Основні показники економічного стану України (стр. 4 из 5)
де ВВПt – обсяг валового внутрішнього продукту у поточному році, млрд. умовних одиниць;
ВВПt-1 – обсяг валового внутрішнього продукту у попередньому році, млрд. умовних одиниць.
= 
*100% = 100,61%.3. Темп приросту обсягу валового внутрішнього продукту у поточному році по відношенню до попередньго року
складає: 
% = 
* 100% = *100%, %де ∆ВВПt – абсолютний приріст валового внутрішнього продукту у поточному році по відношенню до попереднього року, млрд. умовних одиниць.
% = 
*100% = 6,17%.4. Гранична схильність до заощадження (mps) пов'язана із граничною схильністю до споживання (mpc):
mpc+mps = 1
mps = 1 – mpc = 1 – 0,8 =0,2.
Висновки за результатами розв'язання задачі №2:
1) абсолютний приріст валового внутрішнього продукту у поточному році по відношенню до попереднього року (∆ВВПt) за рахунок зміни державних витрат у попередньому періоді становить 11,1 млрд. умовних одиниць;
2) темп зростання обсягу валового внутрішнього продукту у поточному році по відношенню до попереднього року
за рахунок зміни державних витрат у попередньому періоді становить 100,61%;3) темп приросту обсягу валового внутрішнього продукту у поточному році по відношенню до попереднього року
за рахунок зміни державних витрат у попередньому періоді становить 6,17%;4) гранична схильність до заощаджень (mps) становить 0,2.
Визначення термінології:
1. Суверенітет держави – це цілісність та недоторканість території держави в межах існуючого кордону, а по-друге, – повноту влади, самостійність і незалежність влади від будь-яких внутрішніх або зовнішніх впливів в прийнятті рішень на державному рівні стосовно будь-яких питань державного життя, у тому числі стосовно питань формування та реалізації стратегії соціально-економічного розвитку країни.
2. Економічна система – це упорядкована, скоординована система взаємозв'язків між суб'єктами національної економіки в циклі суспільного відтворення.
3. Інфраструктура економічної системи – це перелік об'єктивно необхідних сфер, що забезпечують функціонування економічної системи. До складу інфраструктури будь-якої економічної системи входять: 1) виробнича сфера; 2) фінансово-кредитна сфера; 3) соціальна сфера; 4) екологічна сфера; 5) інформаційна сфера; 6) управлінська сфера.
4. Об'єкт економічної безпеки України – національні економічні інтереси України.
5. Загрози економічній безпеці України – це сукупність наявних та потенційно можливих явищ і чинників, що створюють небезпеку для реалізації національних інтересів у економічній сфері.
6. Критерії економічної безпеки – це реальні статистичні показники, за якими здійснюються оцінка, стан економіки країни з точки зору забезпечення її сталого розвитку.
7. Показники (або індикатори) економічної безпеки – це найбільш важливі параметри розвитку економіки країни (реальні статистичні показники), що дають уявлення про стан інфраструктури економічної системи в цілому.
8. Граничні значення індикаторів – це кількісні величини, порушення яких викликав загрозливі процеси в економіці та може призвести до руйнування інфраструктурі: економічної системи, до загострення соціальної та політичної ситуації з країні.
9. Виробнича безпека – це такий рівень розвитку промислового комплексу країни, що здатні забезпечити збільшення реальних темпів зростання економіки (в тому числі збільшення реальних темпів зростання ВВП) розширене її відтворення.
10. Безпека воєнно-промислового комплексу – це спроможність державі: гарантувати задоволення військово-економічних потреб на рівні доцільної оборонної достатності.
11. Енергетична безпека держави – це такий стан економіки, який забезпечує захищеність національних інтересів у енергетичній сфері від наявних і потенційних загроз внутрішнього та зовнішнього характеру, дає змогу задовольняти реальні потреби в паливно-енергетичних ресурсах для забезпечення життєдіяльності населення та надійного функціонування вітчизняної економіки в режимах звичайного, надзвичайного та воєнного стану.
12. Інформаційна безпека держави – це захист інформаційного простору держави від неправдивої та необ'єктивної інформації стосовно визначення національних інтересів держави, пріоритетів соціально-економічного і політичного розвитку країни, стосовно засобів і шляхів реалізації внутрішньої та зовнішньої політики та в інших питаннях, з метою запобігання маніпулюванню свідомістю громадян з боку суб'єктів, що мають за мету дестабілізацію соціально-економічної та політичної ситуації в державі та становлять потенційну загрозу національним інтересам держави та її суверенітету.
