Об'єктивні передумови для появи подібного холдингу в Україні існують. Це і дефіцит виробничих потужностей провідних компаній у літні місяці, і відсутність нормального преміум-сегменту, і сприйнятливість ринку до "свіжих" торгових марок. Крім того, гарний потенціал продемонстрував вже в 2005 році сегмент кегового пива, за рахунок якого саме й удержалися на плаву багато регіональних підприємств.
Якби подібний холдинг був створений (а в його створенні можуть бути зацікавлені як власники мереж супермаркетів, так і сторонні інвестори), він міг би розраховувати на завоювання в перші два-три роки роботи 10 - 12% вітчизняного пивного ринку. Зважаючи на те, що сумарна місткість ринку на той час наблизиться до оцінки в 200 млн. дав, обсяги продажів гіпотетичного холдингу можуть досягти 25 млн. дав у рік.
Структурно холдинг міг би об'єднати найбільш привабливі незалежні підприємства України. Холдинг міг би забезпечити створення національно-регіональної торгової марки, у якій поєднувалися б привабливі риси національного бренда і "свого" пива. Приміром , національний бренд "Світле" міг би мати регіональні "підвиди" "Світле бердичівське", "Світле уманське", "Світле запорізьке", і так далі. Такий поділ дозволив б зберегти традиційну аудиторію регіональних марок, додавши до них національну "надбудову". Подібна схема дозволила б також спростити систему дистрибуції, і удало вирішити задачі зі сфери логістики, що з посиленням конкуренції будуть здобувати усе більше значення на пивному ринку.
Крім того, "маючи в розпорядженні" ряд заводів, власники холдингу могли б точніше реагувати на розходження в регіональних пивних перевагах.
Зрозуміло, гіпотетичному холдингу довелося б подбати і про сировинну базу. До складу групи варто було б уключити підприємства, що володіють власними солодовнями, і мають контракти на закупівлю якісного пивоварного ячменя (такі заводи зараз є серед "незалежних").
Однієї з найбільш перспективних ніш для холдингу "Наше пиво" (треба дати йому умовну назву, щоб не збіднювати синонімічний ряд) стане преміум-сегмент. У Росії продажу елітного пива в 2005 році росли набагато швидше ринку в цілому, і це при тім, що багато елітних марок мають роздрібну ціну майже неймовірну для українського ринку. У нас елітне пиво поки не залучає особливої уваги компаній. У всіх чотирьох "монстрів" воно існує, що називається, "для асортименту", однак ніхто не робить особливої ставки на його розвиток. Ймовірним представляється сценарій, відповідно до якого, запущений у 2006 - 2004 році преміум-бренд, забезпечений відповідною рекламною і маркетинговою підтримкою, зможе виявитися в положенні беззастережного лідера у своєму сегменті. І зовсім не виключено, що таким брендом зможе стати напій "Нашого пива".
Якщо виходити зі стандартних для харчового ринку оцінок (навіть трохи їх занижуючи), ємність елітного сегмента вітчизняного пивного ринку повинна складати більш 7 млн. дав у рік. Зважаючи на те, що рентабельність у цьому сегменті може вдвічі, а то і вчетверо перевищувати традиційну, можна сказати, що преміум-сегмент повинний стати самим ласим шматочком ринку. Сьогодні український споживач уже готовий до появи преміального пива, і нонсенсом виглядає присутність у ресторанних меню звичайних сортів цього напою, продаваних з подвійною чи потрійною націнкою. Грамотне просування пивного бренда через сегмент може дати результати, що перевищують ті, котрі були досягнуті в Росії з "ресторанним" пивом "Тінькофф".
Не виключено, що для забезпечення повноцінного життя елітного бренда "Нашому пиву" прийдеться вибудувати "з нуля" суперсучасний завод, порівняно невеликої потужності, що дозволить підтримувати стабільно високу якість своєї продукції.
Крім елітного сегмента, погляди менеджерів "Нашого пива" можуть бути звернені до продажів розливного чи кегового пива. В умовах літнього дефіциту саме холдинг, що включає в себе незалежних регіоналів може стати "королем ситуації". Для цього необхідно створити в регіонах мережа точок, що працюють з кеговим пивом холдингу (отут можуть використовуватися різні схеми - і самостійне будівництво, і передача франшізи, і укладання договорів із власниками подібних точок). Важливо, щоб ці заклади були об'єднані єдиною торговою маркою, наприклад "Народне пиво". Наявність вільних потужностей на більшій частині регіональних підприємств дозволило б налагодити безперебійне постачання кегового пива в ці точки, що, без сумніву, залучило би роздріб, що страждає від літніх перебоїв постачань, що случаються із самими популярними марками.
При введенні єдиної системи контролю за якістю, а також проведенні гнучкої цінової політики, "Народне пиво" могло б стати сьогоденням хітом літнього сезону, потіснивши з ринку, у першу чергу ПЕТ.
Ще один ресурс, за рахунок якого може розраховувати на успіх "Наше пиво" - тактична гнучкість. Керівництво холдингу повинне звертати увагу на слабкі місця в позиціонуванні марок-конкурентів, на пробіли в їхніх лінійках, невдалі рекламні чи маркетингові ходи, і блискавично реагувати на них. Розрізнені регіональні підприємства самостійно не можуть грати на помилках гігантів, а от холдинг реально може відвоювати кілька відсотків ринку.
