- виробничо – господарська діяльність;
- становище на товарних ринках;
- характеристика відносин власності;
- структура підприємства;
- об’єкти соціально – побутової інфраструктури;
- оцінка вартості об’єкта приватизації.
Після затвердження плану приватизації рішенням органу приватизації діяльність комісії припиняється. Потім товариство покупців за встановленою формою укладає з Фондом державного майна договір викупу державного майна, розробляє установчий договір про заснування і діяльність створеного (акціонерного) чи іншого виду формування (об’єднання) та статут обраного виду підприємства, які подає при реєстрації приватизованого підприємства районній (міській) державній адміністрації. Статут охоплює всю організаційно – правову та економічну діяльність створеного нового підприємства.
4. Організація акціонерного товариства
У разі організації акціонерного товариства підприємство випускає акції (бланки, цінні папери випускаються Національним банком). Випуск акцій в обіг обов’язково реєструється у фінансових органах.
Акція – це цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді, внесення коштів на цілі розвитку підприємства та підтверджує членство в акціонерному товаристві, дає право на участь в його управлінні, а також право на одержання прибутку у вигляді дивідендів, на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акції можуть виписуватися як іменні, так і на пред’явника. Акції трудового колективу можуть бути лише іменними, придбання їх членами трудового колективу обмежене. Обіг іменних акцій фіксується у книзі реєстрації, що ведеться товариством. До книги вносяться відомості про кожну акцію, її власника, час придбання, а також кількість таких акцій у кожного власника.
За порядком визначення дивідендів акції поділяють на прості (розмір дивідендів залежить від прибутку акціонерного товариства) і привілейовані (розмір дивідендів визначається попередньо зафіксованим процентом до їх номінальної вартості, їх кількість не може перевищувати 10% кількості акцій, випущених акціонерними товариствами, або до 10% статутного фонду акціонерного товариства). Загальна кількість акцій не може перевищувати розмір статутного фонду підприємства. Додатково вони можуть бути випущені після викупу всіх акцій, випущених на суму статутного фонду, як засіб мобілізації додаткових фінансових ресурсів. Додаткові акції мають ринкову ціну (вищу за їх номінальну вартість) і реалізуються на фондових біржах. Акції, підписані та оплачені колективом, належать до класу "А", акції ж, підписані і оплачені Фондом державного майна, - до класу "Б".
5. Приватизація державного майна шляхом оренди
Приватизація державного майна шляхом оренди з подальшим викупом орендованих засобів виробництва є одним з найбільш прийнятних шляхів на перехідному етапі до ринкових відносин. Це стосується тих підприємств, які залишилися державними.
Слід зазначити, що при оренді державна власність на засоби виробництва не роздержавлюється. Орендодавець завжди залишається власником переданих в оренду засобів виробництва. Однак при оренді орендодавець завжди передає орендатору право власності на продукцію, вироблену за допомогою орендованих засобів виробництва, а отже – і на отримані доходи (що дуже важливо). При передачі власності в оренду держгосп реформується у колективне господарство.
Засоби виробництва держгосп можливо викупити за рахунок нагромаджень трудового колективу, здійснюваних під час оренди, а також кредитів та особистих коштів членів трудового колективу. Якщо при цьому викуплена власність не приватизується (тобто в ній не визначається частка (пай) кожного члена колективу), то державне підприємство перетворюється у колективне господарство. При приватизації ж власності шляхом визначення частки (паю) кожного робітника колективне підприємство реформується у кооперативне господарство, а при викупі власності колективного підприємства за рахунок засобів, так і не членами трудового колективу, - в акціонерне.
Акціонерне підприємство відрізняється від кооперативного не тільки наявністю акцій. У кооперативному господарстві (підприємстві) всі його члени (за винятком тих, хто припинив трудову діяльність у зв’язку з виходом на пенсію чи хворобою) беруть участь у виробничих процесах, в обслуговуванні чи управлінні кооперативом. В ньому може виконуватися і праця не членів кооперативу, тобто найманих працівників.
Прийняття в члени кооперативу та виключення з нього здійснює колектив. В акціонерному підприємстві його акціонери не зобов’язані брати участь у виробничих процесах, обслуговуванні чи управлінні. Причому за кордоном у класичних формах акціонерних підприємств акціонери, як правило, не є членами їх виробничих колективів. Акції вільно купуються та продаються. Таким чином, процес формування членства в акціонерному підприємстві формально не регулюється.
Кооперативну та акціонерну форми власності не слід відносити до колективних. Колективна власність – це власність колективу, а кооперативна й акціонерна – це форми функціонування особистої власності, її різновиди.
6. Роль приватизації у ринковій економіці
Може виникнути питання: чи можлива ринкова економіка за умови існування однієї форми власності? Так це можливо не тільки при особистій власності в різних формах її функціонування, але й при колективній і державній формах власності. Але остання може ефективно функціонувати лише при широкому розвитку орендних відносин, коли право розпоряджатися виробленою продукцією держава передає орендатору (тобто безпосередньо виробнику), а він з нею вступає на ринку у конкурентну боротьбу, керуючись законами ринку. У переважній більшості розвинутих країн функціонують різні форми власності: приватна (з різновидами), державна і колективна. Причому в деяких з них питома вага державних підприємств достатньо висока – досягає в загальній сумі власності на виробництва декількох десятків процентів. Вони успішно конкурують з підприємствами особистої власності.
Таким чином, для успішної реалізації ринкової економіки, а також налагодження виробництва та збуту продукції сільського господарства, державі необхідно опрацьовувати та видавати нову законодавчу базу та шукати нові, найбільш вигідні ринки збуту продукції.
Список використаної літератури
1. Азізов С. П., Канінський П. К., Скупий В. М. організація виробництва і аграрного бізнесу в сільськогосподарських підприємствах, - Київ;
2. Зрібняк Л. Я., Полозенко М. Г. Організація і планування виробництва на сільськогосподарських підприємствах, - К.: "Урожай" 2009;
3. Нелеп В. М. Планування на аграрному підприємстві: Підручник. – 2-ге вид., перероблене та доповнене, - К.: КНЕУ 2008;
4. Ткаченко В. Г., Лук’янець А. М., Головін В. Т. та ін. Організація сільськогосподарського виробництва в умовах Донбасу. Навчально – методичний посібник за редакцією доктора економічних наук, професора, академіка АЕН України В. Г. Ткаченко, - Луганськ, 2007
5. Хорунжий М. Й. Організація агропромислового комплексу: Підручник. – К.: КНЕУ, 2007.