціально-ек-ми перетвореннями, неминучим наслідком яких стала міжсистемна криза, що охопила всю систему суспільних відносин.
Міжсистемпа трансформаційна криза - криза, пов'язана з переходом ек-ої системи до нового якісного стану, радикальною зміною ек-их основ та інституційної структури суспільства. Трансформаційний спад ек-ки Укр (1990-2000) був викликаний низкою об'єктивних та суб'єктивних чинників (таких як залишкові чинники адміністративно-командної ек-ки, негативні чинники періоду реформування командно-адміністративної системи, об’єктивні чинники ринкової трансформації нац-ої ек-ки). З 2000 р. в Укр розпочалося поступове відродження ек-ки, що знаходить вияв у стабільному щорічному прирості ВВП. Водночас уповільнення ек-ої динаміки в 2004-2006 рр. стало наслідком впливу таких чинників: вичерпання інерції відновлювального зростання екстенсивного х-ру, набутої у попередні роки, коли відбувалося підвищення ек-ої активності після глибокого та тривалого трансформаційного спаду; погіршення зовнішньої кон'юнктури та втрати укрекспортерами частини зовнішніх ринків; різкої номінальної ревальвації гривні, її перманентної реальної ревальвації та надмірно різкого зниження рівнів тарифного захисту, які спричинили послаблення позицій укртоваровиробників на зовнішніх ринках і витіснення їх із частини внутрішніх ринків через суттєве збільшення приросту імпорту; значного підвищення фіскального тиску на суб'єктів господарювання у яке відбулося внаслідок перегляду дохідної частини державного бюджету та скасування переважної частини податкових пільг; негативного впливу фіскалізації ек-ки на інвестиційні процеси, різкого сповільнення інвестиційної активності та відпливу інвестиційних ресурсів з інноваційне орієнтованих галузей промисловості, що привело до утвердження традиційно сировинної моделі вітчизняного виробництва та експорту.