Смекни!
smekni.com

Особливості розвитку лізингу у ведучих країнах Європи (стр. 2 из 2)

Австралія. Лізингові операції активно розвивалися в 60-х роках. В даний час країна виділяється найвищою питомою вагою лізингу в постачаннях устаткування (33,3%). Незалежна Австралійська асоціація лізингодавців устаткування (Australian Equipment Lеssоr's Association — AELA) була створена в грудні 1986 р. У тому ж році 26% нових лізингових угод приходилося на автомобілі і залізничні вагони. В Австралії також популярний лізинг старих автомобілів, нових і старих трейлерів, офісного устаткування, устаткування для обробки даних, меблів, освітлювальних приладів, торгового устаткування.

Договори по передачі капітального устаткування в довгостроковий лізинг полягають звичайно на термін 2-5 років, ставки орендних платежів звичайно фіксовані. Орендна плата обкладається податком, але лізингодавець має право на пільги по амортизаційних відрахуваннях. У лізинговий договір не може бути включений опціон на покупку, однак користувач після закінчення терміну договору може його відновити і дати пропозицію про покупку устаткування.

Японія. Перша лізингова компанія «Japan Leasing Corp.» була заснована в 1963 р. Компанії об'єднані в Японську лізингову асоціацію (Japan Leasing Association — JLA). Число лізингових компаній у 1987 р. досягло 286. Вони займаються переважно фінансовим лізингом устаткування, оперативний лізинг поширюється по більшій частині на старе устаткування.

У 2008 р. по обсягах контрактів у число найбільших лізингових компаній входили «Orient Leasing» (2,3 млрд. дол. США), «SB General Leasing» (1,4), «Japan Leasing Corp.» (1,2 млрд. дол. США).

Діяльність лізингових компаній у Японії обмежується податковим керуванням, що у 1979 р. випустило директиви, що розмежовують користувачів і покупців устаткування. Для лізингу мінімальний термін встановлений у розмірі 70% від установленого законом терміну експлуатації даного виду устаткування. Максимальний термін не встановлюється. Якщо користувачу за договором надається опціон на покупку, то виникає договір чи оренди купівлі на виплат. При виплаті податків орендні платежі не будуть враховуватися як виробничі витрати.

КНР. У 1979 р. був прийнятий закон, що дозволяє діяльність міжнародних спільних підприємств. У 1981 р. була заснована перша лізингова компанія «China Orient Leasing Company», потім була організована компанія «China Leasing Company Ltd.». Спільно вони контролюють 50% щорічного обсягу угод. Загальне число лізингових компаній досягло 30. У 2008 р. обсяг лізингових угод перевищив 1 млрд. дол. США.

Основна частина угод приходиться на фінансовий лізинг терміном від 1 року до 5 років, середній термін лізингу 2—3 роки. Користувачі віддають перевагу коротким термінам лізингу устаткування, що дозволяє їм звести до мінімуму витрати по виплаті відсотків. Звичайно виплати виробляються раз у чи квартал ще рідше. Після завершення терміну контракту користувач може викупити устаткування по залишковій вартості. Контракти звичайно підкріплюються гарантіями банків і/чи державних органів контролю.

Значна частина фабрик і заводів КНР застаріла, і згідно з прогнозами фінансовий лізинг устаткування має гарні перспективи.

Південна Корея. Перша лізингова компанія «Korea Industrial Leasing Company» (KILC) була заснована в 1973 р. У 1982 р. був прийнятий Закон про підтримку лізингу (Leasing Industry Promotion Act), і в 1983 р. обсяг укладених контрактів подвоївся і досяг 460 млн. дол. США.

Усього в Південній Кореї діє 14 лізингових компаній (8 спеціалізованих і 6 торгових банків).

Законодавство Південної Кореї регламентує умови створення лізингової компанії, її сферу діяльності, типи устаткування, які можна здавати в лізинг, умови погашення. Якщо термін експлуатації устаткування не більш 5 років, то термін договору лізингу повинний бути не менш 70% терміну експлуатації устаткування. Якщо термін експлуатації устаткування складає 5 років і більш, те термін лізингу повинний бути не менш 60% від терміну експлуатації устаткування. Опціон на покупку не є обов'язковою умовою, але він може бути дозволений як поступку користувачу.

Одна з основних економічних задач уряду Південної Кореї складається в заохоченні діяльності дрібних і середніх підприємств, і діє директива, що зобов'язує спеціалізовані лізингові компанії не менш 35% обсягу лізингових операцій виділяти дрібним і середнім підприємствам.

У всіх країнах світу внутрішні лізингові операції передували міжнародним. У 60-х роках були укладені перші договори лізингу цивільних літаків, морських судів. У 70-х роках лізингові компанії прийшли до розуміння, що податкові пільги, надані при внутрішніх інвестиціях, можуть бути доступні закордонним користувачам. Іноді подібні пільги надавалися при лізингу старого устаткування. Структура лізингових угод така, що користувачі зберігали право на пільгові норми амортизації й інші податкові пільги у своїй країні й одночасно користалися низькими ставками орендних платежів, отриманими при поширенні на них податкових пільг у країні лізингодавця. Такі угоди стали застосовуватися лізинговими компаніями Австралії, Великобританії, США. Вони одержали назву угод «подвійної вигоди». В останні роки велике число таких угод уклали компанії Японії.