Задача №3
Числові значення вихідних даних (відповідно до варіанту) для розв'язання задачі №3 наведено в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3 – Числові значення вихідних даних для розв'язання задачі №3
| № варіанту | Значення показників (по варіантах), млн. чол. | |||
| L | U | UПР | EЗВ | |
| 6 | 38 | 5 | 4 | 3 |
Вихідні дані для розв'язання задачі №3:
Кількість робочої сили на початку року становила 38 млн. чол.
Кількість безробітних на початку року становила 5 млн. чол.
Відомо, що протягом року за умови незмінної кількості робочої сили працевлаштувалися 4 млн. чол., а втратили роботу 3 млн. чол.
Розрахувати:
1) коефіцієнт звільнення робочої сили (kЗВ);
2) коефіцієнт працевлаштування робочої сили (kПР,);
3) рівень безробіття на початок року (РU(n));
4) рівень безробіття на кінець року (РU(k));
5) зміну рівня безробіття за рахунок безробітних, які знайдуть роботу протягом року (РU(пp));
6) зміну рівня безробіття за рахунок зайнятих, які втратять роботу протягом року (РU(зв)).
Розв'язання
Кількість робочої сили (L) на початок (або кінець) певного періоду визначається сумою кількості зайнятих та безробітних:
L = Е + U, млн. чол.
де Е – кількість зайнятих на початок (або кінець) певного періоду, млн. чол.;
U – кількість безробітних на початок (або кінець) певного періоду, млн. чол.
Е = L – U = 38 – 5 = 33 млн. чол.
Коефіцієнт звільнення робочої сили (kЗВ):
kЗВ =
* 100%,де Езв – кількість звільнених працівників протягом певного періоду, млн. чол. і
Е(n) – кількість зайнятих на початок певного періоду, млн. чол.
kЗВ = 3/33 * 100% = 9,1%
Коефіцієнт працевлаштування робочої сили (kПР):
kПР =
* 100%,Uпр – кількість працевлаштованих безробітних протягом певного періоду, млн. чол.
U(n) – кількість безробітних на початок певного періоду, млн. чол.
kПР = 4/5 * 100% = 80%
Рівень безробіття на початок року (РU(n)) становитиме:
PU(n) =
* 100%,де U(n) – кількість безробітних на початок року, млн. чол.;
L – кількість робочої сили на початок року, млн. чол.
PU(n) = 5/38 * 100% = 13,2%
А рівень безробіття на кінець року (PU(к))) становитиме:
PU(к) =
* 100%,де U(k) – кількість безробітних на кінець року, млн. чол.
Кількість безробітних на кінець певного періоду (U(k)) визначається за формулою:
U(k) = U(n) – Uпр + Езв
де U(n) – кількість безробітних на початок певного періоду, млн. чол.;
Uпр – кількість працевлаштованих безробітних протягом певного періоду, млн. чол.;
Езв – кількість звільнених працівників протягом певного періоду, млн. чол.
U(k) = 5 – 4 + 3 = 4
PU(к) = 4/38 * 100% = 10,5%
Зміна рівня безробіття за рахунок безробітних, які знайдуть роботу протягом певного періоду (РU(ПР)):
РU(ПР) =
* 100%.РU(ПР) = (5–4)/38 * 100% = 2,6%
Зміна рівня безробіття за рахунок зайнятих, які втратять роботу протягом певного періоду (РU(ЗВ)):
РU(ЗВ) =
* 100%.РU(ЗВ) = (5+3)/38 * 100% = 21,1%
Висновки за результатами розв'язання задачі №3:
1. Коефіцієнт звільнення робочої сили на кінець року становить 9,1%.
2. Коефіцієнт працевлаштування робочої сили на кінець року становить 80%.
3. Протягом року рівень безробіття знизився з 13,2% до 10,5% (тобто зменшився на 2,7%).
4. Зміна рівня безробіття протягом року відбувалась за рахунок двох факторів:
за рахунок працевлаштованих безробітних протягом року (Uпр = 4 млн. чол.);
- за рахунок звільнених працівників протягом року (ЕЗВ = 3 млн. чол.).
5. Аналіз факторного впливу на зміну рівня безробіття показав, що:
- за рахунок безробітних, які працевлаштувалися протягом року, рівень безробіття зменшився з 13,2% до 2,6% (тобто зменшився на 10,6%);