Одним з уразливих місць великих корпорацій є рекламна політика. Як правило, рекламні договори укладаються з агентствами на рік уперед, що не дозволяє враховувати зміну ринкової ситуації. Рекламні агентства, у свою чергу, повні бажання "освоїти" засоби клієнта, і планують масштабні кампанії, не бажаючи коректувати їх, виходячи зі сформованої на ринку ситуації. У результаті, нерідкі випадки, коли рекламні мільйони однієї компанії працюють на продажі конкурентів. Реклама - одне з уразливих місць великих компаній ще і тому, що великі гроші породжують великі спокуси, і часто перевага віддається тим, хто забезпечить найбільш привабливі умови не бренду, а особисто людині, що відповідає за рекламу. За рахунок цього ефективність вкладень різко падає.
Мобільна структура нового холдингу може варіювати рекламну стратегію в залежності від обставин, що складаються на ринку, часу року, темпів росту і зусиль конкурентів.
Закінчуючи аналіз ринку пива в Україні, слід відзначити деякі тенденції його формування та розвитку:
1. В Україні споживчий ринок пива ще розвивається, його місткість оцінюється близько 150 дал на рік. На сьогоднішній день український ринок пива закінчує своє формування. Вже визначилися головні виробники пива, які спільно виробляють 85,0 % обсягів виробництва пива. До них належать: "Оболонь", "Рогань", "Славутич", Донецький пивоварний завод, "Десна", "Янтар".
2. Понад половину вітчизняного виробництва пива контролюють підприємства з іноземним капіталом.
3. За останні 3 роки імпорт пива в Україну скоротився майже в 20 разів, тоді як виробництво вітчизняного пива збільшилось на 30 %.
4. Найбільші вітчизняні виробники під час конкурентної боротьби за ринки збуту знайшли свої ніші в загальноукраїнському ринку пива, а марки пива, що випускаються ними, поділилися на три цінові категорії: низька (нижче середньої), середня та вище середня.
5. Найбільш поширеною тарою для пива є скляна - у неї розливають не менше двох третин виробленої продукції, хоча й використання ПЕТ-тари для розливу пива себе виправдовує, особливо в літній сезон.
6. Просування власних марок пива до кінцевого споживача здійснюється за різними схемами дистрибуції, але найкраще це виходить у підприємствах "Оболонь" та у пивоварних заводах, які інвестуються фірмами Inter Brew та ВВН.
7. Короткостроковий прогноз розвитку ринку пива не передбачає будь-яких значних змін серед основних виробників цієї продукції.
8. Впровадження на український ринок російських марок впливає на розвиток ринку незначною мірою. Висока ціна при якості, що не перевищує українських аналогів, дозволять російському пиву конкурувати лише з європейськими марками у порівняно невеличкому секторі "вищесередньої" категорії.
9. Середні виробники найближчими роками залишаться при своїх регіональних ринках, оскільки не мають достатньо засобів для оновлення виробничих фондів, розвитку мережі реалізації та рекламної підтримки власної марки. Долю дрібних виробників пива спрогнозувати складно, навіть на короткий строк.
1. Андропов О.М. Стан харчового комплексу України // Економіка і Екологія, 2005, № 24.
2. Богатко О.Г. То чиє воно українське пиво? // Україна Молода, 19 січня 2006.
3. Гаспарян А.А. Пивна діжка не бездонна. //Бізнес, 2006, №5
4. Гонгало П.Ф. Проблеми розвитку пивної галузі України. // Економіка, 2005, №1
5. Заставний Ф.Д. Географія України. – Львів, Екотехніка, 1994.
6. Інформація Держкомстату України
7. Кішко П.К. Імпортне пиво для заможних клієнтів // Бізнес, 2006, №3.
8. Куроїдов О.Н. „Гросс банки” українського ринку пива // Україна Молода, 7 листопада 2006.
9. Михайлов В.А. Маркетингова складова в стабілізації і розвитку споживчих ринків України (на прикладі ринку пива) // Економіка, 2005, №5
10. Мішогло Г.О. Економічна географія України з основами виробництва. – К., Поступ, 1997.
11. Розміщення продуктивних сил / Під ред.Є.П.Качана. – К., Діло,1997.
12. Розміщення продуктивних сил : конспект лекцій / укл. Роговченко О.В. – Л., Брама, 2006.
13. Антонов О.М. Пивоварна промисловість України: передумови кризи чи зростання //Україна Молода, 23 жовтня 2006.
14. Товкач Т.П. Реалії харчової промисловості // Бізнес, 2006, №7.
15. Гордєєв П.Ф. Лідери вітчизняної харчової промисловості – хто вони? // Галицькі контракти, 2006, 15 вересня.
16. Огляд ринку пивоварної промисловості за 2006 рік // Бізнес, 2004, №1.
17. Борсукова Т.О Пиво: з сивої давнини і по наші дні // Відлуння, 2004, 17 січня.
18. Баталов Г. Сучасні тенденції в економіці України // Вісник НДФІ, 2006, №11
19. Марченко В. Харчовий комплекс України через призму основних товаровиробників // Вісник НДФІ, 2006, №11
20. Білик О. Географічна детермінанта в харчовій промисловості України // Вісник НДФІ, 2006, №11