Кількість економічно активного населення працездатного віку також має тенденцію до зниження. У 2000 році його кількість становила 21 150,7 тис. осіб, але вже наступного року вона зменшилась на 257, 1 тис. осіб. І таке його зменшення прослідковується аж до 2009 року.
Кількість зайнятого населення у віці 15-70 років у 2000 році становило 20 175,0, але уже наступного року зменшлось до 19 971,5 тис. осіб. Через рік його кількість зросла до 20 091,2 тис. осіб. Збільшення прослідковується на протязі восьми років, і тільки у 2009 році ця цифра зменшилась до 20 192,5 тисю осіб.
Зайняте населення працездатного віку у 2000 році становило 18 520,7 тис. осіб, настуного руку його кількість зменшилась. У 2002 році його кількість виросла на 87,6 тис. осіб і надалі збільшувалось аж до 2009 року. У 2009 році воно зменшилось на 881,7 тис осіб і становило 18 364,0 тис.осіб.
Безробітне населення у віці 15-70 років у 2000 році становило 2 655,8 на протязі воно зменшувалось і у 2008 було 1 425,1 тис.осіб. А з 2009 року воно почало зростати і вже нараховувало 1 958,8 тис. осіб.
Безробітне населення працездатного віку у 2000 році становило 2 665,8 тис. осіб, і мало тенденцію до зменшення аж до 2008 року. У 2009 році його кількість знову зросла до 1 958,8 тис. осіб.
Безробітне населення працездатного віку зареєстроване у державній службі зайнятості у 2000 році в середньому становило 1178,7, і його кількість зменшувалось до 596,0 тис. осіб у 2008 році. У 2009 році ця кількість зросла до 693,1 тис. осіб.
Кількість незайнятих громадян, які скористалися послугами державної служби зайнятості у 2000 році становило 2 744,1 тис. осіб. і це число осіб зростало до 2004 року і становило 2 900,6 тис. осіб. У 2005 році кількість осіб зменшилась на 2,9 тис. осіб і зменшувалась протягом двох наступних років. У 2008 році кількість осіб знову зросла, але у 2009 році знову прослідковується зниження.
Кількість незайнятих громадян, які скористалися послугами державної служби зайнятості і були працевлаштовані у 2000 році нараховувала 597,0 тис. осіб. Кожного року кількість працевлаштованих працівників зростало, аж до 2007 року 1 098,6 тис. осіб. У 2008 році можна побачити зменшення показника з його подальшим зниженням.
Середній розмір допомоги по безробіття у 2000 році становив 59,39 грн., цей показник щороку зростав і вже у 2009 році становив 655,56 грн. Якщо прослідкувати відсоткове співвідношення до мінімальної заробітної плати, то можна побачити що середній розмір допомоги по безробіття був найбільш наближеним до мінімальної заробітної плати у 2008 році і становив 571, 07 грн.
Підводячи підсумок в даному розді можна сказати, що діяльність служби зайнятості України знаходиться на високому рівні. Падіння паказників діяльності спостерігаєть у 2008 році коли розпочалась світова економічна криза.
Для кращої роботи служби зайнятості потрібно вводити зробити пліднішою співпрацю між службою зайнятості і підприємцями, виробити схему співпраці з населення через волонтерів, засоби масової інформації інтернет (онлайн консультації).
ВИСНОВОК
У курсовій роботі розкрито тему діялість служб зайнятості як важіль державного регулювання ринку праці. Метою роботи було поглиблення теоретико-методологічних основ дослідження ефективності діяльності служби зайнятості.
Ринок праці як економічна категорія довгий час розглядався як явище, властиве лише капіталістичним країнам, а безробіття - як наслідок пануючих відносин на ринку праці, що виникають у результаті численних протиріч між працею і капіталом.
Під визначенням ринок розуміють інститут чи механізм, що зводить разом покупців (пред'явників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг. Подібним чином випускники різних університетів і висококваліфікованих фахівців підписують контракти зі своїми роботодавцями, щоб одержувати заробітну плату за свої навички й уміння, а роботодавці, у свою чергу, розглядають запропоновані кандидатури як один з економічних ресурсів, здатний у гармонічному сполученні з іншими приносити стійкий прибуток.
Неокласична оцінка ринку праці виділяє чотири основних підходи до аналізу його функціонування.
Відповідно до маргінальної концепції індивід "інвестує в кваліфікацію" доти, поки не знижується норма прибутку на ці вкладення. З неокласичної концепції випливає, що ціна робочої сили гнучко реагує на потреби ринку, збільшуючись чи зменшуючись у залежності від попиту та пропозиції, а безробіття неможливе, якщо на ринку існує рівновага.
Іншого підходу до пояснення формування і функціонування ринку праці дотримують кейнсіанці і монетаристи. На відміну від неокласиків вони розглядають ринок праці як явище постійної і фундаментальної нерівноваги. Кейнсіанська модель (Дж.М.Кейнс, пізніше Р.Гордон і ін.), зокрема, виходить з того, що ціна заробітної плати жорстко фіксована і звичайно не змінюється убік зменшення (цей елемент моделі ніяк не доводиться, а просто приймається як безумовний факт).
Кожний з перерахованих підходів не дає абсолютно адекватної картини механізму функціонування ринку робочої сили, однак їхній комплексний аналіз відбиває практично усі відомі аспекти сучасного життя.
Усі методи і міри, за допомогою яких держава впливає на зайнятість і безробіття, можна розділити на дві групи: активні і пасивні.
Активні заходи спрямовані на створення додаткових робочих місць. До числа активних мір належать, у - перших, кейнсіанська макроекономічна політика, спрямована на стимулювання сукупного попиту за рахунок засобів держбюджету. В - других, організаційні законодавчі і фінансові міри держави, що включають: організацію системи освіти і виробничо - технічного навчання кадрів на базі служб по працевлаштуванню і підприємств; регулювання галузевої і регіональної мобільності кадрів; розширення виробництва товарів і послуг за рахунок росту державних субсидій; здійснення програм суспільних робіт у комунальному господарстві, будівництві, ремонтно - відбудовних роботах; створення робочих місць для молоді; субсидії по зайнятості облич, що бідують у соціальному захисті; інвестування найбільш перспективних чи трудомістких галузей; заходу для скорочення пропозиції на ринку праці; стимулювання самостійної зайнятості населення; сприяння в розвитку дрібного і середнього бізнесу.