Смекни!
smekni.com

Промислова політика держави (стр. 5 из 5)

· компенсацію неспроможності ринкового механізму забезпечити ефективне використання ресурсів (інфраструктура, екологічні впливи, міжгалузевий перерозподіл ресурсів та ін.);

· удосконалювання галузевої структури промислового комплексу, регулювання і стимулювання інвестиційної та виробничої діяльності, формування промислово - фінансових груп;

· підтримання конкуренції у галузях промислового виробництва;

· стимулювання і підтримку певних галузей промислового виробництва - важливих за своїм соціально-економічним значенням чи пріоритетних з точки зору науково-технічних перспектив;

· стимулювання розвитку експортного потенціалу і конкурентоспроможності національних підприємств на світовому ринку;

· реалізацію великомасштабних загальнонаціональних та регіональних програм.

Стратегічною метою державної промислової політики України є створення багатогалузевого, високотехнологічного, конкурентноздатного, високоефективного промислового комплексу, що забезпечує достатній рівень економічної безпеки країни, підвищення життєвого рівня народу, оздоровлення екологічної обстановки та інтеграцію України у систему світогосподарських зв'язків на взаємовигідних умовах. Вибір найбільш раціонального варіанту промислової політики має ґрунтуватися на:

· аналізі реального стану вітчизняної промисловості;

· пошуку найбільш ефективних варіантів забезпечення конкурентноздатності вітчизняної продукції;

· оцінці місткості ринків збуту для вітчизняної промислової продукції в країні і за кордоном;

· виваженні підходів до вибору протекціоністських заходів для продукції вітчизняного промислового комплексу;

· визначенні можливих економічних наслідків вибору того чи іншого варіанту промислової політики.

Одним з найважливіших завдань промислової політики є підтримка тих виробництв, які поки що не вичерпали свого потенціалу розвитку і намагаються випускати продукцію, яка спроможна зайняти стійке місце на внутрішньому і світовому ринках. Тому підвищення конкурентноздатності вітчизняних підприємств є одним з ключових моментів промислової політики як в Україні взагалі, так і в регіонах, а напрямками, за допомогою яких досягається це завдання є наступні:

· підтримка високотехнологічних виробництв, орієнтованих на зовнішній та внутрішній ринки;

· підтримка в необхідних обсягах сировинних виробництв, орієнтованих на внутрішній і зовнішній ринки;

· виробництво споживчих товарів для внутрішнього та зовнішнього ринків;

· виробництво продукції виробничо-технічного призначення на основі новітніх технологій для внутрішнього та зовнішнього ринків.

Сутність Концепції відродження промислового потенціалу України, розробленною державою, полягає у здійсненні глибоких та всебічних якісних перетворень вітчизняної промисловості. Це стратегія свідомого творення майбутнього України на підґрунті досвіду, потенціалу, надбань, набутих поколіннями українців, з урахуванням викликів ХХІ століття щодо майбутніх шляхів загальноцивілізаційного розвитку.

Головними результатами реалізації основних положень Концепції відродження промислового потенціалу України мають стати побудова високоефективної конкурентоспроможної вітчизняної промисловості і економіки в цілому, активна інтеграція вітчизняного виробництва у світогосподарську і насамперед європейську систему виробничої кооперації на нових інноваційно-технологічних та інформаційних засадах, які відповідають стадії постіндустріального розвитку. Це сприятиме поступовому наближенню стандартів життя в Україні до рівня, притаманного європейській спільноті, поширенню гуманістичних принципів соціально-економічного розвитку.


Список використаної літератури

1. Андрущенко В.Л. Фіскально-бюджетний інституціоналізм: копроміс етатизму та антиетатизму // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки: Економічні науки. – 2005. – № 3. – С. 16–20.

2. Вишневский В.П. К вопросу о налоговой и бюджетной политике Украины: Макроэкономический аспект. – Донецк, 2001. – 63 с. (Препр. / АН Украины. Ин-т экономики промышленности).

3. Воротин Ю. Ориентиры выхода из экономического кризиса // Экономист. – 2004. – № 5. – С. 11–21.

4. Єрофєєва Т.А. Особливості реалізації цілей монетарної політики в Україні в умовах перехідного періоду // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки: Економічні науки.– 2005. – № 3. – С. 62–64.

5. Кац И. Роль и задачи государственного регулирования экономики // Экономист. —1996. — № 99. — С. 74–77.

6. Мельник А. Ф. Державне регулювання економіки перехідного періоду. Світовий досвід і проблеми України. — Тернопіль, 1995.

7. Мельник П. Вплив податків на перерозподіл народногосподарських ресурсів у ринковій економіці (теоретичний аспект) // Науковий вісник. – 2000. – № 4 (10). – С. 64–72.

8. Панасюк Б.Я. Державне регулювання економікою. – К.: Інститут аграної економіки, 2000. – 58 с.

9. Сало І. Методи формування і регулювання бюджету і позабюджетних фондів // Економіка України. — 1995. — № 10. — С. 24–32.

10. Система регуляторів перехідної економіки України: Монографія / Ред. кол.: В.І. Кононенко (відп. ред.) та ін. – К.: НАН України, Інститут економіки, 2004. – 333 с.

11. Стеченко Д. М. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. — К.: МАУП, 2000. — 176 с.: іл. — Бібліогр.: с. 166–169

12. Стігліц Джозеф Е. Економіка державного сектора: Пер. з англ.
А. Олійник, Р. Скільський. – К.: Основи, 1998. – 854 с.

13. Терьохін С. Доповідь першого заступника голови Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України, голови Підкомітету з питань податків та митної справи. – Київ, 17.03.2000 р.

14. Шабліста Л.М. Податки як засіб структурної перебудови економіки: Монографія. – К.: Інститут економіки НАН України, 2005. – 217 с.

15. Щукин Б. Н. Индикативный план как организационный механизм реализации экономической политики государства // Государственное регулирование рыночной экономики: Сб. науч. тр.- К., 1999. - C. 2–20.

16. Юхименко П.І. Проблеми практичної реалізації монетаризму в Україні // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки: Економічні науки. – 2004. – № 3. – С. 13–16.

17. Ющенко В. Ключові проблеми монетарної та валютно-курсової політики в Україні//Вісник НБУ.-2000.-№2.-с.3-5.