Резерви збільшення виробничих потужностей промислового підприємства (стр. 5 из 6)
Розглянемо засоби визначення величини і призначення кожного з показників, що входять в систему.
Серед показників першої групи слід передусім виділити коефіціент використання проектної потужності (Кп), що характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції не нижче передбаченого проектом рівня. Він визначається як відношення планового або фактичного обсягу випуску продукції (В), передбаченого проектом, в гривнях, тонах, штуках до величини проектної потужності (Мп) в аналогічних одиницях виміру.
На підставі отриманих з допомогою цього коефіціента даних можна судити про хід засвоєння проектних потужностей і техніко-економічні показники в межах нормативного терміну, про скорочення періоду введення в дію нових потужностей, тобто враховувати фактор часу в оцінці рівня інтенсивного використання нових потужностей.
Дещо інше призначення має раніше згаданий коефіціент використання виробничої потужності (Ки). Він характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, що по своїй величині може значно відрізнятися від проектної. В свою чергу виробнича потужність ділиться на певні види, кожний з яких має своє різноманітне значення при вирішенні питань планування і організації виробництва. Тому рівень використання різних видів потужностей необхідно розглядати окремо. Так, передовсім сліду оцінити рівень використання прийнятої планової, середньорічної і фактичної виробничої потужності. Коефіціент використання кожної з них можна отримати шляхом відношення планового або фактичного обсягу валової, товарної, чистої продукції ,що реалізувалася, (В) до відповідного виду виробничої потужності (ПМ).
Важливе значення для характеристики використання виробничої потужності підприємства має аналіз рівня використання виробничих потужностей окремих його підрозділів. За результатами проведення цього аналізу можна судити про правильність вибору ведучої ланки, по якій прийнята потужність заводу, і про величину резервів збільшення випуску продукції окремими цехами. Надто важливим слід вважати визначення рівня використання середньої розрахункової або нормативної величини виробничої потужності. Для цієї мети застосовується коефіціент використання нормативної величини потужності (Кн), величина якого визначається в такому співвідношенні:
(3.1)Де ПМН — розрахункова нормативна величина виробничої потужності.
За коефіціентом використання того або іншого виду потужності можна оцінювати резерви поліпшення її використання, а також ступінь напруженості планових завдань підприємством. Однак досягнутий високий рівень коефіціента використання виробничої потужності не завжди дає підстави стверджувати про інтенсивне її використання. Це пояснюється передовсім тим, що на підприємствах при визначенні їх виробничих потужностей орієнтуються на потужність тих підрозділів, що є вузькими місцями. Отже, виробничі потужності занижуються і не відображають дійсної їхньої величини, якою володіють підприємства. В зв'язку з цим не можна судити про раціональне використання технологічного обладнання, з наявних потенційних резервів підвищення його завантаження.
Об'єктивну оцінку цих резервів можна отримати з допомогою групи показників, що характеризують рівень використання обладнання. Ця група представлена трьома коефіціентами і показником середнього часу роботи однієї машини. Однім з таких узагальнюючих показників є коефіціент змінності роботи обладнання (Кзм).
Найбільш вірогідним засобом визначення коефіцієнта змінності роботи обладнання є ділення планової розрахункової або фактичної машиноємності продукції, що виготовляється на дійсний річний фонд часу всього встановленого обладнання при його роботі в одну зміну. Формула розрахунку величини коефіціента змінності роботи обладнання (Кзм) має вигляд
(3.2)Де
— сумарна розрахункова планова або фактична машиноемність продукції, машино-годин; Суст — кількість одиниць встановленого обладнання (в цеху, на дільниці, в групі взаємозамінного обладнання): Фд- дійсний (розрахунковий) однойменний фонд часу роботи обладнання, год.В результаті порівняння досягнутого коефіціента ,що планується або фактичної змінності роботи обладнання, розрахованої нами способом, що пропонується, з оптимально можливим або нормативним можна отримати повну інформацію про наявність резервів, якими володіють підприємства і їхні підрозділи в підвищенні завантаження обладнання.
Для оцінки використання дійсного фонду часу роботи обладнання важливим показником є коефіціент завантаження обладнання (Кз). Він являє собою відношення сумарної машиноємності, необхідної для виготовлення планової або фактичної кількості продукції, до дійсного фонду часу роботи встановленого обладнання при заданому режимі роботи підприємства або його підрозділів. Цю величину можна визначити за формулою
(3.3)Де Р — режим роботи заводу, цеху, дільниці, (кількість змін).