Крім цивільних літаків і морських судів предметами угод міжнародного лізингу стає будівельне устаткування, комп'ютери, телекомунікаційне устаткування, верстати і різні транспортні засоби (легкові автомобілі, автобуси, трейлери, вантажопідйомники).

На принципово новий вид лізингу пішло уряд Казахстану. У 2006 р. був зданий у лізинг вугільний розріз. Американська компанія «Global Mineral Reserves Inc.» одержала в довірче керування на 10 років Шебаркольський розріз потужністю 3 млн. т, розташований у Карагандинському вугільному басейні. Компанія за лізинговим договором одержує 100% прибутків і вносить у бюджет країни протягом 10 років 38 млн. дол. лізингових платежів. Балансова вартість основних засобів розрізу оцінена в 30 млн. дол. Якщо видобуток вугілля буде рости на 15% у рік, то нові власники зобов'язані пропорційно збільшити рівні заробітної плати зайнятим на підприємстві. Якщо лізинговий договір буде розірваний з ініціативи держави, то іноземна компанія одержить компенсацію в розмірі упущеної вигоди. Іноземну компанію залучило багатство родовища, і вона прийняла на себе зобов'язання виплачувати високий рівень лізингових платежів.

Іноді компанії розвитих країн, що займаються лізингом устаткування, передають його через треті країни, що мають пільгові системи оподатковування. До числа таких країн відносять Швейцарію, деякі офшорні зони. У них реєструється філія материнської компанії. У третій країні можна розраховувати на більш низький рівень податкових відрахувань із прибутку в порівнянні з аналогічними показниками в країнах, у яких розташовані лізингова компанія і користувач устаткування.

Міжнародні лізингові угоди наприкінці 70-х років відбувалися з ініціативи компаній США. У лізинг були здані цивільні літаки, морські судна, устаткування для видобутку нафти. Хоча устаткування було призначено для використання за рубежем, у ті роки американські лізингодавці могли передати переваги податкової знижки на інвестиції і можливість прискорених термінів амортизації своїм іноземним користувачам. Істотна частина укладених міжнародних лізингових контрактів довелася на цивільну авіацію, і більшість авіакомпаній світу скористалися з наданої можливості. Після прийняття Конгресом США Білля Пикля-Доула можливість експортувати податкові пільги була втрачена.

Ряд американських банків зберіг спеціалізовані філії, що спостерігають за станом міжнародного лізингу і можливостями проведення фінансових операцій.

Банки Японії не могли використовувати податкові знижки на інвестиції і прискорену амортизацію при організації міжнародних лізингових угод, але вони могли одержувати в Експортно-імпортному банку Японії довгострокові доларові кредити з низькою фіксованою процентною ставкою. Ці кредити забезпечили дієвість міжнародних лізингових угод по програмі «Samurai Lease».

Великі незалежні лізингові компанії Японії мають організовану мережу іноземних філій. Крім діяльності на лізингових ринках тих країн, де вони розташовуються, іноземні філії допомагають материнським компаніям виконувати роль інвестиційних банків у міжнародних лізингових договорах. Наприклад, компанія «Orient Leasing» стала першою японською лізинговою компанією, що прийняла участь у фінансуванні розвитку мережі готелів у США в 1986 р., і є агентом і інвестиційному банком, що вклав 600 млн. гонконгських дол. у проект вартістю 3 млрд. гонконгських дол. для фінансування будівництва нових підвідних доріг і залізничних тунелів у Гонконгові.

Лізингова асоціація Гонконгу опублікувала дані про обсяг міжнародних лізингових договорів, зареєстрованих у Гонконгові в 1986 р., він складав 1 млрд гонконгських дол. — в основному з Китаєм.

Міжнародним лізинговим угодам сприяють лізингові клуби. Вони виступають як посередників. Якщо потенційний лізингодавець звернувся з пропозицією про лізинг устаткування до фірми-члена клуба, то вона може переадресувати його до іншої фірми, що працює в країні, з якої отримане пропозиція. Фірма, що переадресувала лізингодавця, одержує комісійні за посередництво, але за платоспроможність клієнта відповідальності не несе. У Західній Європі як лізингові клуби виступає асоціація «Інтерліз», у которую входять лізингові фірми Бельгії, Великобританії, Німеччини, Данії, Італії, Іспанії, Нідерландів, Норвегії, Франції, Швейцарії, Швеції, а також асоціація «Лизклаб», що об'єднала лізингові фірми Австралії і 10 країн Західної Європи.

У Західній Європі на міжнародних лізингових угодах спеціалізувалися найбільші англійські банки «Барклайз бэнк», «Ллойде», «Мидлэнд», «Нэшнл Вестминстер бэнк».


Література

1. Фінанси України - підр. за ред. Огійчуко М.Ф. – К. 2008 р.

2. Фінанси України – журнал - № 3-12 – 2009 р.

3. Фінансове право – підр. за ред. Марков В.Г. – К. – 2007 р.