Такий спосіб визначення коефіціента завантаження не є єдиним. Також пропонується визначати цей показник за прийнятою потужністю. Формула розрахунку цієї величини має вигляд:
(3.4)де Тп — трудомісткість на програму по видах обробки; ПМ — величина прийнятої потужності; Фt дійсний річний фонд часу роботи обладнання.
З аналізу формули (3.4) видно, що чим більша величина прийнятої потужності, тим вищий коефіціент завантаження обладнання. Однак величина коефіціента завантаження обладнання при такому способі його розрахунку може дещо спотворюватися. Справа в тому, що потужність підрозділу або заводу визначається за потужністю ведучої ланки. Отже, розрахована за формулою (3.4) величина завантаження обладнання буде швидше характеризувати завантаження роботою обладнання ведучої ланки. Якщо при цьому ведуча ланка виявилася вузьким місцем, те потенційна величина коефіціента завантаження обладнання буде занижена.
При обгрунтуванні проектів машинобудівних заводів коефіціент завантаження обладнання визначається як відношення розрахункової кількості верстатів або машин до прийнятої його кількості.
Важливим моментом в аналізі використання обладнання є визначення середнього часу його роботи. Величина цього показника може бути розрахована за формулою:
(3.5)Де F — показник, що характеризує середній час роботи однієї машини, год.
Важливість цього показника полягає в одержанні поняття про середню абсолютну величину завантаження кожної одиниці обладнання в даному виробничому підрозділі.
Будь-який з означених показників другої групи відображає передовсім використання технологічного обладнання, що виражає величину виробничої потужності. Динаміка цих показників не тільки відображає рівень інтенсивного використання виробничої потужності, але й свідчить про величину потенційних резервів поліпшення такого використання.
Важливим етапом в аналізі інтенсивного використання виробничих потужностей є оцінка ступеню рівномірності завантаження обладнання при заданому обсязі виробництва або прийнятої потужності. Це завантаження надасть уяву про існуючий рівень пропорційності в виробничих потужностях підрозділів і груп взаємозамінного обладнання. Для кількісного вимірювання рівня рівномірності завантаження обладнання пропонується використати коефіціент пропорційності.
Коефіціент пропорційності Кпр визначається як відношення різноманітних видів робіт в структурі машиноємності продукції, що виготовляється до загальної кількості встановленого обладнання за наступною формулою:
(3.6)Де Скр — кількість обладнання, кратного відношенню різноманітних видів робіт в структурі машиноємності; Суст — загальна кількість встановленого обладнання.
Для проведення аналітичної роботи в заводських умовах пропонується наступна робітнича формула визначення величини коефіціента пропорційності:
(3.7)Де Кзм.Уст — коефіціент змінності роботи всього встановленого обладнання; Кзм.н — нормативний коефіціент змінності роботи обладнання.
По аналогії величина коефіціента пропорційності може бути розрахована за наявності даних, що характеризують завантаження обладнання:
(3.8)Де Кз.Уст — середній коефіціент завантаження встановленого обладнання в даному підрозділі (групі); Кз.н — нормативний коефіціент завантаження обладнання.
Розглянемо деякі особливості коефіціента пропорційності. Так, якщо коефіціент змінності характеризує використання обладнання в часі, а коефіціент завантаження — ступінь використання дійсного фонду часу роботи обладнання при заданому обсязі виробництва або прийнятій величині виробничої потужності підприємств і їхніх підрозділів, то коефіцієнт пропорційності — рівномірність в роботі машинного парку тільки підрозділів. З допомогою цього показника можна визначити, яку кількість встановленого обладнання в даному виробничому підрозділі може водночас працювати при існуючій структурі машинного парку і структурі машиноємності (трудомісткості) заданої виробничої програми. Водночас він визначає, наскільки масштаб роботи відповідає встановленому обладнанню на даний момент часу в підрозділі. Коефіціент змінності роботи обладнання і коефіціент завантаження обладнання в значній мірі залежать від обсягу виробництва. Коефіціент пропорційності залишається незмінним при зміні обсягу виробництва. Не зміниться значення коефіціента пропорційності і в тому випадку, якщо збільшиться загальна кількість обладнання в цехах і на дільницях без відповідного покращення його структури.